Багато хто знають і люблять оповідання В. М. Шукшина. Маленькі життєві ситуації, на які ніхто б не звернув уваги, увійшли у всіма улюблені збірники коротких оповідань. Прості й зрозумілі, вони змушують думати. Оповідання «Материнське серце», про яке я хочу повідати, не став виключенням. Ця історія розкриває всю повноту й глибину материнського серця, що відмовляється від логіки й здорового глузду в ім’я порятунку власного дитя. Тема «батьків і дітей» була присутня в літературі завжди, але досить рідко ця тема описувала взаємини матері й сина.
Відбувся конфлікт, але не сімейний, а між матір’ю й «законом», що вона готова порушити, аби тільки врятувати своєї дитини.
Її син Віктор Борзенков зібрався женитися й, щоб заробити грошей, їде на ринок продати сало. Одержавши сто п’ятдесят рублів, він відходить до ларька випити склянку червоного вина, там він знайомить із молодою дівчиною, що пропонує продовжити їхню розмову в неї будинку. І природно, ранком він прокинувся в незнайомому місці, без грошей і із хворою головою. Ще на ринку він сховав червінець, про всякий випадок, і цей випадок видався. Повернувшись до ларька, він випиває пляшку вина з горла й закидає її в парк. Люди, що перебували поруч, спробували напоумити його словами, але справа дійшла до бійки. Намотавши на руку свій флотський ремінь і залишивши бляху, як кистень, Витька «відправив» у лікарню двох що нападали. Під гарячу руку попався й міліціонер, що спробував його зупинити. Міліціонер із травмою голови був відправлений у лікарню, а Витька Борзенков у КПЗ. Довідавшись про те, що трапилося,, мати Віті кинула всі дела й поїхала по всіх інстанціях, сподіваючись звільнити свого сина. Вона жодного разу не подумала, що він вчинив злочин, що є закон, по якому його повинні судити. «Материнське серце, воно — мудре, але там, де замаячіло лихо рідному дитю, мати не здатна сприймати сторонній розум, і логіка отут ні при чому».
Автор спробував передати ті переживання, які випробовувала матір Віті. І я вважаю, що це одна із самих удалих спроб. Життєва трагедія перетворюється в історію із глибоким ідейним змістом. А самим яскравим моментом, що розкриває основну думку добутку, стала сцена зустрічі матері із сином у в’язниці, коли вона приходить до нього на побачення. «У матері в цю хвилину було на душі інше: вона раптом зовсім перестала розуміти, що є на світі — міліція, прокурор, суд, в’язниця… Поруч сиділа її дитина, винуватий, безпомічний… І хто ж може зараз відняти його в неї, коли вона, ніхто більше — потрібна йому? І дійсно, вона йому потрібна. Він свято шанує свою матір і нізащо не дасть її в образу. Але ще до зустрічі йому стає соромно. «Болісно соромно. Шкода мати. Він знав, що вона прийде до нього, проб’ється через всі закони, — чекав цього й страшився». Він сам боявся її скривдити.
Ці почуття глибокі й бездонні, і ясно, що виразити їхніми словами просто неможливо. Але автор використає той стиль, що зрозумілий простій людині, та мова, що робить цей добуток загальнодоступним. Крім цього автор встає на сторону головних героїв, і, хоча заперечувати закон важко й навіть неможливо, тут на перше місце виходить материнська любов, що не піддається ніяким законам.
«І та невигубна віра, що добрі люди допоможуть їй, вела її й вела, мати ніде не гаялася, не зупинялася, щоб наплакатися досхочу. Вона — діяла». «Нічого, добрі люди допоможуть». Вона вірила, що допоможуть.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Рецензія на оповідання В. М. Шукшина . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
06.02.2010 в 09:23 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...