Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун. Якби ви тільки знали, який він хвастун! Вій недавно казав у класі, що зробив такий парашут, з яким не вниз стрибаєш, а вгору. Ну, хіба таке може бути? Або що у нього є такі окуляри з ліхтариками, крізь які він вночі може читати. Йому ніхто не вірить, а все ж таки всім заздрісно. Може, в нього й не такі, а які-небудь інші, незвичайні, все ж таки є. Потім він ще розказував, що видресирував так свого собаку Марса, що той сам ключем відмикає двері і подає, коли Віті треба, задачник або граматику, або читанку. І так він завжди — всі сидять і слухають і вуха розвісять… От зараз усі діти слухають Олену Пилипівну, а він знаєте про що дума? Що добре було б мати таку ручку, яка пише завжди без помилок, бо на останньому контрольному диктанті він зробив аж одинадцять помилок. І йому поставили двійку. Добре було б, якби була така ручка. Але мрії про ручку перебиває Олена Пилипівна.
— Вітя Вишневський, прочитай свої задачки, задані на сьогодні,— каже вона.
— Хіба на сьогодні були задані задачки? — питає він здивовано…
— Виходь тоді до дошки і розв’яжи тут.
Біля дошки Вітя вже стоїть червоний і засоромлений. У нього все плутається і виходить не так, як треба. Добре, що дзвонить дзвоник, і Олена Пилипівна нічого йому не ставить…
— Подумаєш,— запально відповідає Вітя,— ці за
дачки мені — що горіхи лущити. Мені й не треба їх розв’язувати, а я таку машину вигадав, що сама їх мені розв’язує.
І як це в нього вирвалось, у Віті? Враз усі хлопці присікалися:
— Де машина? Покажи! Ти брешеш просто, і більше нічого!..
Вранці двадцять першого Вітя прийшов з чималеньким пакунком під пахвою.
— Приніс! — сказав він з погордою і хотів уже розгорнути пакунок перед здивованими дітьми. Але тут задзвонив дзвоник.
— Нічого,— сказав він спокійно,— покажу на перерві,— і поклав пакунок під парту.
Ви уявляєте, як зацікавлені були всі? І, як на зло,— контрольна з арифметики… На перерві всі обступили Вітю. Він вийняв чималу картонну коробку. В коробці в рядок були виставлені маленькі коробочки із щілинками: 40, 41, 42, 43 і так до 60.
— Як і в кожний автомат,— сказав він серйозно,— треба кинути гривеник.
Він на очах у всіх кинув гривеник, і справді, знизу впав папірець.
— Читай, Галка Татарська, в задачнику номер
п’ятдесят..,
— А ти, Тіма, бери папірець і читай розв’язання. Дійсно, розв’язано було правильно.
Ще кинули гривеник у № 48, що задано на завтра, і знову випало розв’язання — правильне розв’язання..
Орієнтовний план
- Вітя — фантазер:
- а) чудернацькі парашут та окуляри;
- б) натренований песик Марс;
- в) мрії пре ручку, яка не робить помилок
- 2. Вигадника і хвалька присоромлено.
- «Чарівна» машина.
- Таємниця Вітіної чудо-машини.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Твір роздум Чудо-машина . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
14.01.2010 в 09:07 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...