Коли в українські степи приходила рання весна, по селах починали лаштуватися в далеку дорогу чумаки. Минали останні дні перед виходом валок із сіл, і ось уже викочувались величезні вози, звані мажами й мажарами, у неблизьку подорож. Проводжали чумаків урочисто всім селом. Співали пісень, виголошували напуття, а найшанованіший у громаді чоловік благословляв їх перед нелегкою, сповненою небезпек дорогою.
Отаман востаннє оглядав своїх побратимів. Зібралися тут чесні, сміливі, витривалі. Всі вони справді можуть покластися один на одного в найбільшій скруті. Адже й нападники їх можуть підстерігати, і тоді чумакам доведеться узятися за пістолі та шаблі, щоб не дати себе пограбувати, щоб дорогоцінна сіль припливла аж із Криму чи Карпат до рідного села.
їх палить немилосердне сонце, січуть дощі, полощуть вітри, а вони тихо просуваються українськими степами. Скриплять вози, ремиґають воли, минають дні, ночі, і звучать чумацькі пісні. Пісні ті розлогі, мов степ, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, бо в кожній дорозі могла спіткати чумаків трагічна пригода. їх косили і хвороби, і ворожі кулі. Тому так часто в їхніх піснях ідеться про смерть чумака далеко від рідної хати…
Наших чумаків зустрічали не тільки в Криму чи в Карпатах. Вони часто заходили й на Доц, де навантажували вози рибою, везли її в свої краї. Бували й у різних європейських містах на ярмарках, де скуповували весь необхідний для України товар. Отож чумацтво — не лише соляний промисел, а широка торгівля, переважно в міжнародних масштабах.
Мало хто» знає, що чумацтво виникло ще в далекі часи Київської Русі, бо вже тоді з її земель валки хоробрих і кмітливих людей вирушали в далекі мандри. Саме тоді й було’ прокладено їхній основний маршрут, що називався Великим Чумацьким Шляхом, який подекуди перетинався зі знаменитим «шляхом з варяг у греки». Але справжнього розмаху цей промисел набирає в Україні з кінця XV століття. Щоб уявити це, достатньо навести хоча б такі цифри: за один сезон чумаки перевозили кілька мільйонів пудів риби й солі. Закінчувався сезон, поверталися додому вкрай стомлені і виснажені дорогами чумацькі валки. На жаль, чумаки не дораховувалися багатьох поміж себе. Матері й дружини оплакували загиблих, сиротіли діти. Таке небезпечне було це ремесло. Не кожен зважувався на нього. Тільки люди з козацьким духом.
Давно відійшло в минуле чумацтво, залишивши нам після себе пісні, легенди й перекази про ті далекі нелегкі часи. А ще — слід у високих небесах…
Ініціативність та підприємливість українців у XXI столітті набула зовсім інших форм у зрівнянні з часами чумаків. Справа в тому, що тепер товари, які раніше возили на своїх валках чумаки може пропонувати іншим державам наша країна або цим займаються великі торгово-закупівельні організації. На жаль, немає вже тієї свободи пересування, що була раніш. Тепер усюди кордони й таможні, які певним чином стоять на заваді підприємницькій діяльності.
Мені здається поступово треба відроджувати свободу пересування і якось сприяти розвиткові підприємливості українців, адже багато з них залишилися без роботи. Добре було б, якби вони рекламували й продавали за кордоном суто українські товари. А в нас є чим пишатися! На жаль торгівля перейшла в межі суто речового ринку. От і їздять так звані «човники» з Польщі до України й назад. Я розумію те, що відродити чумакування за нових умов не вдасться, але треба спробувати взяти з цього давнього промислу краще, і це буде дуже корисно для нашої країни.
Сочинение! Обязательно сохрани - » Ініціативність та підприємливість . Потом не будешь искать!
Запись была опубликована
02.02.2010 в 14:40 в категории Шкільні твори з російської мови.
Вы можете следить за ответами в этой записи через RSS 2.0 ленты.
Загрузка...