Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

La seconde salle c’est la salle de lecture. Victor consulte le fichier — catalogue. Il veut prendre le premier volume du roman de Victor Hugo “Notre- Dame de Paris”. Il s’adresse a une des bibliothecaires. Elle va dans la piece voisine ou se trouvent les casiers de la bibliotheque.Quelques minutes apres elle revient et dit que, malheureusement, ce livre est en lecture. En attendant, elle nous recommande de lire »Les nouvelles» de Merimee. Elles sont tres interessantes. Victor prend le livre. La bibliothecaire inscrit le numero du livre dans le carnet du lecteur de Victor. Il doit le rendre dans deux semaines. Puis nous allons dans une salle voisine. La, il y a beaucoup de tables avec des lampes. Quelques personnes lisent des livres, des journaux et des revues dans cette salle de lecture. Je demande le numero 7 de la revue “Le sport”. Nous nous installons devant une table et lisons des informations sur notre equipe preferee de football “Dynamo”. Une heure apres nous quittons la bibliotheque.

Вторая комната — это читальный зал. Виктор просматривает каталог.

Он хочет взять первую часть романа Виктора Гюго «Собор Парижской Богоматери». Он обращается до одной из библиотекарш. Она идет в

[smszamok]

соседнюю комнату, где расположенные стеллажи библиотеки. Через несколько минут она возвращает и говорит, что, к сожалению, эта книга «на руках». А пока она нам советует прочитать «Новеллы» Мериме. Они очень интересные. Виктор берет книгу. Библиотекарь записывает номер книги к читательскому абонементу Виктора. Он должен возвратить ее за две недели. Потом мы идем к соседнему залу. Там стоит много столов с настольными лампами. Несколько человек читают книги, газеты и журналы в этом читальном зале. Я 7-прошу и номер журнала «Спорт». Мы садимся за стол и читаем информацию о нашей любимой футбольной команде «Динамо». За час мы идем из библиотеки. A la librairie. Voici une grande librairie. C’est un batiment haut et moderne. Une grande porte s’ouvre et j’y entre. Je me trouve dans une tres grande salle haute. Les rayons, les bibliotheques avec des livres couvrent tous les murs du plafond jusqu’au plancher. Je crois qu’ici on peut trouver n’importe quoi. Il y a des oeuvres des auteurs classiques du 19 et du 20 siecles, de nouvelles editions les livres qui viennent de paraitre. Toutes les editions sont bonnes. Je m’adresse au libraire. Je demande “Madame Bovary” de Flaubert. Il consulte l’ecran de son ordinateur et dit que malheureusement ils ont des oeuvres completes de Flaubert et il n’y a pas de “Madame Bovary” a part.

Вот большая книжный магазин. Это высокий и современный дом.

Приоткрывается большая дверь, и я вхожу. Я нахожусь в очень большом и высоком зале. Полки с книгами и книжные шкафы покрывают все стены от потолка до пола. Я думаю, что здесь можно найти что угодно. Есть произведения классиков 19 и 20 столетий, есть новые книги и книги, которые едва лишь появились. Все издания очень красивые. Я обращаюсь к продавцу. Прошу роман Флобера «Мадам Бовари». Продавец смотрит на монитор своего компьютера и говорит, что, к сожалению, в них есть только полное собрание сочинений Флобера и нет отдельно этого романа. Dans ce magasin il y a un grand choix de romans, de nouvelles et de recueils de poesies en francais. Mon reve, c’est de lire “Le Rouge et le Noir” de Stendhal dans le texte. Le libraire me donne deux volumes en reliures brunes. J’admire les illustrations et apprecie la qualite du papier et la beaute des caracteres d’impression. Je prends ces livres. Je vais payer a la caisse. On me donne deux tickets. Le libraire me remet les livres achetes. Je quitte la librairie.

Au grand magasin. Nous allons feter le Nouvel An. A la veille il faut acheter les etrennes pour tout le monde. Je veux faire des cadeaux a mes parents et a ma soeur. Je vais au grand magasin.

В этом магазине большой выбор романов, новелл, сборников стихов на французском языке. Моя мечта — прочитать «Красное и черное» Стендаля языком оригинала. Продавец дает мне два тома в коричневом плетении. Я захватываюсь иллюстрациями, оцениваю качество бумаги и красоту печатного шрифта. Я бэру эти книги. Иду платить в кассу. Мне дают два чека. Продавец отдает мне купленные книги. Я оставляю магазин.  В универмаге В скором времени Новый год. Накануне надо купить новогодние подарки для всех. Я хочу сделать подарки родителям и сестре. Я иду в универмаг.

Tout d’abord je fais le tour du magasin en examinant des articles. Les rayons sont bien garnis avant la fete. Le rez-de-chaussee est occupe par des rayons de vaisselle, de jouets, d’articles de sport, d’appareils electromenagers. Par l’escalier roulant je monte au premier etage. Ici il y a des rayons de la confection, des tissus, de la lingerie, de la ganterie, de la chapellerie, des chaussures, des fourrures, de la parfumerie. Au rayon de la lingerie la vendeuse m’a montre une chemise de couleur bleue au col 41. Elle a dit que c’etait une nouveaute de la saison. Je l’ai prise pour mon pere. Au rayon de parfumerie j’ai achete des parfums pour ma mere. Au rayon de ganterie il y a un grand choix de gants pour les femmes et les hommes. J’ai choisi une paire de gants de peau pour ma soeur. Au rayon de chaussures il y a un grand choix de chaussures en cuir, en daim, en etoffe, en vernis. J’ai essaye une paire de souliers en cuir et je les ai achetes pour la fete. Tres content je suis rentre a la maison avec mes cadeaux pour toute la famille.

Сначала я обхожу весь магазин, изучая товары. Прилавки хорошо украшены к празднику. На первом этаже находятся отделы посуды, игрушек, спортивных товаров, электроприборов. Эскалатором я поднимаюсь на второй сверх. Здесь находятся отделы готового платья, тканей, белизны, перчаток, главных уборов, обувь, меха, парфюмерии. В отделе белизны продавщица мне показала рубашку голубого цвета, ворот 41. Она сказала, что это новинка сезона. Я ее взял для моего отца. В отделе парфюмерии я купил духи для мамы. В отделе перчаток большой выбор перчаток для женщин и мужнин. Я выбрал пару кожаных перчаток для моей сестры. В отделе обуви большой выбор кожаной, замшевой, текстильной, лакированной обуви. Я примерил пара кожаных туфель и купил их на праздник. Очень удовлетворенным я возвратил домой с подарками для всей семьи. Vocabulaire

• jouer a la saute-mouton — играть в чехарду
• une culbute — кувырок
• un rechaud a gaz — газовая плитка (туристическая)
• un pique-nique — загородная прогулка
• piqueniquer — прогуливаться, отдыхать на природе
• le long de — вдоль
• indiquer — показывать, указывать
• craquer — трещать, потрескивать
• poussiereux, -euse — пыльный, -а
• dresser une tente — устанавливать, ставить палатку
• taire (se) — молчать, замолкнуть
• Discussion
• Ou faites-vous du camping?
• Ou etes-vous venus un jour?
• C’etait un site interessant?
• Qui sont venus jouer avec vous?
• Qu’est-ce que faisait chacun de vous?
• Etes-vous pleins d’emotions?
• Vocabulaire
• un recueil — сборник
• un reve — мечта; сон
• en reliure — плетение (книги)
• caracteres (pl., m)
• d’impression — печатный шрифт
• n’importe quoi — что угодно
• paraitre — появляться
• un libraire — продавец книжек
• un ordinateur — компьютер
• etre a part — быть отдельно
• Discussion
• Qu’est-ce qu’on peut trouver dans une librairie?
• Les livres de quels auteurs y peut-on trouver?
• Les livres coutent-ils cher?
• Pourquoi vous n’avez pas achete le “Madame Bovary”?
• Comment est “le Rouge et le Noir”?
• Vocabulaire
• decider — решить
• distribuer — выдавать; распределять
• une salle de pret — абонентский зал
• abonner (s’) — стать абонентом; читателем, пользователем библиотеки; газеты
• un fichier-catalogue — каталог, картотека
• un casier — стеллаж
• installer (s’) — обосновываться
• quitter — оставлять
• Discussion
• Ou se trouve votre bibliotheque?
• Comment est-elle?
• Y vous etes-vous abonne(e)s?
• Quel livre voulait prendre votre ami?
• Quel livre a-t-il pris?

[/smszamok]

(2голосов, средний: 3,50 out of 5)

Загрузка...

Сегодня мы пригласили друзей на обед. Мы идем делать покупки в наш продовольственный магазин, который расположен напротив нашего дома. В этом магазине много отделов. Выбор продуктов очень большой. Сначала мы останавливаемся перед прилавком с колбасными изделиями. Мы берем немного ветчины и копченой колбасы. В молочном отделе мы берем масло, сыр, яйца. Вот мясной отдел. На витрине свинина, говядина, баранина, телятина. Мы покупаем два с половиной килограммы нежирной свинины и телятины для котлет и индейку. В рыбном отделе разнообразные сорта рыбы — свежей, мороженной, соленой, копченой: судак, треска, окунь и др. Мы покупаем осетрину для студня и пол килограмма селедок.

Au magasin d’alimentation. Aujourd’hui nous avons invite nos amis pour le diner. Nous allons faire des achats dans notre magasin d’alimentation qui se trouve en face de notre maison. Dans ce magasin il y a beaucoup de sections. Le choix des provisions est tres grand.D’abord nous nous arretons devant l’etalage de charcuterie. Nous prenons un peu de jambon et de saucisson fume. A la cremerie nous prenons du beurre, du fromage et des oeufs. Voici la boucherie. Sur

[smszamok]

l’etalage il y a du porc, du boeuf, du mouton, du veau. Nous achetons deux kilos et demi de porc maigre et de veau pour des cotelettes et une dinde. A la poissonnerie il y a de differentes sortes de poisson frais, congele, sale, fume: colin, morue, perche, etc. Nous achetons de l’esturgeon pour

la gelee et un demi kilo de hareng. A la boulangerie il y a plusieurs acheteurs, hommes et femmes qui font la queue. Nous y achetons du pain et quelques baguettes. A la confisserie nous prenons une tarte, dix gateaux et deux kilos de bonbons au chocolat. Avant d’aller a la maison nous achetons un peu de poires, de raisin, de pommes. Nos sacs et nos filets sont pleins de provisions et nous rentrons chez nous.

Au magasin de legumes. J’aime beaucoup les plats aux legumes. Pour le diner j’ai decide de preparer le borchtch et la salade. On peut acheter tous les legumes au marche mais il est loin de notre maison. C’est pourquoi je vais au magasin de legumes qui est a quelques metres de notre maison. Quatre personnes font la queue.

В хлебном отделе много покупателей, мужчин и женщин, которые стоят в очереди. Там мы покупаем хлеб и несколько батонов. В кондитерском отделе мы берем торт, десять пирожных и два килограмма шоколадных конфет. Прежде чем пойти домой, мы покупаем немного груш, винограда, яблок. Наши сумки и сетки полные продуктов, и мы возвращаем домой. . В овощном магазине Я очень люблю овощные кушанья. На обод я решила приготовить борщ и салат. Можно купить все овощи на рынке, но он далеко от нашего дома. Поэтому я иду в овощной магазин, который находится в нескольких метрах от нашего дома. Четыре мужчины стоят в очереди. Я занимаю очередь, и за пять минут я возле прилавка. Я прошу продавщицу взвесить мне килограмм картофеля, белую капусту, пол кило моркови и свеклы, килограмм лука и помидор, немного сельдерея и петрушки. Это овощи, необходимые для приготавливания борща. На салат я бэру килограмм огурцов, цветную капусту, пол кило зеленого горошка, немного укропа и редиски. Я составила все продукты в сумку. Я заплатила за покупки. В отделе фруктов большой выбор: бананы, апельсины, яблока, мандарины, груши, виноград, гранаты, лимоны. Улітку в этом магазине есть абрикосы, клубника, высшие, сливы, персики, малина. Я покупаю килограмм клубник и два лимона для мамы. Она очень любит пить чай с лимоном. Все покупки сделанные, и я возвращаю домой.

La chanson francaise. En France la musique est nee a l’epoque du Moyen Age au 12 siecle. A cette epoque-la les Trouveres les Menestrels et les Troubadours etaient tres populaires dans le pays. Leur musique etait tres melodique. On chantait des chansons satyriques, politiques et des chansons d’amour.

Старый господин показывает нам дорогую сразу за белой фермой. Пыльная дорога, деревянный трескучий мостик, и мы прибыли. Отец ставит автомобиль под деревьями. Выгружаем вещи, ставим палатку, раскрываем зонтик от солнца. Для того чтобы спать, у нас есть надувные матрасы. Дети из фермы пришли немного поиграть с нами. Включаем радиоприемник. В маленьком леске все птицы замолкают и слушают музыку. Здесь можно заниматься гимнастикой в свое удовлетворение. Например, играть в чехарду, лазить на карачках или перебрасываться. Какое удовлетворение покачаться в траве! Можно побегать за мотыльками возле пшеничного поля. Настало время готовить обод. Я иду по воду, отец зажигает плитку, мама застилает красивую красную скатерть, готовит тарелки. Обод замечательный, едим с прекрасным аппетитом. После обода мы идем удить рыбу на реку, плаваем и загораем. После того как мы провели ночь в палатке, мы умываемся на березе реки. Как чудесно провести время на природе!

Un vieux monsieur nous indique la route juste derriere la ferme blanche. Un chemin poussiereux, un pont de bois qui craque et l’on est arrive. Le papa range l’auto sous les arbres. On decharge les bagages, on dresse la tente, on ouvre le parasol. Pour dormir nous avons nos matelas pneumatiques. Les enfants de la ferme sont venus pour jouer un peu avec nous. On fait marcher le recepteur radio. Dans le petit bois tous les oiseaux se taisent et ecoutent la musique. Ici on peut faire de la gymnastique a son aise. Par exemple, jouer a la saute-mouton, marcher a quatre pattes ou bien faire la culbute. Quel plaisir de se rouler dans l’herbe! On peut courir apres les papillons a l’entree du champs de ble. Il est temps de preparer le diner. Je vais chercher de l’eau, papa allume le rechaud, maman etale une jolie nappe rouge, prepare les assiettes. Le diner est excellent, et l’on mange de bon appetit. Apres le diner nous allons pecher a la riviere, nous nageons, nous nous bronzons. Apres avoir passe la nuit sous la tente nous faisons notre toilette au bord de la riviere. C’est tellement amusant de piqueniquer!

Vocabulaire

• en face de — напротив, напротив
• une provision — пищевой продукт
• un etalage — прилавок
• une charcuterie — колбасные изделия
• un porc maigre — нежирная свинина
• un esturgeon; un esturgeon
• etoile — осетр; севрюги
• un hareng — селедка
• une baguette — батон; палка, багет
• Discussion
• A quoi bon avez-vous visite ce magasin?
• Comment y est le choix des provisions?
• Qu’avez-vous pris a la charcuterie?
• Est-ce que vous avez achete du caviar?

[/smszamok]

(Еще не оценили)

Загрузка...

В произведениях русских писателей природа всегда играет большую роль. Возможно, причина в том, что наши предки были язычниками, которые обожествляли и одухотворяли природу. А может, это просто особенность восприятия мира творчески одаренным человеком — он видит не только темные стороны жизни, но и все прекрасное и удивительное, что есть в ней. Многие произведения М. Горького создавались в начале XIX века. Это время многие считали мрачным, «безгеройным». Поэтому не удивительно, что его рассказы, повести, романы и пьесы воспринимались как свежее дуновение ветра, как светлый луч в непроглядной тьме. Читая страницы произведений М. Горького, обращаешь внимание на то, что даже самые тяжелые драмы, как правило, изображаются им на фоне ослепительной, играющей всеми красками природы.

Вот, например, как начинается рассказ «Мальва», повествующий о трудной жизни, о конфликте двух поколений: «Море — смеялось. Под легким дуновением знойного ветра оно вздрагивало и, покрываясь мелкой рябью, ослепительно ярко

[smszamok]

отражавшей солнце, улыбалось голубому небу тысячами серебряных улыбок… Этот звук и блеск солнца, тысячекратно отраженного рябью моря, гармонично сливались в непрерывное движение, полное живой радости. Солнце было счастливо тем, что светило; море — тем, что отражало его ликующий свет». Красота и гармония, царящие в природе, противопоставлены жизни людей, в которой много некрасивого, мучительного, грязного и даже страшного. Особенно сильно этот контраст проявляется в эпизоде, когда на фоне тишины, прелести красок заката вдруг слышится «пьяный женский голос, истерически выкрикивавший нелепые слова». И эти слова, «гадкие, как мокрицы», разрушают чудо, оскорбляют музыку волн. Я думаю, что без описаний природы было бы невозможно так сильно и достоверно Передать всю неприглядность и мерзость жизни рабочих на промыслах.

В других ранних произведениях писателя много солнца, воздуха; свободой и травами благоухают степные просторы. И опять неумолчно шумит, смеется, распевает гимны море.

В начале рассказа «Старуха Изергиль» пейзаж вызывает у читателя определенный эмоциональный настрой, создает естественный фон свободной, вольной жизни. Море, голубая мгла ночи, густые тени виноградных лоз и ветер, который «тек широкой ровной волной. Но иногда он точно прыгал через что-то невидимое и, рождая сильный порыв, развевал волосы женщин в фантастические гривы, вздымавшиеся вокруг их голов». Кажется, что именно так должна начинаться сказка. И действительно: под влиянием настроения, навеянного красотой летнего вечера, старуха Изергиль рассказывает легенды о Ларре и Данко и историю собственной жизни.

Природа не только украшает повествование, но и становится связующим звеном между реальной жизнью и романтическим миром сказок и легенд. Кроме того, она тесно связана с душевным состоянием героев. Так, море в рассказе «Челкаш» — вольная и свободная стихия, которая освободила душу Челкаша от мелкого стяжательства, от унизительной жадности и страсти к деньгам. Степь в рассказе «Дед Архип и Ленька», лес в легенде о Данко изменяются по ходу развития сюжета. Если в начале произведения природа спокойна и обыденна, то во время основного конфликта она отражает душевное напряжение героев: начинается гроза или буря. Иногда природа имеет двойственный характер. Она либо помогает людям, либо противостоит им. Вот как описывает Горький лес в легенде о Данко: «Там были болото и тьма, потому что лес был старый и так густо переплелись его ветви, что сквозь них не видать было неба, и лучи солнца едва могли пробить себе дорогу до болот сквозь густую листву. {…). Эти каменные деревья стояли молча и неподвижно днем в сером сумраке и еще плотнее сдвигались вокруг людей по вечерам, когда загорались костры. И всегда, днем и ночью, вокруг тех людей было кольцо крепкой тьмы, оно точно собиралось, раздавить их… А еще страшней было, когда ветер бил по вершинам деревьев и весь лес глухо гудел, точно грозил и пел похоронную песню тем людям».

Когда же людям удается победить страх благодаря великому подвигу Данко, то лес отступает. Сказочно прекрасной предстает перед ними земля: «И вот вдруг лес расступился перед ним, расступился и остался позади, плотный и немой, а Данко и все те люди сразу окунулись в море солнечного света и чистого воздуха, промытого дождем. Гроза была — там, сзади них, над лесом, а тут сияло солнце, вздыхала степь, блестела трава в брильянтах дождя и золотом сверкала река…» Люди должны обязательно верить во что-то светлое и радостное, что ждет их впереди.

С природой обычно связан и главный герой, вокруг которого строится повествование. Челкаш чувствует себя свободным только в море, умирающий Ларра смотрит в небо. Такие штрихи позволяют полнее раскрыть характер героя, его чувства и переживания, взгляды на мир.

[/smszamok]

Описания ликующей, живописной природы усиливают ноту бодрости, надежды, действенной активности в творчестве писателя. Горьковские пейзажи напоминают читателям о непрерывном, вечном обновлении жизни, зовут относится к ней мужественно, активно, творчески.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Іконопис Давньої Русі давньоруська ікона відігравала величезну роль у культурі тієї епохи. спочатку ікони привозили з візантії, і на їхньому прикладі русь познайомилася з основними правилами християнського живопису — канонами. незабаром почали утворюватись і власні школи духовного живопису при великих монастирях. Більшість храмів у давній русі зводилася з дерева, тому в них не було ні мозаїк, ні розписів, а всі необхідні для православного храму зображення писалися на оброблених дошках натуральними фарбами, замішаними на меду або яєчному жовтку. іконопис давньої русі мав свої відмінні риси. просторі храми були розраховані на велике число людей. тому лики на іконах повинні були відрізнятися особливою чіткістю зображень.

Початок літописанню на Русі було покладено ще в роки правління Володимира Великого. Найві-доміший пам’ятник історичної думки того часу — «Повість минулих літ» (ХІІ ст.), автором якої вважається чернець-літописець, один із найосвіченіших людей епохи Не-стор.

Давньоруські майстри створювали видатні твори ювелірного мистецтва. При цьому вони використовували найрізноманітніші технології: лиття, кування і штампування золотих і срібних виробів, карбування, філігрань, зернь, чорніння, позолоту, інкрустації, скань. Виняткової майстерності ювеліри Давньої Русі досягли в створенні перетинкових емалей.

В ХІ—ХІІІ століттях на Русі існував справжній культ книги. Наші предки високо цінували мудрість і знання, та й сама книга коштувала величезних грошей. У 1037 році ярославом Мудрим при Софійському соборі була заснована перша російська бібліотека.

«Ізборник Святослава» — найдавніший пам’ятник російської писемності. Це свого роду антологія текстів духовного змісту. «Ізборник» було складено у 1073 році на старшого сина ярослава Мудрого — Ізяслава, який успадкував батьківський престол. Рукопис ретельно переписано і проілюстровано кращими майстрами книжкової мініатюри. Проте книга одержала назву «Ізборник Святослава», оскільки до моменту завершення трудомісткої і копіткої роботи над цим шедевром книжкової майстерності Святослав з допомогою молодшого брата Всеволода відібрав у Ізяслава владу в Києві.

Мініатюри з «Ізборника Святослава»

На початку II тисячоліття були закладені основи давньоруської літератури, у якій незабаром виділилися оригінальні жанри — житія святих, патерики (життєписання видатних діячів церкви), літописи, повчальні «Слова». Звичайно твори цього часу не мали автора, і тільки дослідження вчених дозволяють встановити, ким був створений той або інший літературний пам’ятник. особливого значення набуло «Слово про полк Ігорів» — поетичний опис подій, пов’язаних із невдалим походом князя Ігоря на половців. У цьому творі міститься пристрасний заклик до об’єднання руських земель, до припинення розбрату між князями.

З початку ХІV ст. на Русі виник звичай поміщати в храмі не окремі ікони, а іконостас, у якому безліч ікон розташовувалися рядами на різних рівнях. Тут також була потрібна виразність контурів і особливий ритм чергування зображень — для того, щоб велике число ікон утворювало цільну композицію. Го -ловними темами іконописних зображень на Русі були подолання страждань, надія на порятунок у прийдешнім вічному житті і райське блаженство.

Захищена від навали Золотої орди зі сходу і південного сходу українськими, білоруськими і північно-руськими землями, Литва уникла тяжкого монгольського ярма. І в міру того, як нова держава міцніла та мужніла, литовці почали звертати свій погляд на знесилені монгольським вторгненням давньоруські землі. За допомогою військової сили, а частіше завдяки вмілій дипломатії литовцям удалося взяти під контроль багато білоруських і українських територій. При цьому литовці надавали українцям і білорусам допомогу при звільненні від принизливої залежності від монгольських ханів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

За ярослава Мудрого почалося складання зводу законів, відомого як «Руська Правда». Великий князь узаконив християнство, введене ще його батьком Володимиром.  У 1068 році на Київ уперше напали половці. Військо великого князя Ізяслава і його братів було дощенту розбите. Після того як князь відмовився сформувати з киян ополчення, у місті проти нього спалахнуло повстання. Жителі міста випустили з темниці і проголосили великим князем Всеслава Полоцького, котрий мав

славу чарівника і перевертня. Городяни розповідали про нього чимало небилиць. Подейкували, що він міг перетворюватися на рись. Князь-чаклун, який очолив киян, зумів організувати відсіч половцям, але через сім місяців Ізяслав повернувся з польськими загонами і жорстоко покарав повсталих.

Ганна, дружина короля Франції Генріха І Нелегка шапка Мономаха онук князя ярослава Мудрого, син

[smszamok]

всеволода ярославовича і дочки візантійського імператора костянтина IX Мономаха, володимир був одружений з дочкою англійського короля, а його сестра була видана за німецького імператора. рішучими діями він навів порядок у місті, обмеживши діяльність лихварів. Мономах був надзвичайно хороброю людиною і протягом усього свого життя вів нещадну боротьбу з половцями. наприкінці життя князь написав «повчання дітям». У ньому він, зокрема, закликав відмовитися від людиновбивства, незалежно від того, винна людина чи не винна.

Ганна Ярославівна, королева Франції ярослав Мудрий установив тісні родинні зв’язки з правлячими родинами середньовічної Європи. сам великий князь був одружений із дочкою шведського короля, а його син всеволод узяв шлюб із дочкою візантійського імператора костянтина IX Мономаха. дочки ярослава були видані заміж за королів Франції, Угорщини та норвегії. одна з них, Ганна ярославівна, котра стала дружиною короля Франції Генріха, привезла із собою в париж рукописне священне писання. київська святиня стала реліквією французького королівського будинку, відомою як реймське Євангеліє. протягом декількох століть королеви Франції приносили присягу на цій святині.

Великі київські князі виділяли своїм синам долі — цілі області Давньоруської держави. Це призвело до ослаблення єдності Русі і її роздроблення на безліч незалежних князівств. Нащадки Володимира Великого, ярослава Мудрого і Володимира Мономаха всіляко намагалися остаточно відокремитися від Києва. До середини ХІІ століття давньоруська імперія остаточно розпалася. Від неї відокремилися Новгородська земля, Володими-ро-Суздальське, Новгород-Сіверське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. їхні правителі більше не підкорялися Києву, самостійно розпоряджалися своїми землями і підданими, мали власні збройні сили.

Головними причинами розпаду давньоруської імперії стали протиріччя між її центром і народами, силоміць приєднаними до складу багатоплемінної держави. Процес роздроблення Русі віддалено нагадував недавній стрімкий розпад Радянського Союзу. Зіграло свою роль і те, що в результаті хрестових походів торговельні шляхи між Сходом і Заходом, які проходили через Київ, утратили колишнє значення, а процвітаюча столиця Русі через це остаточно занепала.

І все ж таки роздробленість Русі не означала загальної кризи економіки і культури — навпаки, саме на цей час припадає розквіт багатьох міст, бурхливий розвиток кам’яного зодчества, ремесел, мистецтва і літописання. Тепер не тільки стольний град Київ, але й інші міста Русі одержали можливість розвиватися і прикрашатися архітектурними шедеврами.

Загроза з боку войовничих кочових народів Степу постійно нависала над південними рубежами Русі.

Протягом століть Русь служила надійним щитом Європи і вела виснажливу боротьбу з численними кочовими ордами печенігів, половців, монголів.

З незліченних кочових навал на Русь найстрашнішим за своїми наслідками виявилося татаро-монгольська. Монголи прийшли зі степів Центральної Азії. очолив їхній завойовницький похід жорстокий, вправний і талановитий полководець Чингісхан. Із численних монгольських і тюркських племен  Чингісхан створив орду  —   воєнізовану  структуру,   підпорядковану найсуворішій дисципліні. Впроваджений ним звід законів «яса» передбачав смертну кару практично за будь-яку провину або помилку.

Перед тим як напасти на Русь, монголи зробили розвідку боєм. Великі монгольські загони під командуванням досвідчених полководців Джебе і Субедея напали на сусідів русичів — половців. Половецький хан Котян звернувся по допомогу до свого зятя князя Мстислава Удалого, і в 1223 році об’єднане російсько-половецьке військо спробувало зупинити монголів, але зазнало страшної поразки на річці Калка.

Восени 1240 року незліченні полчища монголів підступили до стін Києва. очолював цю армію хан Батий, онук Чингісхана. їм удалося через пролами в стінах ввірватися в місто.

Кияни під керівництвом воєводи Дмитра боролися не шкодуючи життя. останні захисники міста спробували укритися в Десятинній церкві, але її зводи не витримали ваги людей, які скупчилися на хорах, і завалилися. Пораненого Дмитра привели до хана Батия, і той зберіг йому життя за мужність і героїзм, виявлені при обороні міста. Але рядові жителі Києва зазнали величезних втрат — загинуло 270 тисяч чоловік.

Спустошивши Київ, монголи вдерлися в Галицько-Волинське князівство, Польщу, Угорщину і лише в Чехії в битві під Оломоуцем в 1242 році зазнали поразки; звідси вони повернули назад, на схід. як це не раз траплялося в історії, слов’янські народи стали нескоримою перешкодою на шляху лютих завойовників до Західної Європи. Давня Русь прийняла на себе весь тягар боротьби з монгольськими полчищами. У низов’ях Волги хан Ба-тий заснував власну державу — Золоту Орду, до складу якої ввійшли Західний Сибір, Прикаспійські степи, Північний Кавказ і Крим.

Найвизначнішим серед давньоруських князівств після Києва було Галицьке князівство. Цю древню землю населяли східнослов’янські племена бужан (дулібів), тиверців і карпатських хорватів. їхні міста були силоміць приєднані до Русі ще за часів Володимира Великого.

Після смерті ярослава Мудрого, з початком роздробленості Русі, Галицька земля також відокремилася від Києва. У 1199 році Волинське і Галицьке князівства об’єдналися в єдину державу під владою енергійного, але жорстокого і підступного князя Романа. Цей володар не зупинявся ні перед чим заради того, щоб зміцнити свою особисту владу.

Український історик С. Томашівський називав Галицько-Волин ське князівство першою українською державою, і насамперед тому, що його населення, на відміну від інших давньоруських князівств, було однорідним, тобто складалося з близькоспо-ріднених племен. Це був квітучий край із безліччю міст і сіл. Величезні доходи приносив галицько-волинським князям видобуток солі. Через територію князівства пролягали великі торговельні шляхи, що зв’язують Схід і Захід.

Свого справжнього розквіту Галицько-Волинське князівство досягло за часів правління одного із синів Романа Галицького — Данила Романовича.

Дитинство і юність цього видатного державного діяча припали на бурхливі роки князівських міжусобиць. Пізніше Данило  Галицький  прославився  як хоробрий воїн, майстерний дипломат і містобудівник. Під час його князювання були засновані міста Холм (там розташовувалася резиден ція князя) і Львів, названий   на   честь  його сина Лева.

данило Галицький виявив надзвичайний талант полководця. У 1238 році він розбив німецьких лицарів у битві під дорогичином, а в 1245 році — угорське військо під ярославом. а ще за п’ять років його влада поширилася аж до києва.

[/smszamok]

У 1253 році данило Галицький був коронований короною, присланою папою римським. У такий спосіб він став першим і єдиним на русі та в Україні королем. однак спроби позбутися від монгольської залежності зазнали невдачі. Щоб зберегти владу і хоча б видимість самостійності доводилося йти на поступки ворогові, сили якого багаторазово перевершували сили загонів данила романовича. підкорившись волі хана Золотої орди, князь віддав наказ зрити вщент укріплення своїх фортець, зробивши їх беззахисними, а відтак безпечними для монголів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

La musique instrumentale est nee au 16 siecle. A cette epoque-la il existait deja en France beaucoup d’instruments musicaux: flute, clavecin, violon, violoncelle. C’etait une base solide pour la naissance de l’opera. L’opera est ne au 16e siecle. Le pere de l’opera francais est Jean-Baptiste Lully. Il etait un excellent danseur, choregraphe, compositeur, impressario. Et connaitre la chanson d’un pays, la comprendre, c’est connaitre et mieux comprendre ce pays. La chanson francaise a toujours eu une resonnance enorme dans le coeur du peuple. La chanson appartient au peuple. La chanson est devenue une arme: les gens quand ils ne pouvaient plus supporter leur vie dure le disaient dans leur chanson. “La Marseillaise” ou “La Carmagnole” en sont des exemples: »Allons, enfants de la patrie, Le jour de gloire est arrive». Les chanteurs francais les plus connus sont: Edith Piaf, reine de la chanson parisienne du 20-me siecle, G. Brassens, compositeur et interprete celebre. Son talent a ete couronne par le Grand Prix de la Poesie de l’Academie francaise.

Инструментальная музыка родилась в 16 веке. В эту эпоху в Франции уже существовало много музыкальных инструментов: флейта, клавесин, скрипка, виолончель. Была солидная база для рождения оперы. Опера родилась в 16 веке. Отец французской оперы — Жан-Батист Люли. Он был замечательным танцовщиком, хореографом, композитором, импрессарио. Знать песню

[smszamok]

страны, понимать ее — значит лучше знать и понимать эту страну. Французская песня имела всегда огромный отклик в сердце народа. Песня принадлежит народу. Песня стала оружием: люди, когда не могли выносить больше трудной жизни, об этом говорили в своей песне. «Марсельеза» или «Карманоль» этому пример: Ходим, дети родины, День славы настал. Известнейшие певцы: Едит Пиаф, королева современной парижской песни, Брасанс, композитор и известный исполнитель. Его талант отмечен Гран-при Французской Академии поэзии. Les chanteurs les plus connus et aimes a present sont: Maurice Chevallier, Charles Trenet, Ives Montand, Jacques Brel, Leo Ferre, Charles Aznavour, Mireille Mathieu, Patricia Kaas, Joe Dassin. On ecoute la chanson francaise dans les rues, sur les places et dans le metro. Le cinema. Le cinema nous offre un tres grand choix de films: de grands films psychologiques, historiques, des films d’aventures, policiers, comiques, des films documentaires, court metrage et des dessins animes. Bien qu’il y ait la television a la maison beaucoup d’hommes aiment aller au cinema. Et on doit faire beaucoup pour attirer l’attention des spectateurs. Il existe des ecrans panoramiques et stereoscopiques, un circorama.

Известнейшие и любимейший певцы сегодня: Морис Шевалье, Шарль Трене, Ив Монтан, Жак Брель, Лео Фере, Шарль Азнавур, Мирей Матье, Патрисия Каас, Джо Дасен. On peut l’entendre a la radio et a la tele. Elle se divise en pop, rock, disco, rap et d’autres. Les grandes personnes aiment le jazz, le rock et la pop-musique. Tout le monde connait les fondateurs de la rock-musique, se sont “Beatles” et Elvis Presley. Les jeunes gens vont volontiers a la discotheque et ecoutent techno et disco-musique et dansent aux sons de cette musique. De l’humeur depend quelle musique on prefere. La musique a la propriete de consoler au malheur et d’agrandir la joie.

• Comment peut-on qualifier la musique comme un phenomene?
• De quelle facon peut-on distinguer la musique?
• Qui sont vos compositeurs preferes?
• Connaissez-vous des oeuvres de compositeurs de la musique classique?
• Qui etaient les fondateurs de la rock-musique?
• Est-ce que la musique depend de l’humeur?
• Vocabulaire
• un trouvere — трувер
• un troubadour — трубадур
• un menestrel — менестрель
• un impressario — подрядчик, хозяин, предприниматель
• une resonance — отклик
• supporter — выносить, переносить
• un interprete — переводчик, исполнитель
• couronner — отмечать, награждать, короновать
• Discussion
• Qui etaient les premiers musiciens, acteurs et chanteurs au Moyen Age?
• Quels instruments musicaux existaient deja a l’epoque?
• Qui est le pere de l’opera francais?
• Un exemple de quoi est la “Marseillaise”?
• Quels chanteurs et chansonniers francais sont connus et aimes a present?
• le cinema — кинематограф
• un film d’aventures — приключенческий фильм
• un film policier — детектив
• un film des dessins animes — мультипликационный фильм
• attirer l’attention — привлекать, привлекать внимание
• remporter un prix — получить награду
• un realisateur — режиссер
• une vedette — «звезда» кино, известный, -а актер (са)
• tourner dans un film — сниматься в фильме
• tourner un film — снимать фильм
• une adaption — экранизация
• dependre — зависеть
• Discussion
• Qui a invente le cinematographe?
• Le cinematographe a-t-il des concurents?
• Quels genres de films connaissez-vous?
• Comment propage-t-on un film?
• Preferez-vous des films de court metrage?
• Vocabulaire
• retentir — звучать
• le ramage — пение, щебет (птиц)
• distinguer — отличать
• tout le monde — все
• volontiers — охотно
• une humeur — расположение духа, юмор
• consoler a — утешать

[/smszamok]

(1голосов, средний: 3,00 out of 5)

Загрузка...

После того как у мальчика умер отец, он стал жить с дедом и бабушкой. В доме деда царила мрачная атмосфера, в которой и формировался характер Алеши. Хотя нужно сказать, что она почти не повлияла на мировоззрение этого героя С первых дней в доме деда Алеша замечал, что его родственники угрюмые, жадные, самолюбивые. Мальчик сразу же не полюбил деда, который показался ему злым и даже немного жестоким. Также Алеше не понравились его дядья. В доме деда жил слепой мастер Григорий, он был уже старый. Часто дядья с сыновьями подшучивали над ним, насмехаясь над его слепотой. Они шутки ради могли обидеть мастера и спокойно смотреть, как он, превозмогая боль; смирялся с этим. Алеша был не таким. Он понимал Григория, жалел его и никогда не участвовал в этих «свинцовых мерзостях», он не принимал таких шуток. Мальчик иногда говорил с мастером, хотя тот был не очень разговорчив.

Алеша редко выходил на улицу, потому что встречал там ребят, которые только и говорили о драках в его доме и всегда находили повод посмеяться над мальчиком, из-за чего он всегда с ними дрался. А в следующий раз его уже не пускали за ворота. До того как Алеша стал жить в доме деда, он никогда не видел, чтобы детей били. Но здесь сам мальчик стал относиться к числу тех, кого за любую провинность били. Дед наказывал таким способом всех детей в доме. Поначалу мальчик сопротивлялся, пытался доказывать деду, что тот не прав, но вскоре смирился и с этим. После таких наказаний он несколько раз болел. Очень обижало Алешу также и то, что дед бил бабушку, когда считал, что та лезет не в свое дело. Он не раз говорил своему деду об этом, но тот злился еще больше.

Среди родных у Алеши остался только один близкий ему и любимый человек — это бабушка. После смерти отца она заняла в душе Алеши его место, а когда уехала мать, она одна давала мальчику ту любовь и ласку, которую в детстве он не получал от отца и матери. Бабушка всегда рассказывала мальчику разные истории, сказки и стихи, она давала ему хорошие советы, к которым тот всегда прислушивался.

Алеша был добрым мальчиком. Он сочувствовал обиженным, обездоленным людям, а среди злых старался найти хороших и искренних. Мальчик тянулся к людям и каким-то неведомым чувством понимал, какой человек добрый, а какой злой. За время жизни с дедом и бабушкой Алеша повстречал только несколько по-настоящему добрых, открытых людей. Те, к кому он был больше всех привязан, — это Цыганок и Хорошее Дело. Этих двух людей он вспоминал очень часто. В представлении мальчика Цыганок был сказочным героем, а Хорошее Дело всегда давал ценные советы, которые впоследствии помогли Алеше. Он подолгу общался с ним. Иной раз они просто сидели и молчали, думая о чем-то своем. Хотя Хорошее Дело никто не любил и Алеше запрещали встречи с ним, их дружба продолжалась, а мальчик даже и не думал прерывать ее. Ведь Алеша спокойно мог все рассказать ему, поделиться своими тайнами, чувствами, зная, что его всегда поймут. Таким образом, этот старый человек в какой-то мере научил его жить и понимать других людей.

Мне понравился этот мальчик, потому что у него доброе и чуткое сердце, потому что он выделяется из толпы мрачных, нежизнерадостных людей. Алеша понимает, что значит любить, сочувствовать ближнему и несчастному, что встретишь не часто. Но самое главное, что среди того большинства злых, жадных, самолюбивых людей он отыскал добрых и отзывчивых, что среди зла, которое царило повсюду, этот мальчик смог найти добро.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини — «проти сонця, головою до Чумацького Возу (сузір’я Великої Ведмедиці), ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.

Бути українцем — значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною, що нам дісталася, славними сторінками вітчизняної історії.

Ми пишаємося й тим, що будуємо незалежну державу і духовно «повертаємося» у родину народів Європи, виконуючи

[smszamok]

заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів.

Бути українцем — значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.

Така віра робить людину щасливою від свідомості того, що вона разом зі своїм народом, що вона — частка його загального життя і служить своїй Батьківщині.

Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Кримські сади Семіраміди неподалік від ялти розкинувся дивовижний парк, який почасти порівнюють із садами вавілонської цариці семіраміди. це нікітський ботанічний сад, заснований у 1812 році відомим російським ботаніком Х. Х. стевеном, котрий висадив тут 175 тисяч екземплярів рослин з усіх кінців Землі. Ботанічний сад у селищі нікіта заслужено вважається одним із кращих у Європі і незрівнянним за видовою розмаїтістю рослин. тут можна побачити величні ліванський і гімалайський кедри, гігантські секвої, ялиці, дику фісташку, чий вік сягає за тисячу років.

розарій ботанічного саду нараховує кілька тисяч сортів троянд. разом з тим нікітський ботанічний сад — не тільки надзвичайне за красою зібрання представників рослинного світу, але й велика наукова установа, яка вивчає життя рослин і сприяє збереженню рідкісних і зникаючих видів.

На одній із фресок Софії Київської можна побачити зображення битви князя ярослава Мудрого з лютим звіром, що нагадує лева. Сам князь у своїх посланнях до синів також називає цю тварину левом. Можливість того, що всього дев’ять століть тому ці хижаки могли водитися на степових просторах південніше Києва й у долині Дінця, не заперечують і сучасні вчені.

У результаті мисливського промислу, що тривав століттями, а також широкого господарського освоєння лісових і степових територій України значно змінилися та скоротилися природні області життя тварин, багато видів були поставлені на межу зникнення. Щорічно поповнюється список видів, представників яких більше не вдається знайти на українській землі. Нині в Україні, за даними вчених, нараховується близько 350 видів птахів, більше 100 видів ссавців і 200 видів риб.

Для відновлення та збереження природних багатств української природи створено цілу мережу державних заповідників, територія яких складає 126,7 тисяч гектарів. Ці «острови дикої природи» розташовані в кожній із природних зон України. У степовій зоні розташовані заповідники Асканія-Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська, одеська обл.), Український степовий заповідник (Донецька, Запорізька, Сумська обл.) і Луганський заповідник (Луганська обл.); у лісостеповій зоні — Канівський заповідник (Черкаська обл.), у зоні мішаних лісів — Поліський заповідник (Житомирська обл.), в Українських Карпатах — Карпатський, у Кри му — ялтинський гірсько-лісовий заповідник і заповідник «Мис Мартьян». Рідкісні та зникаючі види тварин і рослин охороняються також у заповідно-мисливських господарствах, що існують у багатьох областях країни.

У лісах Полісся зустрічається рись. Ця велика — до 90 см завдовжки і масою до 27 кг — хижа кішка краще інших пристосована до пересування по глибокому снігу, тому легко може вистежити й спіймати навіть швидкого зайця або хитру лисицю.

Для лісостепової зони характерні олень, вовк, куниця, тхір, куріпка сіра, сорока, іволга. Зустрічаються тут і дикі кабани, які знаходять собі їжу навіть у лісозахисних смугах, охоче поїдаючи жолуді, горіхи, дикі яблука та груші.

Звичайні мешканці степів — бабаки, великі гризуни довжиною близько півметра і масою до 5 к г. Живуть вони колоніями. Кожна родина займає глибоку нору з декількома входами, в якій є комори, спальні і навіть туалети!

У Карпатах можна зустріти ведмедів. Ці звірі всеїдні. Вони залюбки поїдають і рослинну їжу — молоду зелень, ягоди, фрукти, горіхи,— і тваринну: від мурах до крупних копитних. Дуже люблять мед диких бджіл.

Найпримітніший птах у селах — білий лелека, символ рідної домівки. оперення в лелеки чисто біле, чорні тільки кінці крил, але в складеному положенні вони створюють враження чорного хвоста. Звідси й українська назва птаха — чорногуз.

У лісах Криму й у Карпатах живуть козулі. їхня висота в холці — до 1 м, а маса — до 65 кг. Новонароджені дитинчата козуль у перші тижні причаюються в густих заростях чагарнику, а мати відвідує їх тільки для того, щоб нагодувати молоком.

Сучасна Україна — морська держава. Традиції мореплавання на нашій землі сягають корінням у сиву давнину, тому що море в ті часи являло собою найбільш зручний шлях сполучення, а також служило найважливішим джерелом їжі. Не втратило воно свого значення й у наші дні.

[/smszamok]

І, звичайно ж, величезний басейн Чорного моря впливає на клімат нашої країни. Сонце, свіже вологе повітря, теплий пісок, шерхіт хвиль — це і є та неповторна атмосфера, що, як кажуть медики, «зцілює душу й тіло». З далеких і ближніх місць поспішають люди до моря, щоб побачити безкрайні водні простори, відпочити, набратися сил.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Степова зона України здавна була відома своїми сухими, спекотно-посушливими вітрами — суховіями. особливо часті суховії в липні-серпні. Південноукраїнські степові вітри часто порівнюють з італійським пекучим вітром, що дме з берегів Африки,— сироко. Відомий український письменник олесь Гончар яскраво описав один з таких суховіїв-сироко у своєму романі «Таврія»: «Уже кілька днів свистів таврійський сироко; зблякнув степ, стемнів, пожух… Лопалася розпечена земля, лежала в таких тріщинах, що коні ламали ноги на ходу. Трава, вигораючи, згорталася й лягала на степ, збиваючись як повсть. Із цілинних земель гарячі вітри вже розносили по Таврії насіння тирси, найміцнішої трави із сімейства ковили. Здавалося, що з усієї степової рослинності тільки вона, тирса… зможе перенести люту спеку, вижити і продовжити себе в потомстві… Усе живе знемагало від немилосердної спеки».

Зона степів простирається на півдні та сході України. Розкіш дикого степового привілля майже повсюдно замінила краса

[smszamok]

оброблених і доглянутих українськими селянами сільськогосподарських угідь. Сучасний український степ практично цілком окультурений і розораний. Тепер там, де колихалися сріблясті хвилі ковили і бродили табуни напівдиких коней, вирощують озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, баштанні культури.

Господарська діяльність людини призвела до пошкодження верхнього шару ´рунту в степовій зоні, тому тут почасти трапляються пилові бурі. при цьому штормовий вітер переносить на великі відстані перетворений на порох верхній шар степового чорнозему — тому ці бурі й називають «чорними». іноді при цьому утворюються справжні смерчі, подібні до торнадо, які шаленіють у сільськогосподарських районах середнього Заходу сШа. так, 26 травня 1948 року над селами Білогорівка та Берестова донецької області промчав смерч, діаметр якого в основі складав близько 30 метрів. не враховуючи збитку, заподіяного будівлям у селах, смерч обрушився на пасажирський потяг, який трапився на його шляху, і скинув сім вагонів із полотна залізниці.

Найбільш поширені рослини в степу — це трави. Для північної частини України характерною є різнотрав’я-на рослинність, південніше розташовуються сухі ковилові степи. На узбережжі Чорного моря трапляються злаково-полинові степи. У квітні в степах зацвітають яскраві тюльпани, півники, піони та інші яскраві квіти, трохи згодом починають колоситися злаки. Характерною прикметою українських степів є рослини-«переко-типоле».

У степах іноді можна зустріти зарості тернику, шипшини, мигдалю, степової вишні.

розташований у Херсонських степах заповідник асканія-нова вважається найбільшою і, мабуть, єдиною в світі ділянкою цілинного степу, покритою прадавньою ковиловою рослинністю, яка збереглася в незайманому вигляді. Заповідник утворено ще в 1875 році з аматорського зоопарку при великому вівчарському господарстві. його площа складає понад 33 тисячі гектарів, а площа масиву незайманого степу — понад 13 тисяч гектарів. тут заборонено будь-яку господарську діяльність. У заповідному степу живуть різні копитні, у тому числі найрідкісніші коні пржевальсь-кого, різні антилопи, кулани, зебри, буйволи, зубри, бізони, яки, а також страуси та десятки видів рідкісних птахів. Ус і ці види були завезені сюди з метою акліматизації в степових районах України. Щороку заповідник відвідують тисячі туристів.

Асканія-Нова. Тільки тут можна побачити, який вигляд мали причорноморські степи кілька тисячоліть тому. Ліси — найважливішу частину багатств будь-якої країни — недарма називають легенями землі. Всього один гектар лісу очищує за рік 18 мільйонів кубічних метрів повітря. «Зелене вбрання землі» охороняє від пересихання, вивітрювання і розмивання мільйони гектарів родючої ріллі.

Крім того, ліс — постачальник найцінніших сировинних ресурсів, без яких не обходиться ні зведення нових міст, ні створення могутніх океанських лайнерів. Вироби з деревини різних порід постійно супроводжують людину в побуті, а дарунки лісу прикрашають та урізноманітнюють її стіл. Без лісу і його живлющого повітря немислимий ні недільний відпочинок, ні відпустка, ні подорож по рідному краї.

Сучасна Україна не така вже й багата лісами — вони займають усього 13,7 % її території, і багато які з них, особливо в посушливих місцях, посаджені руками людей.

У криму, на поліссі, в Закарпатті й сьогодні можна знайти ділянки лісів з реліктовою рослинністю. а в донбасі, в горах артема збереглися дивовижні крейдяні бори — острівці дольодовико-вого лісового покриву України. ці ліси утворилися в долині сіверського дінця ще наприкінці третинного періоду — більше сімдесяти мільйонів років тому.

основна рослина тут — крейдяна сосна, що відрізняється від сосни звичайної більш короткою хвоєю, дуже твердою деревиною і дрібними округлими шишками. висота реліктових крейдяних сосон — від 8 до 28 метрів, причому найстаріші з цих дерев формою крони нагадують знамениті італійські зонтичні пінії.

Карпати. Вікові ялини однак у минулому наші лісові угіддя були набагато  ширшими.  В  ході  заселення земель у лісовій і лісостеповій зонах ліси вирубувалися, а на їхньому місці виникали орні поля та пасовища. Це й стало основною причиною збідніння лісових багатств України. Тим більшу цінність для нас представляють збережені соснові бори, діброви, букові та ясенові ліси.

[/smszamok]

Свідки історії дуби, як відомо, відрізняються надзвичайним довголіттям. але й серед цих довгожителів зустрічаються справжні патріархи. У парку салгир у сімферополі можна побачити п’ятисотлітній дуб, що носить ім’я «Богатир тавриди». обхват цього велетня близько 6 метрів, а діаметр крони досягає 30 метрів. поблизу Запоріжжя росте гігантський дуб, що, згідно з переказом, був свідком того, як козацтво, яке зібралося під ним, писало листа турецькому султанові. але справжнім рекордсменом серед українських дубів є унікальне дерево, що росте в рокитнянсько-му районі рівненської області. цей дуб міг бути очевидцем того, як збирав данину з древлян у 884 році князь олег. древньому велетневі понад 1300 років!

(Еще не оценили)

Загрузка...

Доля України та її народу сповнена загадок. І не тому, що нам не відомі якісь історичні факти,— про історію нашої країни написано багато, особливо за останні два десятиліття. Ми знаємо, які події відбувалися, знаємо точні дати й імена, але дотепер губимося в здогадках — чому? Чому Україна, котра сторіччями не мала власної державності, а часом стояла на грані повної загибелі, повсякчас ставала центром подій, які відбувалися на Європейському континенті? Чому наша земля щоразу привертала до себе жадібні погляди завойовників і створювачів світових імперій? Чому Україна знов і знов відроджувалася, а не зникла, розчинившись серед інших племен, як це траплялося з безліччю інших народів? Чому після довгих заборон і гонінь не вичерпалося живе джерело національної культури й традицій? І звідки в українців знайшлися сили для того, щоб вступити на шлях відновлення і будівництва незалежної держави?

У відповідях на ці запитання й полягає справжня таємниця України та її національної своєрідності. І кожному належить розгадати її, зробивши власне відкриття своєї країни, її високої духовності, героїзму та мужності її народу, краси її природи, традицій і мови, джерел віри у майбутню велич України.

Природа щедро обдарувала Україну: найродючіші в світі ґрунти, сприятливий клімат, багаті поклади корисних копалин, повноводі ріки, ліси з цінними породами дерев, зручний для прокладення доріг і ведення сільського господарства ландшафт, ласкаві моря, невисокі гори, багатий рослинний і тваринний світ.

 У наші дні природні багатства України вже далеко не так невичерпні і потребують дбайливого ставлення до себе і надійного захисту з боку суспільства і держави. Наука веде напружений пошук шляхів підтримання рівноваги між техногенною цивілізацією і живою природою. Від розв’язання цієї проблеми залежить майбутнє не тільки нашого народу, але й усього людства.

Майже половина території України, особливо її центральні та південні регіони, розташована на винятково родючих ґрунтах чорноземах, краще від яких для ведення сільського господарства годі й шукати. В Україні знаходиться близько чверті чорноземів нашої планети.

Українці — спадкоємці традицій найдавнішої землеробської культури, що сягають у давнину аж до кам’яного століття. Споконвіку наш народ із глибокою повагою ставився до землі, звертаючись до неї як до матері й годувальниці. Наші предки клялися землею, землею бажали добра і так само землею проклинали своїх ворогів. До наших днів серед українців досить поширене стародавнє добре побажання: «Щоб ти ся мав, як свята земля!»

«Накритий стіл»

Більша частина поверхні України являє собою хвилясту рівнину, що складається з окремих височин і низовин. Ця рівнина нагадує накритий стіл, кришка якого злегка нахилена з півночі на південь і до долини Дніпра.

З глибокої давнини люди селилися на цих багатих і родючих землях, зручних для ведення сільського господарства і помережаних ріками, які служили основними транспортними магістралями. Через Україну проходили найважливіші торговельні шляхи, тут здійснювалися культурні, політичні та релігійні контакти між найрізноманітнішими, не схожими одне на одного народами і цивілізаціями. однак така «відкритість» українських земель зіграла й негативну роль. З півночі, заходу та сходу не існувало ніяких природних перешкод, які могли б зупинити загарбників, котрі бажали прибрати до рук «накритий стіл».

У середині першого тисячоліття до нашої ери давньогрецький поет Гомер, автор «іліади» та «одіссеї», описував давню Україну, відому йому під назвою кіммерія, як надзвичайно туманну область. це свідчить, що клімат України в ті часи був набагато більш вологим, ніж нині. але й у сучасній Україні густі тумани — зовсім не дивина. найчастіше їх можна спостерігати на донецькому кряжі. одного разу там було зафіксовано випадок, коли туманна завіса безперервно утримувалася протягом ста восьми годин.

Грози в Україні постійно трапляються навіть у зимові місяці. особливо небезпечні вони в степовій зоні: удари блискавок вражають усе, що хоч трохи піднімається над травою або чагарником. про грози в народі існує безліч повір’їв. вважається, наприклад, що під час грози святий ілля на вогненній колісниці вирушає в нещадну погоню за нечистою силою. відповідно до народних повір’їв, під час грози не можна ні співати, ні свистіти, не можна ховатися під деревами, особливо під дубом або вербою — у язичників-слов’ян вони вважалися помешканням лісових духів. вогонь, запалений блискавкою, згідно з традицією, слід гасити тільки козячим молоком.