Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Не знаю, чому цей хлопчик привернув до себе мій погляд. По-дитячому захоплене і всміхнене обличчя, а в ясних очах безмірна цікавість, що готова вихопитися десятками несподіваних запитань. Настовбурчені вуха і трішечки розкритий рот. Хлопчик як хлопчик. Тільки в ту хвилину, коли радісна посмішка на його блідому обличчі гасла, в очах з’являвся строгий, навіть суворий вираз, хоч як це не було дивно для дитини семи чи восьми років. Хлопчик тримався за руку високої вродливої жінки, яка дивилася на всіх добрими втомленими очима. Так дивиться людина, що після тяжких страждань’ і злигоднів знайшла спокій.

Був світанок травневого дня. Ще з ночі місто не спало. Звістка про Свято Перемоги прибула вже десь по дванадцятій, і невідомо, як про неї дізнались люди. Але дізнались, і всю ніч місто гуло, мов розбуджений вулик. А на світанку будинки виплескували шумливий люд, ожили, загомоніли вулиці. Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя. Позад них чорнів обгорілий.кістяк будинку. Метушливі хлоп’ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали па протилежний бік вулиці. На тротуарах їм уже було тісно.

А над гомінкою вулицею лунав голос диктора, який вдруге, втретє повторював довгождані слова про закінчення війни і перемогу. Говорила Москва. І говорило серце кожного.

Хлопчик роздивлявся навкруги, Його очі випромінювали найсвітлішу радість. Він неспокійно крутив головою, смикав за руку високу жінку, і мені здавалося, що ось-ось випустить ту руку і полетить слідом за галасливою хлоп’ячою ватагою. Але він стояв на місці. Тільки одного разу повернув голову в той бік, я вирувала невгамовна малеча, і я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання.

• — Мамо,— заговорив хлопчик,— тепер тільки під час салютів стрілятимуть?
• — Так, синку,— думаючи про щось, відповіла жінка.
• — І бомби вже не падатимуть на нас, як тоді?..
• — Ні, не буде бомб,— суворо сказала жінка, і голос у неї затремтів.
• — Ура-а!— із щасливим сміхом вигукнув раптом хлопчик і, вхопившись обома руками за пальці маминої руки, почав стрибати на одній нозі.

3-лід його пахви впав і грюкнув об край тротуару маленький костурець. — Хлопчик стрибав на одній нозі. Другої у нього не було.

Орієнтовний план

• Опис зовнішності хлопчика.
• Москва святкує довгождану Перемогу.
• Вже не падатимуть бомби!
• Війна залишила жорстокі сліди.