Сочинения, сочинения по русскому языку, сочинения по литературе. бесплатные сочинения, сочинения, школьные сочинения, сочинение на школьную тему.

Визначальною рисою творчості Андрія Малишка літературознавці одностайно називають пісенний ліризм.’ Пісенність — це одна з найголовніших і найдо-рогоцінніших прикмет усієї поезії Малишка, і ліричної, і ліроепічної», — підкреслював Дмитро Павличко. Пісня — улюблений жанр поета. Є в його поетичній спадщині цикли віршів Пісня дороги , Пісня яворів . Є поетичні портрети учителів і друзів, названі піснями, — Пісня Тараса Шевченка’, Пісня Максима Рильського», «Пісня Олександра Довженка . Пісенність і му-зичність — природна стихія Манишкового вірша. Не випадково так багато творів інтимної лірики Малишка покладено на музику: ‘Ти мене накличешся ночами», ‘ Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу…», «Я забув, що й плачуть з поцілунку…», «Ми піден, де трави похилі». А ще були ‘Вчителька», «Пісня про Київ , Київський вальс . Музику на тексти Малишка писали композитори брати Платон і Георгій Майбороди, Левко Ревуцький, Андрій Штогаренко, Петро Козицький, Олександр Білаш та ін.

Всенародну любов здобула «Пісня про рушник (‘ Рідна мати моя…»), написана 1959 р. до фільму «Літа молодії’ . Непомітно промайнув на екранах маловиразний фільм, а пісня живе й досі, вона відома на всіх континентах. У центрі її — образ українського рушника як символ материнського благословення й любові. З давніх-давен вишиваний рушник — одна зі святинь нації. Як в жодного іншого народу, український рушник має безліч урочистих І важливих функцій. Це окраса сучасної селянської хати. І в міських квартирах образи, портрети Шевченка та батьків прикрашаються рушниками. На урочистостях і сімейних святах його простилають через центр столу. У старовину сватання вважалося вдалим, якщо дівчина подавала рушники. І зараз, підчас весільної церемонії, молоді стають на рушник.

Випроводжаючи дорослу дитину у великий світ, мати дарувала на щастя, на долю вишиваний рушник. Уся ця глибока фольклорна символіка знайшла відображення в  «Пісні про рушник».

Пісня присвячена незабутньому образові матері, яка проводжає сина з рідної

домівки  «в дорогу далеку»

АНДРІЙ МАЛИШКО  «ПІСНЯ ПРО РУШНИК»

• Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
• І водила мене у поля край села,
• І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
• І рушник вишиваний на щастя дала.
• 1 в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
• І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
• Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
• І зелені луги, й солов’їні гаї,
• 1 твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
• І засмучені очі хороші твої.
• І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
• І засмучені очі хороші, блакитні твої.
• Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
• В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
• 1 на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
• І дитинство, й розлука, і вірна любов.
• І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
• 1 дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.