Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Існує російська приказка: «Іван, що не пам’ятає споріднення». На жаль, у змісті знань нашої історії дуже багато з людей стали такими «Иванами», але ж без історії не може бути освіченої людини. Сьогодення можна зрозуміти тільки через минуле, а зараз дуже важливо зрозуміти наше сьогодення. Література, учителька життя, повинна прищеплювати інтерес і любов до минулого нашої й іншої країн. Щодо цього Валентин Савович Пикуль для широкої публіки часто виступає першовідкривачем. Адже деякі його романи висвітлюють ті сторінки, які були знайомі в основному лише вузьким фахівцям. Відомий історик академік Б. А. Рибаков відзначив, що В, С. Пикуль «робить дуже полезное патріотична справа», а його романи зіграли чималу роль у нинішнім посиленні тяги до історії,

Я давно знаком із творчістю Пикуля. Це й відмінний підручник життя, і захоплюючий, захоплюючий сюжет. Добутку письменника допомогли мені полюбити історію Росії. Мені подобається масштабність його погляду, прагнення увібрати в оповідання якнайбільше подій, місць, героїв. Читаючи, романи Пикуля, не тільки поринаєш у минуле, але й замислюєшся над сьогоденням.

В історії нашої країни багато славних і безславних війн, чимало й дипломатичних інтриг. Одним з напружених періодів була Семирічна війна в XVIII столітті. Письменник звертається до цього епізоду в романі «Пером і шпагою». Сюжет побудований навколо історії одного французького дипломата. Його цікава фігура дає письменникові можливість показати тугий вузол інтересів і протиріч провідних європейських країн. Ми бачимо користолюбство й дурість, а часом і боягузтво ряду російських сановників і поряд із цим справжніх патріотів. Один з них генерал Салтыков, автор описує його як тихого дідка, що уперед ніколи не ліз і біля престолу не крутился, але саме він виявився щирим переможцем прусского короля Фрідріха II, героєм всієї європейської війни. Він був прекрасним полководцем, що розумів солдата. Заздрісники не простили йому самостійності. На жаль, війна не принесла користі Росії, хоча слави й поваги їй додала.

Діапазон історичних епох, описуваних романістом, великий. В 1987 році він завершив цикл романів про російсько-японську війну 1904-1906 років. Хоча ці події вже знайшли відбиття в радянській літературі, Пикуль розповідає про війну по-своєму. Письменник уважає, що історія не терпить шаблонів, з якими в нас підходили до тим або іншим подіям і особистостям. Він нагадує про те, що, хоча ми звикли вважати Цусимское бій поразкою царського флоту, ми забуваємо про високий патріотизм моряків, про те, що матроси й офіцери наперед знали, що загинуть, але честь Росії була для них дорожче життя!

В останньому романі своєї епопеї «Каторга» Пикуль розповідає про каторжан на Сахаліні. Розкривається невідома сторінка історії. Коли на острів прийшли японці, засланці стали захищати свою страшну, жорстоку в’язницю! З більшою майстерністю досліджує письменник джерела патріотизму в цих злочинців. Незважаючи на всі пороки їхнього характеру й виховання, вони залишаються росіянами й борються, гинуть за свою Батьківщину.

Велике враження на мене робить роман «В останньої риси» про авантюриста Гришке Распутіні й останніх роках царського будинку Романових. Романіст прекрасно показав моральну й духовну злиденність влада імущих перед революцією. Люди, у яких у руках була доля країни, самі виявилися чи ледве не іграшкою темного мужика, містика й чаклуна Распутіна.

Романи Пикуля побудовані на контрастах, на протиставленні патріотів і зрадників, чесних, відданих людей і кар’єристів, хапуг, сміливих і боягузів. Перед нами встає така галерея интересных і значних, фатальних і незначних фігур, без яких наша духовна культура була б набагато бідніше. Але в той же час не завжди можна виправдати копання письменника в інтимних подробицях, випинання й смакування їх. Можливо, це одна із причин того, що некоторые люди вважають романи Валентина Пикуля бульварними. Але треба цінувати те, що Валентин Пикуль відкрив для нас епізоди історії, зробив їх живими, заповнив цікавими особами, допоміг многим полюбити історію. Спасибі письменникові!