Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Хто з нас не був зачарований українською піснею, хто не згадував її, як своє чисте дитинство, горду юність, бажання бути красивим, хоробрим і сильним? Скільки митців відчули натхнення від її мелодій, безмежної широти й красоти образів. Чарівна сила української пісні здатна викликати в душі людини наитонші й найглибші почуття й думки, прагнення сягнути вершин людської гідності, людяності, творчості. Українська пісня надавала сили і завзяття бійцям, кожен з них знаходив у пісні любов до народу і презирство до смерті. Українська пісня змальовує нам образи славних предків: Байди-Вишневецького, Дорошенка, Нєчая, Богуна, Богдана. У лузі та у полі, серед степу та на морі, у шахті та за верстатом на заводі — скрізь відчував трудівник приплив легкості та бадьорості від геніального ритму української пісні.

Маги співала ці пісні над колискою дитини. Саме на крилах української пісні дівоча весна приносила кохання. Українська пісня — це справжня поетична біографія українського народу, його історія, народу-воїна, народу-трудівника, що упродовж віків, наче лев, витрачаючи кров, силу, саме життя, виборював власну свободу, право на повноцінне життя.

Тяжкою й кривавою була історія українського народу. І наш народ, який був позбавлений багатьох можливостей, розкривав свою поетичну бездонну душу у безсмертній українськії! пісні.

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине, От де, люди, наша слава, Слава України.

З великою вдячністю український народ береже пам’ять свого гідного сина — композитора Миколи Лисенка, який в умовах страшних царських часів все життя присвятив збиранню народних пісень. Як казав сам митець, він вчився у народа, бо «там душа божа сидить». Увесь свій талант Лисенко присвятив тому, щоб знайти і зберегти скарби народної творчості, а потім, обробивши їх, повернути українцям, як витончений дар сина й учня своєму батькові, народу-вчителю.

А чи живе пісня у наш час? Яка вона? На жаль, найчастіше не наша. І не тільки за мовою, але за самим духом. Кажуть, цю пісню диктують ритми сучасного життя, потреби молоді. Хіба треба багато думати над словами, коли рухаєшся під гучні звуки сучасної музики? Але ж не все життя людина танцює. Колись же треба й замислитися над життям, і посумувати. Сьогодні в Україні є такі пісні. Вони вчать доброті, любові.

Найчастіше у центрі уваги, як і колись, стосунки між батьками й дітьми. Хто не співав услід за радіо: «Сину, сину, сину, сину мій! Я тобі щасливу зичу долю…». Кого не зворушували проникливі слова іншої пісні: «Мамо, мамо, світла і кохана! Ви пробачте, що був неуважний…». Ці пісні по-життє-вому мудрі.

Хіба кожен з нас хоч раз не вимовляв у душі: «Мамо, пробач мені щоденний гріх». Та, на жаль, далеко не всі слухають ці пісні. Може, тому, що часом і мови не знають. А інколи й соромляться, що їх назвуть несучасними. Але ж є цікавий досвід сучасної гумористичної пісні. Певно, майже всі пам’ятають смішне «Сірко, собака мій, собака, мій пес». А «Купила мама коника» пародіювали навіть у клубі веселих та винахідливих. Та й пісні групи «ВВ» досить поширені. Значить, є надія відродити втрачене. Шлях до цього лежить через виховання культури і знання рідної мови. А якщо пісня написана талановито, розумом і серцем, її співатимуть, і буде вона на радість кожному.