В 1989 році, оголошеному в ЮНЕСКО роком Г. А. Ахматової, здійснилося сто років від дня народження Ахматової Ганни Андріївни, великого російського поета, жінки-матері, що протиставила достоїнство жорстоким ударам долі. У Ганні Ахматової все — зовнішній вигляд і духовний світ — було значіме. У жодній з її книг, незважаючи на важку й навіть трагічне життя, на весь жах і приниження, пережиті нею, не було розпачу й розгубленості. Ніхто ніколи не бачив її з пониклою головою. «Від ангела й від орла в ній було щось…»
Завжди пряма, вона була людиною, що відрізнялася воістину великою мужністю.
А після смерті, як це буває нерідко, Ганна Ахматова ввійшла в коло класиків російської літератури.
Увійшла, як автор чудової любовної лірики, що оповідає про велике таїнство любові, трагедіях і подоланні цих трагедій. Увійшла, як поет-громадянин, вражений у долі Батьківщини долею своїх співгромадян, їхніми стражданнями й болем. У сьогоднішній оцінці поезії Ахматової, на жаль, є перенос убік цивільних тим, які заслоняють найчастіше любовну лірику, без якої не було б Ахматової. Які в поета живі, не пишномовні вірші про любов, які легкі, ніжні визнання в ній.
Герой ахматівської поезії складний і багатоликий. Він — коханець, брат, друг, що став у нескінченній розмаїтості ситуацій: підступний і великодушний, убиваючий і що воскреє, перший і останній.
Любов до Батьківщини в Ахматової не була предметом аналізу, міркувань або розважливих прикидок, для неї значило: буде Батьківщина — будуть життя, діти, вірші. От чому Ахматова в перші дні навали фашистів на Радянський Союз звернулася до всіх жінок Батьківщини зі словами клятви. Вірш був написаний в 1941 році в Ленінграді. Ганна Ахматова вірила в Перемогу, кликала народ до Перемоги:
Ми знаємо, що нині лежить на вагах, і що відбувається нині. Година мужності пробила на наших годинниках, і мужність нас не покине.
Життя Ганни Андріївни Ахматовій проходило в суворий час і не пощадило її. Чого тільки не випало на її частку! Але, маючи високу волю душі, Ахматова не гнулася ні від чого: ні від наклепу й зрадництва, ні від образ і несправедливостей:
Довідалася я, як обпадають особи, Як з-під вік визирає страх, Як клинопису тверді сторінки, Страждання виводять на щоках…
Свідченнями великої мужності душі поета став найтрагічніший твір Ганни Ахматовій — «Реквієм». Правда-це не тільки кров і сльози, але й покаяння, очищення від скверни:
Ні, і не під далеким небозводом, і не під захистом далеких крив, — Я була тоді з моїм народом, Там, де мій народ, до нещастя, був.
Голос Ганни Ахматової, суворий і мужній, не можна поплутати з іншими голосами блискучих поетів XX століття. Її голос дуже індивідуальний, і цей хрест індивідуальності таланта — важкий хрест — Ганна Андріївна Ахматова несла до кінця своїх днів.
Її життя, «точно під крилом у загибелі», було життям, гідного вічного визнання й подиву.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Твір на тему Г. А. Ахматова «Я голос ваш…» . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
25.11.2009 в 11:23 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...