Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Доля України та її народу сповнена загадок. І не тому, що нам не відомі якісь історичні факти,— про історію нашої країни написано багато, особливо за останні два десятиліття. Ми знаємо, які події відбувалися, знаємо точні дати й імена, але дотепер губимося в здогадках — чому? Чому Україна, котра сторіччями не мала власної державності, а часом стояла на грані повної загибелі, повсякчас ставала центром подій, які відбувалися на Європейському континенті? Чому наша земля щоразу привертала до себе жадібні погляди завойовників і створювачів світових імперій? Чому Україна знов і знов відроджувалася, а не зникла, розчинившись серед інших племен, як це траплялося з безліччю інших народів? Чому після довгих заборон і гонінь не вичерпалося живе джерело національної культури й традицій? І звідки в українців знайшлися сили для того, щоб вступити на шлях відновлення і будівництва незалежної держави?

У відповідях на ці запитання й полягає справжня таємниця України та її національної своєрідності. І кожному належить розгадати її, зробивши власне відкриття своєї країни, її високої духовності, героїзму та мужності її народу, краси її природи, традицій і мови, джерел віри у майбутню велич України.

Природа щедро обдарувала Україну: найродючіші в світі ґрунти, сприятливий клімат, багаті поклади корисних копалин, повноводі ріки, ліси з цінними породами дерев, зручний для прокладення доріг і ведення сільського господарства ландшафт, ласкаві моря, невисокі гори, багатий рослинний і тваринний світ.

У наші дні природні багатства України вже далеко не так невичерпні і потребують дбайливого ставлення до себе і надійного захисту з боку суспільства і держави. Наука веде напружений пошук шляхів підтримання рівноваги між техногенною цивілізацією і живою природою. Від розв’язання цієї проблеми залежить майбутнє не тільки нашого народу, але й усього людства.

Майже половина території України, особливо її центральні та південні регіони, розташована на винятково родючих ґрунтах чорноземах, краще від яких для ведення сільського господарства годі й шукати. В Україні знаходиться близько чверті чорноземів нашої планети.

Українці — спадкоємці традицій найдавнішої землеробської культури, що сягають у давнину аж до кам’яного століття. Споконвіку наш народ із глибокою повагою ставився до землі, звертаючись до неї як до матері й годувальниці. Наші предки клялися землею, землею бажали добра і так само землею проклинали своїх ворогів. До наших днів серед українців досить поширене стародавнє добре побажання: «Щоб ти ся мав, як свята земля!»

«Накритий стіл»

Більша частина поверхні України являє собою хвилясту рівнину, що складається з окремих височин і низовин. Ця рівнина нагадує накритий стіл, кришка якого злегка нахилена з півночі на південь і до долини Дніпра.

З глибокої давнини люди селилися на цих багатих і родючих землях, зручних для ведення сільського господарства і помережаних ріками, які служили основними транспортними магістралями. Через Україну проходили найважливіші торговельні шляхи, тут здійснювалися культурні, політичні та релігійні контакти між найрізноманітнішими, не схожими одне на одного народами і цивілізаціями. однак така «відкритість» українських земель зіграла й негативну роль. З півночі, заходу та сходу не існувало ніяких природних перешкод, які могли б зупинити загарбників, котрі бажали прибрати до рук «накритий стіл».

У середині першого тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «іліади» та «одіссеї», описував давню Україну, відому йому під назвою кіммерія, як надзвичайно туманну область. це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато більш вологим, ніж нині. але й у сучасній Україні густі тумани — зовсім не дивина. найчастіше їх можна спостерігати на донецькому кряжі. одного разу там було зафіксовано випадок, коли туманна завіса безперервно утримувалася протягом ста восьми годин.

Грози в Україні постійно трапляються навіть у зимові місяці. особливо небезпечні вони в степовій зоні: удари блискавок вражають усе, що хоч трохи піднімається над травою або чагарником. про грози в народі існує безліч повір’їв. вважається, наприклад, що під час грози святий ілля на вогненній колісниці вирушає в нещадну погоню за нечистою силою. відповідно до народних повір’їв, під час грози не можна ні співати, ні свистіти, не можна ховатися під деревами, особливо під дубом або вербою — у язичників-слов’ян вони вважалися помешканням лісових духів. вогонь, запалений блискавкою, згідно з традицією, слід гасити тільки козячим молоком.