Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Я проїжджаю село, старий зруб, що став сіножаттю, і опиняюся в діброві. Діброва зверху кутається небом, а знизу туманцем. А клени зараз такими наполоханими стали — от-от полетять за перелітними птахами. Біля їхніх ніг схлипує й схлипує джерельце. А якась пташина перескакує з листка на листок, весело виспівує собі й ніби не баче, що поміж кленами холод синіє. Я розмірковую, куди ж гайнути по гриби. В загороді Костюків завжди восени буває багато опеньків. Та опеньки в нас вважаютв напівгрибами, їх знайде і малюк. Зовсім інша справа — знайти боровика! Тут треба бути дуже зіркооким. Для мене знайти боровик чи красноголовець дуже радісно й несподівано. І я не можу одразу хапати гриба. Мені треба подивитися й погомоніти з ним, а потім уже зрізати.

Я іду далі та й заспівую пісню.

Аж ось і березняк, тут уже я пильную. В цьому місці не тільки земля, але й дерево пахне грибами. Тут галасувати не можна; присідаю навпочіпки й придивляюся. Аж ось моє серце тенькнуло і радісно завмерло: неподалік красовито стоять два краснологовці.

— Добрий день, хлопці! — кажу я до них, а вони мовчать.

А що тільки робиться за ними! Стоїть там величезне красноголовище! Шапка на ньому немов полумисок, а ніжка завтовшки з мою руку. Стоїть він як отаман над близнюками-красноголовцями. Я такого величезного ще ніколи не бачив! Підхожу до нього, милуюся, а далі бережно зрізаю. Буде тепер чим дома похвалитися!

Ранок сьогодні вдався. Я назбирав повнісіньку торбу красноголовців ще й їх отамана знайшов. У село їхав, наче сам отаман.

Більш за все я люблю збирати гриби. Щоб зібрати їх якнайбільше, треба поїхати в ліс, розташований в глибинці. Чим далі від міста, тим краще. Сідаю з батьками в електричку, і їдемо кілометрів 100—150. Ще важливо, щоб погода для збору грибів була сприятлива.. Краще за все, якщо напередодні пройшов дощ. Тоді грибочки ростуть прямо на очах. Але ті, яких видно зразу, мене цікавлять не гак, як ті, що приховуються під потемнілим осіннім листям і глицею. Як лриємно в лісі восени! Такий незабутній терпкий запах! Під ногами немов м’який пружний килим.

Вважаю за велике щастя знайти з десяток-другий маслюків. На мій погляд, це самий приємний гриб. Дивишся — он горбок якийсь над листям ви-дніється. Підходиш, обережно розсуваєш те листя, знімаєш глицю, і ось він, красень з коричневою вологою шапинкою, такий чудовий, немов маленький казковий гномик, аж зрізати його жаль бере. Я завжди гриби ножем зрізаю, не вириваю з корінням, бо це може грибниці зашкодити і новий гриб на цьому місці вже не виросте. А взагалі вважаю, що в ліс треба з добром приходити. Як погано, коли лісова краса й гармонія порушуються. І робить це саме людина. Вона приходе в ліс і залишає лише безлад і сміття. Мені здається це важлива проблема, яку повинні вирішувати на державному рівні, а саме члени партії Зелених.