Сочинения

У вестибюлі метро вирували потоки людей, як завжди у години пік. Проте кілька молодиків міцно стали непробивним колом, і люди оминали їх — праворуч, ліворуч — ті, що входили, й ті, що виходили; Хлопці трималися невимушено й незалежно… Особливо один із них — стрункий і русявий — впадав у вічі. Він привертав до себе увагу людей, стомлених роботою, людей, що поспішали і, здавалось, тільки й мали клопоту швидше дістатися додому. Але хлопець був надто гарний, такий привітний, веселий, що на нього майже всі озиралися…

З виром людей занесло до вестибюля засніженого дядька. Звичайного сільського дядька в звичайному дешевому пальто й розтоптаних черевиках на гумі.

Дядько розгублено озирнувся, шукаючи касу, бо про існування автоматів, які розмінюють монети, дядько просто не знав. Забачивши — таки віконце каси, проштовхався до нього.

—        Скільки до вокзалу? — гукнув звичним до простору голосом у віконце.

—        П’ять копійок,— незворушно відказала касирка і тицьнула білий талончик.

Хлопці перемигнулися, нараз розімкнули коло, впустивши поміж себе дядька.

—        Скільки ви заплатили до вокзалу? —дружелюбно запитав один із них.

—        П’ять копійок.— Дядько був радий, що нарешті хтось звернувся до нього, по-дружньому заговорив у цій штурханииі незнайомих людей…

—        П’ятачок? — звів гарні брови русявий.— Але ж до вокзалу проїзд — шість копійок!

— Як-то — шість? — занепокоївся дядько.— Сама ж касирка казала…

—        Такий шурум-бурум, а ви хочете, щоб вона усе пам’ятала. Вона ж не машина] Звичайно, діло ваше, ви можете проїхати і на п’ять, але, розумієте самі, всяк буває: наскочить контролер, штраф, ганьба, з поїзда висадять.

—        І то правда, осоромишся за якусь копійчину… Спасибі тобі, синку.

Дядько став пробиватися до віконця каси. Люди, котрих він штовхав, сердилися,— поверталися ж з роботи стомлені… А дядько, затуливши широкими плечима віконце, вже просив у касирки, аби вона, взяла на додачу копійчину.

Хлопці весело сміялися… Щиро, до сліз сміявся русявий молодик, і тепер уже всі без винятку, озиралися на нього. На його привабливе, вродливе обличчя…

Сочинение! Обязательно сохрани - » П’ятачок . Потом не будешь искать!

Запись была опубликована 13.01.2010 в 08:39 в категории Переказ сюжету творів письменників. Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.