Друга половина 60-х — перша половина 80-х років XX сторіччя ввійшла в історію України як період застою радянської системи. Влада знаходилася в руках консервативних комуністичних керівників, які не робили й кроку без оглядки на Москву. Розвиток економіки сповільнився через усе більше технічне відставання від розвинутих країн. Усі громадяни з дитячих років були членами громадських організацій — піонерської, комсомольської тощо. Україна перетворилася на зразковий заповідник застою. офіціозні письменники, поети і журналісти славили мудрість і гуманність системи, яка, однак, продовжувала здійснювати сталінську політику стосовно української мови, традицій і культури народу. Був узятий курс на «злиття націй», і партійно-державні органи приступили до методичної та планомірної русифікації України.
старіючій, але все ще могутній державній машині наважувалися протистояти тільки запеклі одинаки — їх називали «дисидентами», що в перекладі з латинського означає «незгодні, інакомислячі». саме вони вели нерівну боротьбу за права людини й усього народу, ризикуючи опинитися в тюремному ув’язненні, втратити здоров’я, а почасти й саме життя.
«Перебудова», проголошена правлячою верхівкою СРСР, послужила поштовхом до небувалого зростання суспільно-політичної активності в Україні. однак весь цей зліт цивільних почуттів збігся з різким загостренням економічних труднощів, нестачею товарів і продовольства. Стрімко йшов процес розпаду радянської держави і його головної опори — Комуністичної партії.
По Україні прокотилася хвиля мітингів під гаслами демократизації громадського життя. У вересні 1989 року на основі Союзу письменників України виник справді народний рух за перебудову — «Народний Рух України», а вже в жовтні Верховна рада УРСР прийняла закон про державний статус української мови.
Мітинг на одній з центральних площ країна вийшла з-під контролю, і усе більш очевидним ставало, що союзне керівництво більше не здатне керувати ситуацією. У серпні 1991 року представниками армії і вищої партійної бюрократії в Москві було почато спробу державного перевороту. Був створений так званий державний комітет з надзвичайного стану (дкнс), що мав намір шляхом введення в країні на тривалий термін надзвичайного стану зупинити процеси демократизації і повернути країну до часів «застою».
однак путчисти виявилися нездатними реалізувати свої задуми і ганебно відступили. капітуляція організаторів дкнс стала сигналом до розпаду імперії.
26 квітня 1986 року відбулася страшна аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. на станції проводилися випробування, які квапилися завершити до свята першого травня. не останню роль зіграли помилки в проектуванні і прорахунки персоналу. влада свідомо применшила масштаби трагедії, а її наслідки ще довгий час замовчувалися. 1 і 9 травня було проведено мітинги та святкові демонстрації на київських вулицях, уже забруднених великими дозами радіоактивних речовин. не на висоті виявилася також «найпередовіша в світі» радянська медицина та система цивільної оборони.
наслідки найбільшої атомної катастрофи в історії людства будуть відчуватися ще протягом сторіч. вона призвела до загибелі тисяч людей, десятки тисяч стали інвалідами. понад 116 тисяч чоловік довелося переселити з три-дцятикілометрової зони навколо станції. колосальна шкода була завдана природі країни. Біля третини українських лісів виявилися забрудненими радіоактивними викидами.
24 серпня 1991 року Україна проголосила державну незалежність, а 1 грудня того ж року відбувся всенародний референдум, на якому 90,32 % голосуючих висловилися за збереження Україною статусу незалежної держави. Хвиля страйків шахтарів охопила Донбас. Гірники протестували проти нелюдських умов праці, що неухильно погіршуються і вимагали зміни керівництва не тільки на шахтах, але й у вищих органах влади республіки.
Напередодні розпаду СРСР набагато активнішими стали різні релігійні рухи. Відродилася Українська автокефальна православна церква, вийшла з підпілля Українська грекокато-лицька церква, у багатьох православних і католицьких храмах було відновлено богослужіння, люди почали повертатися до віри.
Пройшовши тернистий шлях героїчної боротьби, суворих випробувань і великих здійснень, український народ завоював довгоочікувану волю і незалежність. З моменту проголошення в 1991 році державного суверенітету України почався новий етап її історії — етап відродження української нації та держави.
Підвищення авторитету країни на міжнародній арені, будівництво демократичної правової держави, створення суспільства, що складається з активних та свідомих громадян, досягнення стійкого зростання в економіці та високого рівня добробуту й безпеки людей, збереження миру та злагоди у всіх областях життя, розвиток регіонів, підтримка культури і спорту — такі головні орієнтири розвитку України в наші дні.
Рік у рік набирається сил, міцніє Україна, переборюючи вантаж проблем, успадкованих від минулого, і відповідаючи на гострі виклики сучасності. Блискуче майбутнє чекає нашу країну. Вона володіє практично невичерпними природними багатствами, але головний її скарб — талановитий і працьовитий народ, який створив багату культуру і дбайливо зберігає вікові традиції.
Тому процвітання України і її репутація в світі цілком залежить від зусиль кожного українця. Тільки від нашої волі та енергії залежить, чи стане наша країна ще гарнішою, ще багатшою, ще вільнішою і ще сильнішою.
Щоб весь народ і кожен громадянин країни почувався захищеним перед численними зовнішніми та внутрішніми погрозами, необхідно створити власну незалежну державу.
Складним і тривалим був шлях України до незалежності. Державотворенню століттями протидіяли сильні та войовничі сусіди.
Безперервність процесу державного будівництва на території України переконливо засвідчено всім ходом історичних подій. кожна держава має священні символи, пов’язані з її історією. найголовніші з них — герб, прапор і гімн. сучасна державна символіка України має довгу історію. Її джерела можна простежити ще в часи давньої русі.
У 1862 році відомий український етнограф Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Музику до цих віршів написав грекокатолицький священик отець М. Вербицький. Перша частина пісні «Ще не вмерла Україна» була затверджена в якості українського національного гімну законом, виданим ще при гетьмані П. Скоропадському в травні 1918 року. І тільки 16 січня 1992 року Незалежна Україна відновила в правах державний гімн. остаточно його текст і музика були затверджені в 2003 році Верховною радою України.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Твір на тему У тихому вирі, чі Заповідник застою . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
10.11.2009 в 09:33 в категории Переказ сюжету творів письменників.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...