Росія. При згадуванні цього слова перед моїми очами встає всьому найважливішому, найкрасивішому, найдорожчому серцю: прекрасна природа, самобутні міста — перлини й, звичайно, люди — наша гордість, люди, чиї справи й подвиги прославили Росію, піднесли її ближче до неба, ближче до Бога, ближче до всього самого чудовому й світлому. Від місць, пов’язаних з ними, віє добротою, сердечністю, натхненністю, чимсь істинно росіянином. І часом виникає непереборне бажання побачити наші рідні, неповторні краси, стикнутися з луб’яний бревенчатой Руссю, з її великим минулим. Подорожуючи по Росії, подорожуєш у часі. Накладення епох дуже тісне, і кожна епоха чимсь заворожує, вабить. Перебуваючи в єдиний^-єдинім-одним-єдиному місті, можна одночасно перебувати й у сучасному світі, і в часах Олександра Невського, Івана Грозного, Петра Великого. І тому все побачене в нашій країні не може не залишити відбитка в душі, особливо в росіянці. Подорож по Росії незабутно. Я ж хочу поділитися тим, що мене переповняє, а саме гордістю за нашу могутню й велику Батьківщину, хоча нехай вона й пішла в минуле.
Звичайно ж подорож по Росії починається зі
[smszamok]
стародавньої Москви, з її серця — Червоної площі, храму Василя Блаженного, Кремля. Проходячи по Соборній площі повз дзвіницю Івана Великого, Архангельського собору, усипальниці російських князів і царів, почуваєш, як щось незвідане, моторошне й у той же час страшно цікаве насувається на тебе, повністю охоплює. Як чудесний цей полон!
Москва як самотня красуня, зліплена з пороху:
Смола й дерево, цегла й мідь Спорудилися містом прекрасним.
Свята золотоглава Москва — вона, як символ забутої патріархальної Русі. Величезне число древніх храмів прикрашає її й без того прекрасна особа. А передзвін знаменитих московських дзвонів, що лунає із дзвіниць церков, просто вражає своєю чистотою й мелодійністю. Дзвона розмовляють між собою:
І міддю перегукнулися в ночі Дзвона Великого Івана.
Дух стародавнього міста пронизує тебе, залишається з тобою. Світовідчування зовсім змінюється, стає більше піднесеним, більше чуйним до прекрасного. Древні міста, як казкові образи білих кораблів, вимальовуються на мальовничих височинах безбережного океану рідних полів і лісів.
Владимир. З ім’ям цього міста зв’язані враження про оригінальну архітектуру російських церков. Перлина Володимира й всієї Росії — це Дмитриевский собор, самий витончений із всіх суздальських храмів. Єдиною його прикрасою служать численні орнаменти у вигляді людських фігурок, фантастичних звірів, рослин. Стіни храму поцятковані рельєфними візерунками. Цей найцінніший пам’ятник давньоруської архітектури, сіяючи сонячним світлом, залучає до себе своєю неповторністю численних туристів, У тіні Успенського собору Дмитриевский собор походить на дитину, прекрасної своєю природною красою. Ансамбль із двох соборів, розташовуючись на стрімчастому пагорбі, піднімається над всім містом. Складається таке враження, що от-от собори злетять угору — настільки витончен, легкими й ніжними створили їхні зодчі. Залишаючи Владимир, не можеш довго відірватися від стекол автобуса, дивлячись на свідків, що віддаляються, колишньої величі. —
Поездка в автобусі від пам’ятника до пам’ятника — теж подорож, подорож по безкрайніх просторах, нескінченним дорогам. Скільки чудесного й невідомого зосереджено в доріг: села, люди, міста. Все це повільно пропливає за вікном, незнайом і дороге, залишаючи смутні спогади. Але найбільше вражають природа й храми, що розкинулися уздовж доріг. На багато кілометрів тягнуться ліси, діброви, поля, ріки й озера. І від самого далекого місця віє батьківщиною. Неповторною картиною пропливають березові гаї. Російська береза — витончен і ніжна -будить у серце найкращі якості. Береза — «добре» дерево, дерево непокірливої й гордої Русі:
Гаю починають рідіти, переміняються чагарником, і от на узліссі лісу виникає поселення — біле місто, що потопає в «напівпрозорому листі беріз» — Ростов Великий — місто-казка, місто-легенда. Він не схожий ні на яке інше місто. Ростовський кремль не піддається ніякому опису. Освітлений сонцем, відбиваючись в озері Неро, кремль схожий на казкове підводне місто. Ростовська дзвіниця — дуже граціозне спорудження. Вона просто зачаровує висотою й формами, розмірами й кількістю дзвонів. Ростовський ансамбль настільки унікальний, древен, гарний, естествен, що, дивлячись на ворота, здається, що через пару хвилин здасться князь із княгинею й князівською дружиною. Від цього містечка з його монастирями, церквами, бревенчатими хатами залишаються самі райдужні спогади. День у день мені постійно хочеться опинитися в цій чуді-казці.
І от знову автобус, дорога, розлуки й зустрічі. Приходять і йдуть Ярославль, Тула, Смоленськ, Твер, Суздаль, Коломна, Клин, Александров, Боголюбов, Чехов, Кусково, Остафьево, Бородіно, Калуга, Серпухов. Кожне місто чимсь знаменитий, чудовий. Від кожного залишається щось особливе, що складається в одне ціле — те, що ми називаємо Руссю.
[/smszamok]
Простори Росії безкрайні. Подорожувати по ній можна все життя, щораз відкриваючи в знайомих місцях щось нове. Російські міста такі всі різні й такі однакові. Загальне в них — це дух. А в наше аморальне божевільне століття хочеться перейнятися цим духом, хочеться билинного спокою. І, відвідуючи стародавні місця, кращати, добріше, прилучатися до багатовікової національної культури народу виникає велике бажання.
Можете посмотреть второй вариант : Твір на вільну тему: Подорож по Русі (II варіант)
If you're looking to earn the best possible grade on your research paper, you need…
To write my essay, first you need to think of the major topic of your…
Writing term paper is not a simple endeavor. It involves huge efforts, that need to…
It's possible to purchase term papers and textbooks on the internet at a discount price,…
The main reason essay writing is so powerful is because it's a general subject and…
A couple of years ago I received an email from a student asking for information…