Я хочу написати рецензію на фільм режисера Дону Сигела виробництва «Уорнер Бразерс» «Брудний Гарри». Як пригодницький детектив «Брудний Гарри» зроблений спритно й акуратно, він поставлений по оригінальному сценарії Гарри Франка і його дружини Р. Н. Франк, написаному при участі Дина Риснера. Режисер Дон Сигел, ветеран жанру, поставив картину надзвичайно рівно, що пульсує електронна музика Лало Шифри-на супроводжує дію, а точніше, керує зрительскими эмоциями. Неможливо не визнати, що «Брудний Гарри»- разюче вдалий зразок жанру, і, природно, він «заводить» глядачів».
У першому кадрі фільму ми бачимо меморіальну дошку й читаємо напис: «Вічна пам’ять службовцем поліції, що погибли під час виконання службових обов’язків», потім треба список імен. Досить дивний вступ до «Брудного Гарри», оскільки фільм зовсім не про загибель поліцейського. Однак меморіальна дошка набудовує глядачів на шанобливий лад: всім відомо, що многим поліцейським доводиться розстатися з життям. Надалі фільм з разючою прямотою вкаже й винуватців їхньої смерті. Це ліберали.
«Брудний Гарри» розповідає не про справжню поліцію Сан-Франциско, він скоріше пропонує нам реакційне по своїй суті зображення поліції як групи людей, безнадійно ослаблених нерозумними лібералами. Основа фільму: на якийсь славний, але короткий період серед поліцейських з’являється тверезомисляча людина, але він зрештою стає ізгоєм,
«Брудний Гарри» не належить до числа двозначних опусів на зразок «Французького зв’язкового». Інспектор Гарри нітрохи не нагадує банькуватого похітливого сквернослова в шоломі із загнутими полями. Гарри грає Клинт Иствуд — мовчазний худий гігант, суворий праведник із блакитними очами й скуйовдженими волоссями навколо виснаженої хмурої особи, що зрідка проясняється посмішкою.
Серед своїх колег — він кращий, мужній і непідкупний поліцейський лицар, захисник жінок і дітей.
Сигел — досвідчений майстер щекотания нервів. Ніколи він значився в лібералах, тепер же витрачає свої здатності для дивно однозначних нападок на прогресивні ідеї, при цьому використає весь арсенал розповсюджених забобонів. «Брудного Гарри» можна назвати детективним варіантом: вільна людина, нікого не боїться й нікому не кланяється, вступає в єдиноборство з маніяком з хіпі, що є як би антологією всіх карних типів. Розмаїтість його пороків вражає: можна сказати, ніщо злочинне йому не чужо. Він втілює зло в чистому виді: убиває із гвинтівки з оптичним прицілом, насилує, викрадає дітей, піддає жертви катуванням, загалом, зневажає всі людські цінності. Райські пейзажі Сан-Франциско підсилюють враження. У Нью-Йорку, де злочинність має очевидні соціальні коріння, захаращений місто є красномовним тлом, представляється змією, вползшей у райські кущі.
А Гарри має право знищувати цю холодну змію через той правовий захист, що кволе ліберальне суспільство представляє своїм осквернителям. Така розміщення сил у фільмі «Брудний Гарри». Брудний Гарри — це клеймо його професії, раз він вирішив боротися зі злом. Зміст прекрасно, без усякого натиску укладається у форму.
Якщо в картині бере участь Клинт Иствуд, то мається на увазі, що вона не занадто логічна. І дійсно, зіткнення добра зі злом тут вирішено на самому примітивному рівні, завдяки чому цей фільм здобуває риси архетипу, він більшою мірою, чим інші, стає простим і казковим. Пуэрториканци схвалювали дія Гарри тому, що у фільмі представники закону, покликані захищати права обвинувачуваного, показані як ліки від несправедливого звертання поліції й судів з бідолахами, як виверт для зла, абстрагованого від усяких соціальних умов. Режисер навмисно виводить маніяка елегантним, говірким білим і, щоб остаточно відмести від Гарри будь-які підозри в расизмі або упередженості, дає йому в помічники мексиканця (Рени Сантони). Глядачів подначивают цілком і повністю ідентифікуватися з Гарри й тріумфувати перемогу, оскільки лібералам так і не вдається стримати його. Гарри рятує нас, убивши маніяка, що захопив автобус із дітьми й уже почав їх мучити. Але для цього Гарри доводиться порушити накази мера й прощальним жестом презирства до нерозумних законів Гарри шпурляє свій значок у ту ж воду, у якій плаває труп убивці, Гарри забруднив себе востаннє. І комусь більше рятувати нас від зла, тому що містом керують ліберали.
«Брудний Гарри» говорить нам, що закони написані слабохарактерними роззявами, які покривають злочинних вилупків і дозволяють мучити жінок і дітей. Иствуд і знімає значок тому, що не визнає закон, він — прихильник справедливості. Фільм вас захоплює — а протистояти цьому важко, оскільки в ньому використаються самі надійні прийоми нагнітання напруженості на дуже примітивному емоційному рівні.
Для того щоб захоплювати глядачів, можна не вірити ні в що, спритно керувати емоціями й домогтися успіху. Якщо режисер розумний і продовжує в такому напрямку, він стає циніком; якщо він не дуже розумний, то з гордістю вказує на довгу чергу перед кінотеатром.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Рецензія на фільм режисера Дону Сигела «Брудний Гарри» . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
10.02.2010 в 09:12 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...