Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

Лісовий кіт не може наздогнати зайця або пташку на відкритому просторі. Тому він спочатку вистежує здобич, підкрадається до неї якомога ближче, а потім робить миттєвий стрибок — і здобич спіймано. Рись — поодинокий хижак, її маса рідко досягає 20 кг, тож важко навіть припустити можливість її нападу на людину. Грайливі ведмежата іноді відходять далеко від матері в пошуках їжі. Якщо ведмедиця побачить біля них людину, вона здатна атакувати. Але частіше вона з дітьми тікає від людей.

В Україні скорочується кількість крупних тварин, оскільки кожній із них для життя потрібна досить велика кормова територія, на якій звір не терпить присутності конкурентів. Площі ж незайманих ділянок лісів і степів рік у рік зменшуються.

У місцях проживання бурого ведмедя чи диких кабанів не можна залишати ніяких харчових відходів. Звиклі до дармового харчу звірі інколи підходять ближче до людських помешкань, а це загрожує небезпечним зіткненням.

Цікаво знати Бурий ведмідь Зберігся тільки в гірських лісах Карпат. Зрідка зустрічається в лісах деяких регіонів Полісся. Маса звірів в Україні не перевищує 300 кг.

Всеїдна тварина. Живиться переважно рослинною їжею — зеленню, фруктами, горіхами, — доповнюючи її найрізноманітнішою тваринною. Дуже любить мед диких бджіл.

Кожен звір займає індивідуальну територію.

На зиму робить барліг і засинає, проте спить досить сторожко, може прокинутись і бродити в пошуках їжі. Серед зими в барлозі самка народжує 2—3 сліпих ведмежат довжиною близько 20 см і масою до 500 г, яких годує молоком до осені. Самостійними вони стають за півтора року.

У давні часи населяв Карпати, Полісся та Лісостеп. По річкових долинах потрапляв і в Степ. В Україні був повністю знищений. З початку ХХ століття завдяки міжнародним зусиллям чисельність цієї тварини поступово відновлюється.

Досягає висоти в холці до 2 м і маси до 1000 кг. Це найкрупніша наземна тварина

європейської фауни. Добре бігає, може долати перешкоди заввишки до 2 м. 

Любить відкриті лісові галявини. Живиться, пагонами та корою дерев і кущів, а також різними травами. Самки з телятами ведуть стадний спосіб життя, а старі бики тримаються поодинці. Самка приводить одне теля, котре одразу слідує за матір’ю.

ЛОСЬ Населяє ліси Полісся та Лісостепу. Самець досягає висоти в холці до 2 м і маси до 500 кг. Це найкрупніший з оленів. Завдяки довгим ногам із широкими копитами лось легко долає болота і глибокі сніги. Більшу частину року живиться пагонами, корою та листям дерев. Взимку кормом служать пагони та хвоя.

Влітку живуть поодинці, а взимку збираються невеликими групами. Самка народжує 1—2 лосенят, які спочатку лежать причаївшись у гущині лісу, та незабаром починають слідувати за нею. Гаремів у лосів не буває. Восени, у пору весіль, самці б’ються за кожну самку окремо. Спеку лосі переносять погано. Це тварини прохолодного клімату. Тому влітку вони тримаються біля лісових водойм, багато часу проводять у воді, ласуючи водно-болотяною рослинністю.

БЛАГОРОДНИЙ ОЛЕНЬ На початок ХХ століття зберігся тільки в горах Карпат і Криму. Нині його широко розселено, зокрема олені з’явилися і в штучних лісопосадках Степу.

Довжина тіла — до 270 см, зріст у холці може перевищувати 1,5 м.

Живиться травою, молодими пагонами та зеленими гілками дерев і кущів.

Самки, пов’язані родинними відносинами, утворюють невеликі стада. Самці за винятком шлюбного періоду — гону — тримаються осторонь.

Самка народжує одне плямисте оленя, яке перші тижні лежить, причаївшись у чагарнику. Мати приходить, тільки щоб його нагодувати. До кінця літа плями в оленяти зникають, і воно стає однотонним.

Знайдених удень на вулиці кажанів брати не можна — вони напевно хворі. Якщо звірок випадково залетів у приміщення, його треба накрити ганчіркою, щоб не покусав, і покласти в картонну коробку. Потім кажана слід винести на вулицю й випустити.

Якщо колонія кажанів улаштувалася в непідходящому місці, повідомте про це спеціалістів-біологів найближчого зоопарку або університету. Вони зроблять так, щоб і тварини не постраждали, і ви позбавилися такого сусідства.

(Еще не оценили)

Загрузка...

БІЛКА ЗВИЧАЙНА Лісова мешканка, нині вона широко розселилася й у парках України. Довжина тіла — до 28 см, хвіст може досягати 20 см завдовжки. Чудово лазить по деревах, здатна робити стрибки на кілька метрів, допомагаючи собі при цьому хвостом. Живиться переважно насінням рослин, грибами, ягодами, фруктами, бруньками дерев, а також комахами. Влаштовує запаси їжі на зиму. Самка двічі, а то й тричі на рік приносить по 4—8 голих і сліпих білченят. Займає уособлену територію, на якій будує гніздо кулястої форми — гайно. Може зайняти дупло або шпаківню.

 ЛІСОВА КУНИЦЯ

Житель хвойних, змішаних і широколистих лісів Полісся, Карпат і Лісостепу. Довжина тіла — до 58 см, хвоста — 28 см, маса — 1,8 кг.

Дуже схожа на кам’яну куницю, але відрізняється від неї жовтим забарвленням горла і грудей. За це її називають жовтодушкою.

Чудово стрибає й лазить по деревах. З усіх хижаків України це най-спритніший дереволаз.

Живиться переважно гризунами. Гніздо влаштовує в дуплі дерева або займає чуже. Самка народжує 3—5 сліпих дитинчат. Самець не бере участі у вирощуванні потомства.

Цікаво знати

Не ловіть білок, ховрашків, бабаків та інших гризунів у природі, щоб тримати їх удома. Це заборонено законодавством — серед них можуть бути й рідкісні види. А крім того, серед гризунів бувають інфекційні хвороби, які передаються людині.

Лісова соня (вовчок) робить на зиму запаси жолудів та горіхів, щоб мати змогу підкріпитися, випадково прокинувшись серед зими.

Цікаво знати

Незважаючи на свою назву, руда полівка живе не в полі, а в лісі. А от її близька родичка ондатра — найкрупніша з полівок — і взагалі обрала собі для життя береги річок та озер і веде напівводний спосіб існування. Деякі кажани, зокрема вечірниці, живуть в Україні тільки в теплий сезон — з травня по жовтень. На зиму, вони, як і перелітні птахи, відлітають на південь. Місця зимівлі цих тварин і досі нез’ясовані.

РУДА ПОЛІВКА

Звичайний житель лісів Карпат, Полісся та Лісостепу Правобережної України. Довжина тіла з хвостом — до 18 см. Живиться переважно пагонами, кореневищами, бульбами та насінням трав’янистих рослин. Може обгризати кору молодих дерев. Робить невеликі запаси на зиму, сприяючи розселенню трав. Тримається парами та сімейними групами, приводить по 10 малят двічі, а за сприятливих умов і тричі на рік. Активна і взимку, прокладає під снігом довгі й розгалужені ходи.

ВЕЧІРНИЦЯ ВЕЛЕТЕНСЬКА

Населяє широколисті ліси Центральної та Східної України, а також Криму. Веде нічний спосіб життя. Довжина тіла — більше 10 см, розмах крил — до 46 см, маса — до 76 г. Це найбільший із кажанів Європи. Перелітний вид кажана.

Живиться жуками й великими нічними метеликами. Користується ультразвуковою ехолокацією. В період міграцій та на зимівлі часто полює на дрібних пташок.

Прихистком служать дупла дерев.

У червні самка народжує 1—2 дитинчат, яких спершу весь час носить із собою на грудях. Поряд із вечірницею часто можна зустріти нічницю ставкову — дуже рідкісний вид кажана. Довжина тіла 6 7 см. В Україні зафіксовано не більше кількох десятків особин.

КІТ ЛІСОВИЙ

Зберігся лише в глухих передгір’ях Карпат і в гирлі Дунаю.

Довжина — близько 60 см, маса -7 кг.  Слух і зір розвинуті чудово, а от нюх у кота досить слабкий. Полює на гризунів і пташок, та може подолати зайця або ко-зуленя. Дорослі коти ведуть усамітнене життя. Самка приводить 3—6 сліпих кошенят.  Самець не бере участі у вихованні потомства.

РИСЬ

Мешкає лише в хвойних і змішаних лісах Карпат, а також подекуди в Поліссі.

Довжина тіла — до 90 см, маса — до 27 кг.

Головна здобич — зайці й козулі. Часто полює на крупних птахів і молодь копитних. Може ловити дрібних гризунів.

Живе поодиноко. Приводить 2 4 кошенят, якими опікується до року тільки самка.

Краще за всіх кішок пристосована до пересування по глибокому снігу. Цьому сприяють довгі ноги та широкі лапи. В багато-сніжні зими часто переслідує лисиць або інших, дрібніших звірів, заганяючи їх у високому пухкому снігу.

(1голосов, средний: 2,00 out of 5)

Загрузка...

ЧАСНИКОВА ЖАБА (ЧАСНИЧНИЦЯ) Живе на більшій частині України, полюбляє соснові ліси, що ростуть на піщаному ґрунті. Довжина тіла — до 9 см. Живиться комахами, павуками, а також черв’яками та молюсками. Зимує на суші, в підземних норах.

Розмножується навесні, викидаючи у воду до 3 тисяч ікринок.

Пуголовки спочатку можуть вирости дуже крупними — до 22 см! Ці гіганти при подальшому розвитку значно зменшуються за розміром.

Характерна особливість часничниці — розвинуті лопатоподібні бугри на задніх кінцівках. Це дає їй можливість швидко зариватися в землю «задом наперед».

ГАДЮКИ Звичайна гадюка поширена в лісах Полісся та Карпат.

Довжина — до 75 см. Живиться переважно гризунами та бурими жабами. Яй-цеживорідна тварина. Самка народжує 10—15 добре сформованих дитинчат, які незабаром починають самостійно полювати. В лісах Правобережного та Лівобережного Лісостепу частіше зустрічається гадюка Нікольського. Її було знайдено і описано вченими порівняно недавно — у 1973 році. Раніше вважали, що це чорні особини звичайної гадюки.

Довжина тіла досягає 90 см.

Науковий опис було зроблено за особинами, виловленими в околицях Харкова. Гадюка Нікольського має інший склад отрути. Смертельні випадки укусу людей не зафіксовані.

Цікаво знати

Щ Випадки укусів гадюками трапляються нечасто, отрута місцевих змій зазвичай не загрожує життю людей. У Поліссі, в Карпатах і Лісостепу гадюки часто ховаються під валками скошеної трави, тож перш ніж лягати на сіно або затівати на ньому ігри, треба пересвідчитися, що там немає змій.

При укусі гадюки необхідно:

1.         Одразу ж спробувати відсмоктати покусане місце (тільки якщо немає ранок і тріщин на губах).

2.         Ні в якому разі не накладати на покусану руку чи ногу джгут, це досить небезпечно!

3.         Поїти постраждалого солодким чаєм або водою (тільки не спиртним!), укласти його в холодку й зафіксувати покусану кінцівку.

4.         Перед доставкою в лікарню можна дати настоянку валер’яни або димедрол.

5.         В лікарні слід наполягати на ін’єкції димедролу, а в тяжких випадках — преднізолону (ці заходи корисні також при укусах отруйних комах).

При додержанні цих правил постраждалий за кілька днів одужує.

ГЛУШЕЦЬ (ГЛУХАР)

Ареал обмежений лісами Північного Полісся та Карпат.

Довжина тіла — до 90 см, маса — до 6,5 кг. Це найбільший у Європі представник ряду Куроподібних. Осілий птах, дотримується обраної території. Живиться насінням і ягодами рослин, бруньками та хвоєю сосни. Пар не утворює. Самка відкладає 5—9 яєць. Пташенят вигодовує комахами.

Глухар славиться весняними співами самця, під час яких птах тимчасово глухне. Звідси й походить його назва.

ШИШКАР ЯЛИНОВИЙ

Гніздує в хвойних лісах Карпат, Криму та Полісся.

Довжина тіла — близько 16 см, маса — 200—300 г.

Живиться насінням хвойних дерев — переважно ялини, виймаючи його з шишок

спеціально пристосованим дзьобом. В особливо врожайні роки може виводити

пташенят навіть взимку. Велике, добре утеп

лене гніздо влаштовується в кроні хвойно-          Шишкар

го дерева. В кладці буває по 3—4 яйця.                      V    ^         ялиновий

Пташенят вигодовує напівперетравле-ними ядрами насіння самець, поки самка обігріває їх своїм тілом.

ЧОРНИЙ ЛЕЛЕКА

Зберігся лише в глухих лісах Полісся та Карпат і Лісостепу. Раніше мешкав по всій Україні.

Маса не більше 3 кг, розмах крил 1,5—2 м. На болотах і вологих лісових лугах полює на крупних комах, жаб, ящірок, змій і дрібних ссавців. Своє велике гніздо влаштовує на високих деревах або на скелястих карнизах. У кладці 4—5 яєць. Насиджують і годують пташенят обидва батьки. Зимує у тропіках Африки. На відміну від білого лелеки, уникає людини.

ЗОЛОТОМУШКА ЖОВТОЧУБА

Зустрічається в горах і лісах Криму, в Карпатах і Поліссі. Це найменша пташка хвойних лісів нашої країни. Довжина тіла з хвостом не перевищує 11—25 см, маса не більше -10 г. Живиться переважно комахами.

Гніздо діаметром 8—10 см пара король-ків будує високо над землею.

У кладці 8—10 крихітних яєчок. За літо корольки встигають вигодувати по 2 виводки. Взимку ці пташки широко кочують і часто в пошуках їжі залітають у міські парки.

Зрідка зустрічається в листяних і змішаних лісах Північного Полісся, Карпат і Лісостепу Правобережної України. Розміром з курку, маса може досягати 1,4 кг. Живиться бруньками та пагонами дерев і кущів, насінням та ягодами лісових

рослин. Зимовий корм — молоді гілочки.

Пар не утворює. Самка сама гніздує, насиджує і водить пташенят. Гніздо розміщується на землі. У кладці iноді буває 13 яєць. У перші тижні життя пташенята живляться переважно комахами. Шлюбне токування навесні являє собою вражаюче видовище! В цей час самці танцюють і б’ються між собою. Спів самця — шипляче пирхання — буває чути за 300 м!

КРІТ

Населяє ліси, луги й річкові долини в більшості регіонів України. Довжина — близько 15 см. Через підземний спосіб життя має дуже маленькі підсліпуваті очі. Риє великі розгалужені тунелі довжиною до сотень метрів! Живиться переважно земляними черв’яками, комахами та личинками.

Раз на рік самка приносить 4—5 дитинчат.

Активний протягом усього року. Кріт — великий ненажера. Він не відмовиться з’їсти мишу, жабку, ящірку або маленьку змійку, якщо зустріне їх у підземеллі. Позбавлений їжі, він може загинути від голоду вже за 12 годин.

Мускусні залози крота виділяють особливу речовину, запах якої приваблює земляних черв’яків, які спов-заються до його підземних галерей. Тож протягом цілого року кріт забезпечений їжею.

ЖОВТОГОРЛИЙ МИШАК

Характерний мешканець змішаних і листяних лісів України. Довжина тіла з хвостом — до 30 см, маса — близько 50 г. Живиться насінням дерев і кущів, у першу чергу горіхами та жолудями. Робить запаси на зиму, вага яких почасти перевищує 4 кг! Цим миша сприяє розселенню лісових рослин. Живе парами та сімейними групами. Самка приносить за рік 2—4 виводки, по 6 дитинчат у кожному.

ВОВЧОК (СОНЯ)

Поширений у широколистих лісах та старих садках різних регіонів України.

Довжина тіла може досягати 20 см, хвоста — до 15,5 см, маса — до 200 г.

Живиться переважно жолудями насінням, а також плодами дерев і кущів, іноді — комахами.

Самка робить тепле кубельце і раз, а іноді й двічі на рік приводить 5—6 сліпих і голих малят. До осені посилено від’їдається й на зиму впадає у сплячку.

(Еще не оценили)

Загрузка...

В Украине можно выделить пять основных естественных зон: Полесье, Карпаты, Лесостепь, Степь и Горный Крым с его южным побережьем (Южный берег Крыму). Климат западных регионов определяют атлантические воздушные массы. Над Атлантическим океаном воздуха влажное и холодное. В нем зарождаются тучи, а западные и северо-западные ветра несут их в нашу сторону. Итак на западе страны больше осадков (дождей и снегопадов) и климат более влажный. В свою очередь, ветра с востока, юго-восток всегда более сухие. Вот почему, если продвигаться из мероприятия Украины восточнее, то постепенно будет уменьшаться климатическое влияние Атлантического океана, который сдерживает пожилую жару и смягчает зимние морозы.

ПОЛЕСЬЕ

Северные регионы Украины принадлежат к Полесью и занимают приблизительно 20 % ее площади. Особенности этого края определяются не только климатом, но и геологическим строением территории. Здесь пролегает широкая Полесская низменность. Местами на ней встречаются многочисленные болота через высокий уровень грунтовых вод. Это также оказывает содействие повышению общей влажности края.

Для Полесья характерные сосновые и леса. Они перемежовываются болотами. Большое количество болот благодаря мягкому климату в прошлому оказывала содействие сохранению многих видов растений и животных. Еловые леса растут отдельными участками на северо-востоке Полесья.

КАРПАТЫ

На юго-запад от Полесья расположенные горы — Восточные Карпаты. Здесь наиболее длинная в стране зима, которая длится отчасти до 150 дней. А по соседству, в долинах Закарпатской области, климат мягкий и теплый.

Площадь этой горной системы — 24 тысячи кв. км. Высочайшая вершина Украинских Карпат Говерла имеет высоту 2061 м над уровнем моря.

Зимой здесь выпадает рекордная для нашей

страны количество снега — до 400 мм. Если в долинах Закарпатья зимой бывает в среднем к минус 3 градусов, то в горах уже к минус 12. При подъеме на каждые 100 м приход лета задерживается приблизительно на 8-10 дней и завершается на 5-6 дней раньше. Вот почему на высоте больше 1500 м уже не растут дерева — им не хватает тепла. Выше, до 1500 м, преобладает пихта. На высоте 1800-1850 м — низкорослые заросли горной сосны, можжевельника и рододендрону карпатского. Выше уже начинается зона альпийских луков, которые имеют колоритное местное название — горные долины.

Благодаря влажному климату в Карпатах много земноводных — саламандра пятнистая, альпийский и карпатский тритоны.

СТЕПЬ

Начинает преобладать местность, покрытая густым травянистым ковром. Такие бескрайние равнины называются степью. Он такой широкий, что в разных его частях климат существенным образом отличается. Если на крайнем юге безморозный период длится больше 200 дней, то на северо-востоке зоны он сокращается до 160 дней. Степь занимала площадь 240 тысяч кв. км, или 40 % от всей территории страны. Покорение степи человеком началось из одомашнения коней, которое состоялось 5-6 тысяч лет тому сыграло значительную роль в развитии хозяйства.

ЛЕСОСТЕПЬ

Между Полесьем и Степью среди степей местами сохранились роскошные дубравы, а на песчаных террасах речных долин. Это зона Лесостепи. Ее населяет много видов лесных и степных животных и растений. Площадь Лесостепи — 202 тысяч кв. км, что составляет 34 % территории Украины. Лесостепь была освоена человеком довольно давно — не меньше 7 тысяч лет тому. Это край древних культур неолита, из которых есть Трипольская культура. Лугу степи ныне почти полностью распаханные, площадь пахотной земли составляет до 80 % всех сельскохозяйственных угодий. Леса занимают лишь 12 % этой естественной зоны, они сохранились лучше, чем степи. Тем не менее еще в ХІХ столетии в них были истребленные последние бурые медведи, а из копытных животных сохранилась только косуля (европейская серна). В ХХ столетии благодаря природоохранным мероприятиям в эти леса возвратили кабанов, лосей и благородных оленей. За год в Лесостепи выпадает воздержанное количество осадков — 500-650 мм. В Правобережной Украине преобладают леса. На Левобережной Украине эти леса изменяются по большинству лесами со значительной примесью клена остролистного. Дубовые леса из всех лесных нашей страны имеют наибольшее многообразие видового слога растений и животных. Наибольшая площадь дубрав сохранилась на востоке Лесостепи в Харьковской области — 14 % от всей площади дубовых лесов на территории Украины. Мозаичность ландшафта Лесостепи благоприятная для животных. Наиболее наглядным примером этого являются многообразия хищных птиц.

Лес необходимый орлам и соколам для гнездования, а открытые степное пространства — это их охотничьи угодья. Поэтому в Лесостепи сохранились все пять видов орлов.

Реки, озера и болота, а также искусственные водоемы — ставки и водохранилища — относят к внутренним водоемам. Это в самом деле удивительный мир, населенный множеством разнообразных животных и растений!

Большинство больших рек Украины имеют свое начало за пределами страны (исключение — Южный Буг). Поэтому сохранить их природу можно лишь в сотрудничестве с соседними странами.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Что же за «пакость» сделал своей стране этот человек? Почему за ним «шум погони»? Оказывается, он посмел опубликовать за рубежом давно написанный роман «Доктор Живаго», который на Родине никто не хотел печатать. Чиновники от литературы боялись, что он расшатает устои Советского государства. О чем же этот «крамольный роман»? О судьбе личности, захваченной бурей, вихрем, метелью революционных лет:

Мело, мело по всей земле Во все пределы. Как похоже на блоковское «ветер, ветер на всем белом свете…». Революционные события предстают в романе во всей их обнаженной сложности. Они не укладываются в голые хрестоматийные схемы общепринятых описаний в учебнике истории.

В центре романа образ Юрия Андреевича Живаго — лирического героя Б. Пастернака, который в [rkey]прозе остается лириком. Многие страницы «Доктора Живаго» автобиографичны, особенно те, что посвящены поэтическому творчеству, ведь врач Юрий Живаго — тоже поэт. «Перед нами вовсе не роман, а род автобиографии самого Пастернака… Это духовная автобиография Пастернака», -утверждает Д. С. Лихачев. И с этим трудно не согласиться. За страницами, описывающими Юрия Живаго, встает собирательный образ русской интеллигенции, которая не без колебаний и духовных потерь приняла революцию. Трагедия Живаго — в постоянных сомнениях и колебаниях, однако в нем есть решимость духа не поддаваться соблазну однозначных и непродуманных решений. Он стоит как бы «над схваткой», ощущая громадность совершающихся помимо его воли, несущих его событий, «метущих по всей земле». Его восприятие революционных лет, как мне кажется, очень созвучно восприятию волошинского лирического героя из стихотворения «Гражданская война»:

А я стою один меж них В ревущем пламени и дыме И всеми силами своими Молюсь за тех и за других.

Жена Живаго Тоня, любящая своего мужа, само его существо, все в нем — «все особенное… все выгодное и невыгодное… облагороженное внутренним содержанием», — лучше других угадывает суть его личности, личности созданной, чтобы пропускать через себя эпоху, нисколько в нее не вмешиваясь.

События Октябрьской революции входят в Живаго, как входит в него сама природа, он их чувствует, слышит, но не осмысляет логически, не хочет осмыслять, он воспринимает их как природный катаклизм, историческую трагедию России: «Так было уже несколько раз в истории. Задуманное идеально, возвышенно — грубело, овеществлялось. Так Греция стала Римом, так русское просвещение стало русской революцией».

Что такое Россия для интеллигента Юрия Живаго, который гибельно заблудился в революции и оказался между двух лагерей, точно так же, как он метался между двумя женщинами — Ларой и Тоней, — каждую из которых он любил своей особой любовью? Россия — это, прежде всего, для него живое чудо Природы. Она тоже соткана из противоречий, полна двойственности. Живаго любит Россию, и эта любовь вызывает в нем беспредельное страдание: •«…Россия, его несравненная, за морями нашумевшая, знаменитая

родительница, мученица, упрямица, сумасбродка, шалая, боготворимая, с вечно величественными и гибельными выходками, которых никак нельзя предвидеть!..» Поразительная по точности характеристика, в которой слились воедино и боль и любовь. И опять вспоминается волошинское: «горькая детоубийца — Русь!»

Интересно также появление библейских образов у обоих авторов, которым революция виделась как всемирная, вселенская катастрофа, сопоставимая с распятием Иисуса Христа.

В восприятии исторического процесса, судя по роману, Б. Пастернак был последователем Л. Н. Толстого, отрицавшего роль личности в истории, и во многом фаталистически воспринимавшего ее ход. Истории никто не делает, ее не видно, как нельзя увидать, как трава растет, все происходит помимо воли человека — таково убеждение Б. Пастернака. В этом отношении характерно сопоставление в романе судеб Антипова-Стрельникова и Живаго. То, что они оба связаны с Ларой, вовсе не случайно. Из классической литературы нам известно, что некоторые женские образы как бы олицетворяют собой Россию. Например, Татьяна Ларина — у А. С. Пушкина, Татьяна Марковна Бережкова — в «Обрыве» А. И. Гончарова, русские женщины Некрасова, тургеневские девушки и т. д. Можно сказать, что Лара — это тоже Россия, сама жизнь. «…Чистейшая, как хрусталь сверкающая, как камни ее свадебного ожерелья — Лара Гишар. Очень Вам удался портрет ее, портрет чистоты, которую никакая грязь… не очернит и не запачкает… Она живая в романе. Она знает что-то более высокое, чем все другие герои романа, включая Живаго, что-то более настоящее и важное…* — писал об этой героине Варлам Шаламов. Следовательно, в противопоставлении Живаго — Стрельников ощущается символический смысл. Жестокий, волевой Стрельников воюет на стороне красных. Тонкая, наблюдательная Лара отмечает, что от этого «…живое человеческое лицо его стало олицетворением, принципом, изображением идеи». Его бронепоезд беспощадно подавляет всякое сопротивление революции, но он бессилен ускорить или замедлить ход событий. И
[/rkey]
в итоге судьба военспеца Антипова-Стрельникова, выброшенного из жизни, и судьба Юрия Живаго почти одинакова:

 «Свеча горела* было одним из первоначальных названий романа «Доктор Живаго». Через все перипетии века светит нам эта свеча… Огонь этой свечи проникал и проникает в души тех, кому пастернаковское творчество освещало жизненный путь, был Варлам Тихонович Шаламов, человек трагической и, увы, типичной для советских людей судьбы. В трудные для Б. Пастернака годы всеобщей травли он написал ему следующее: «…Вы — совесть нашей эпохи… Вы — честь времени. Вы в нем жили». Закончить свои размышления о романе Б. Пастернака, писателя-гуманиста, хочется его стихами:

Верю я, придет пора — Силу подлости и злобы Одолеет дух добра!

(1голосов, средний: 2,00 out of 5)

Загрузка...

Лирика Пастернака тоскует по эпосу. Она тоскует по обыденности, по прозаизмам. Пастернак словно ищет возможности в лирике открыться времени. Она словно пожар, словно восстание против устоявшихся жанров и разграничений. И поэтому Пастернак -сын своего времени, времени трех революций, когда все рушилось и все приходило в движение. «Я стал частицей своего времени и государства, и его интересы стали моими», — пишет поэт. Словно с черного хода приходят в поэзию и остаются жить там навсегда все «залпом», «взахлеб», «навзрыд», «вдребезги» и «наповал». Образы в лирике рождаются из ниоткуда, из простых созвучий, из случайностей:

Ирпень — это память о людях и лете, О воле, о бегстве из-под кабалы, О хвое на зное, о сером левкое И смене безветрия, вёдра и мглы…

Поэт дает себе полную волю, которую можно достичь только в своеобразном поэтическом бреду. Однако бред этот принадлежит гению. Словно некто играет на наших глазах сверкающими, возможно драгоценными, камушками в игру, правила которой не ясны нам, но процесс завораживает и гипнотизирует нас.

Он чешуи не знает на сиренах, И может ли поверить в рыбий хвост Тот, кто хоть раз с их чашечек коленных Пил бившийся как об’лед отблеск звезд?

Скала и шторм и — скрытый ото всех Нескромный — самый странный, самый тихий, Играющий с эпохи Псамметиха Углами скул пустыни детский смех…

Многоточие, завершающее этот пассаж из «Темы с вариациями», создает некое разреженное пространство, в котором повисает наш облегченный и восторженный вздох. Стихи Пастернака сотканы из ничего, словно кружева из грошовых ниток, словно музыка из семи нот. Поэт абсолютно свободен в работе с материей слова. Предмет его страсти — жизнь. Но слово — орудие, посредством которого поэт воздействует на нее. Поэзию Пастернака можно назвать экспрессивной, метафорической, непонятной. Можно придумать еще десяток определений. Все равно за ними ничего не будет стоять. Поэт ускользает, как угорь из рук, он все время находится за пределами своих определений. Его талант неуловим и неопределим. Такова мудрость поэзии, и такова ее наивность: «Какое, милые, у нас // Тысячелетье на дворе?» Кто это спрашивает? Откуда этот человек? Зачем он здесь? Его соловьиная речь движет и мелет мир. Даль начинает говорить, кусты — спрашивать, тоска — блуждать. Он создает шедевры, они остаются в памяти, проникают

в гены, становятся частью жизни. У меня так случилось со стихотворением «Август». Можно назвать это любовью с первого взгляда — чудесным образом сразу после первого прочтения оно вошло в мое сознание, чтобы остаться там навсегда. Я ни с кем не спорил, какое стихотворение у Пастернака лучшее. Для меня, несомненно, это:

…Вышли толпою, врозь и парами, Вдруг кто-то вспомнил, что сегодня Шестое августа по старому, Преображение Господне.

Обыкновенно свет без пламени Нисходит в этот день с явора, И осень, ясная как знаменье, К себе приковывает взоры.

И вы прошли сквозь мелкий, нищенский, Нагой, трепещущий ольшаник В имбирно-красный лес кладбищенский, Горевший как печатный  пряник…

Пастернак сложен и прост, элитарен и доступен, таковы приметы истинной литературы. Часто окружающую действительность поэт видит как текст, книгу, которую надо прочитать. Его охватывает восторг перед миром и его проявлениями — где бы они ни были: в искусстве, в действительности, в природе, в траве, в ветке… Он самого Бога представляет всемогущим режиссером:

Так играл над землей молодою Одаренный один режиссер, Что носился как дух над водою И ребро сокрушенное тер.

И, протискавшись в мир из-за дисков Наобум размещенных светил, За дрожащую руку артистку На дебют роковой выводил.

Пастернак признавался, что всю свою жизнь он провел в борьбе за «неслыханную простоту» языка, за его первозданность и перво-родность. Традиция была для него порождающей силой. Обыденность он возвел в царство поэзии и поселил там навеки. Чужое порождало в нем свое. Пастернак откликался на поэзию Шекспира, Фета, Блока, Цветаевой. Его лирика полна скрытых цитат, интонационных примет его современников и предшественников. Но в этом лишь еще одно достоинство его Музы.

Лирика Пастернака — наиболее важная и существенная часть его огромного литературного наследия. В свой громкий век он оживил яркость образного языка в поэзии, создал новый образный строй стихотворения. Образ в его лирике стал существеннее, главнее содержания. Вот что он сам писал об этом: «В искусстве человек смолкает и заговаривает образ. И оказывается, только образ поспевает за успехами природы».

Борис Леонидович Пастернак прожил длинную творческую жизнь. Когда произошла Октябрьская революция, он уже был сформировавшимся поэтом, автором книг стихов «Близнец в тучах», «Поверх барьеров», «Сестра моя — жизнь». Его творческая биография простерлась до 1960 года. По сути, он жил и творил в нескольких эпохах. Естественно, его поэтический язык был зависим от времени и все исторические перемены сказались на форме стихов Пастернака, да и не только на форме. По литературному наследию поэта можно проследить, как менялся в духовном плане его лирический герой.

Отношение поэта к новой жизни хорошо видно по тому, как написана «Сестра моя — жизнь» и стихи революционного времени.

Сам по себе его поэтический язык внешне всегда оставался одинаковым. То есть стиль Пастернака узнаваем во все периоды творчества. Перемены были в другом — в выразительных средствах. Когда он начинал писать стихи, воспитанная поэтами-символистами публика общалась, как тогда говорили, Ъа «лиловом» языке. После революции на смену «лиловым» людям, окружавшим Пастернака, пришли новые, которым выспренний язык символистов был чужд. Пастернак хотел, чтобы его читала широкая аудитория, и ему пришлось менять свой поэтический язык. Свои мысли он старался выразить как можно проще, доступнее, в них появляются бытовые выражения:

По стройкам таскавшись с толпою тряпичниц И клад этот где-то на стройках сыскав, Он вешает облако бури кирпичной, Как робу на вешалку на лето в шкаф.

Известно, что поэт в дальнейшем еще стремился усложнить свою  поэтику.   Например,   когда  писал   поэмы   «Девятьсот  пятый год» и «Лейтенант Шмидт», он делал попытку написать эпос. Но он понял, что эпос более свойствен древним культурам и мало что говорит душе простого человека. Поэт много над этим думал и во «Втором рождении» провозгласил для себя задачу. История его последующих «простых» вещей в стихах, а главное, «Доктора Живаго» подтвердила его мысли. Именно то, что он просто и ясно написал о полувековой истории России, внесло трагизм в его последние годы жизни. Даже будучи лауреатом Нобелевской премии, Пастернак находился в своей стране словно под домашним арестом.

Итак, изучая творчество Б. Л. Пастернака, я пришел к выводу, что, для того чтобы выявить эволюцию поэта, надо обращаться не к форме, а лишь к внутреннему содержанию его стихотворений.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Поэзия Анны Ахматовой хорошо знакома широкому кругу русских читателей. Если рассуждать о мотивах исторической памяти в стихах Ахматовой, то надо вспомнить, что корни этой памяти находятся в тверской стороне. С этим краем породнил поэтессу ее муж — поэт Николай Гумилев. Впервые он привез ее в Слепнево в 1911 году, а потом она жила здесь каждый год, а с 1918 года приезжала только в Бежецк. Слепнево и Бежецк — прекрасные места Тверской губернии, -как сама поэтесса признавалась, стали ее родными на всю жизнь. В этом уютном уголке России ей всегда хорошо и плодотворно работалось над стихами. Здесь в уединении создала она свои замечательные «Четки» и «Белую стаю», в которых появляются первые мотивы исторической памяти.

Я был в этих примечательных местах на празднике поэзии, посвященном творчеству Анны Ахматовой, и видел, как местные жители с удивительной, трогательной заботой относятся к своим талантливым землякам. Это проявлялось на празднике во всем: и в выступлениях школьников, и в организации выставки, посвященной жизни и творчеству Анны Ахматовой, и в бережном отношении к дому Гумилевых.

В этих местах в далеком 1914 году Анна Ахматова переживала события Первой мировой войны и, как настоящая патриотка, восклицала в стихах: Только вашей земли не разделит На потеху себе супостат: Богородица белый расстелет Над скорбями великими плат.

Переживая за русское воинство, поэтесса обращается к образу

Богородицы, которая в веках всегда была покровительницей русских воинов. Иконы с изображением Богородицы русичи брали с собой в военные походы.

По исторической аналогии Ахматова сравнивает Россию со сказочным белым домом:

Столько раз… Играйте, солдаты, А я мой дом отыщу, Узнаю по крыше покатой, По вечному плющу.

Но кто его отодвинул, В чужие унес города Или из памяти вынул Навсегда дорогу туда…

Волынки вдали замирают, Снег летит, как вишневый цвет… И, видно, никто не знает, Что белого дома нет.

Этими стихами со свойственной ей лиричностью Анна Ахматова говорит, что без исторической памяти человек гармонично жить не может. Эта память определяет его любовь к прошлому. Эта память воспитывает благородное чувство заботы об окружающем мире и о корнях родства с ним, без которых не может быть счастья и радости для человека. В исторической памяти поэтесса олицетворяет себя с общими печалями и тревогами России.

Хозяйкой «усадьбы», то есть Родины, оставил сестру брат, уходя на фронт. Эти стихи оказались пророческими: много лет оставалась Анна Ахматова как бы одинокой хозяйкой в усадьбе своего выстраданного отечества и достойно сохранила ключи от него и от своей души для будущих поколений россиян. Историческая память помогла выстоять ей в самые тяжелые периоды жизни. Эта память, мне кажется, даже внешне повлияла на облик Ахматовой, Известно, что она всегда выглядела гордо и царственно, словно сама многовековая великая история нашей Родины.

(3голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Характерний мешканець Степу й Лісостепу. Мешкає там, де збереглися нерозорані ділянки луків та степів. Зустрічається й на узліссях із багатим травостоєм. Належить до найбільш звичайних гризунів. Довжина — 25 см. Живиться кореневищами, бульбами, цибулинами та насінням. Веде підземний спосіб життя, тому, на відміну від крота, очі в нього відсутні взагалі. Одиночна тварина. Раз на рік самка приводить 2—4 дитинчат.  Активний протягом усього року.

ПЕРЕГУЗНЯ

Порівняно невеликий звірок, мешканець сухих степів південної частини України. У горах зустрічається на альпійських луках. Довжина тіла — до 35 см, хвоста — 16— 20 см; маса — 300—500 г. Живиться дрібними гризунами, птахами та їх яйцями, ящірками, а також соковитими плодами та ягодами.

Навесні самка приводить 8—12 дитинчат, які швидко ростуть і стають самостійними.

Населяє степові ділянки з невисоким травостоєм, пасовища та пустирі Лісостепу та Степу Лівобережної України. Зустрічається в Нижньому Придніпров’ї та в Криму. Найкрупніший представник сімейства Тушканчикових. Через це часто іменується земляним зайцем.

Довжина — близько 25 см, не рахуючи довгого хвоста.

Живиться насінням, бульбами, цибулинами та комахами.

Живе поодиноко в глибоких норах. Самка раз на рік народжує 3—4 малят.

На зиму впадає в сплячку. Запасів корму не робить.

Цікаво знати

! Великий тушканчик може скакати двометровими стрибками зі швидкістю 40, а то й 50 км на годину, миттєво змінюючи напрямок. При цьому його «знамено» — чорно-біла китичка на хвості,— коливаючись із боку в бік, допомагає збити хижака з пантелику.

Сліпак риє землю… зубами. Лапами він лише відкидає розрихлений ґрунт. Опинившись у тупику, він здатний миттєво дати «задній хід». При цьому в галереї нори сліпак одна- | ково впевнено рухається як уперед, так і назад.

ДИКИЙ КРОЛИК

Завезений з Іспанії та північно-західної Африки як мисливська тварина. Стійкі поселення є тільки в південно-західній частині України, на решті території майже не зустрічається.

Довжина тіла — до 44 см, вух — 7 см. Маса — 2,2 кг.

Живиться травою, гілками та корою кущів. Селиться колоніями в норах із розгалуженими ходами.

Самка 3—5 разів на рік приводить по 4—7 сліпих і голих кроленят, яких вигодовує молоком.

ЖУРАВЕЛЬ СТЕПОВИЙ

Активний цілий рік, морозів не боїться, та через короткі ноги погано пересувається по снігу.

Поширений у південно-східних регіонах, а також і в степах Криму. Заселяє відкриті простори з водоймами і навіть інколи — агроландшафти.

Живиться рослинами, насінням, комахами.

Довжина тіла 90—100 см, маса — 2—3 кг, розмах крил — 165—185 см. Найменший журавель фауни України. Гніздиться окремими парами.

По боках голови має довгі ошатні пучки білого пір’я, які надають птахові неповторності.

На зиму журавлі відлітають на південь, утворюючи кутоподібні зграї.

БАБАК

Зберігся на сході країни, де мешкає на цілинних ділянках зі степовою рослинністю. Інша назва    сурок степовий. Довжина — близько 50 см. Маса дорослої тварини досягає 6 кг. Живиться молодими листочками, пагонами, квітками та насінням трав.

Бабак Утворює колонії, де кожна сім’я займає глибоку впорядковану нору.

Самка народжує 4—6 дитинчат, які дорослішають лише через 3 роки.

Степ На зиму запасів їжі не робить, а залягає в сплячку на 7 місяців.

СТЕПОВИЙ ТХІР

Ареал охоплює більшу частину території України за винятком Карпат. Лісів уникає, населяє будь-які відкриті місця — узлісся, луки, схили вибалків.

Довжина — до 56 см, маса — 2 кг.

Ховрашок крапчастий Його здобич — ховрашки, сліпаки та хом’яки. Крім того, полює на жаб, ящірок, змій (навіть отруйних) і птахів. Взимку іноді нападає на бабаків, проникаючи в їхні нори. Живе поодинці. Самка приводить до 12 сліпих дитинчат. Самець не бере ніякої участі у вихованні свого потомства.

ХОВРАШОК КРАПЧАСТИЙ

Живе на цілинних ділянках Степу й Лісостепу. Довжина тіла — до 25 см, хвоста — близько 5 см. Живиться листям, бруньками, квітками та насінням трав’янистих рослин. Утворює колоніальні поселення, та більшу частину життя проводить у норах поодинці. Самка приводить 5—8 сліпих дитинчат. Вони швидко ростуть і до кінця літа стають самостійними.

Денна тварина. Наприкінці літа впадає в сплячку до весни.

Цікаво знати

! Напевно, багато хто чув на луках або на краю поля характерний крик перепілки «падь-падьом, падь-падьом». Але побачити її можна лише випадково, адже це дуже сторожкий птах, який, до того ж, майже зливається з кольором трави.

Від диких кролів було виведено велику кількість порід домашніх кролів. Як лабораторні тварини вони допомагають людині перемагати хвороби.

Тхір має пахучі залози під хвостом. Їх неприємний запах захищає звірка, так само як і його добре відомого американського родича — скунса.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Die Bundesrepublik Deutschland ist ein hochentwickelter, kapitalistischer Industriestaat in Westeuropa. Nach der Beendigung des Zweiten Weltkrieges existierten zwei deutsche Staaten: die BRD und die DDR. Im Jahre 1990 vereinigten sie sich. Das vereinte Deutschland hat eine Flache von 356 000 km2 und zählt über 80 Millionen Einwohner. Die Bundesrepublik besteht aus 16 Bundeslandern: Bremen, Hamburg, Bayern, Brandenburg, Berlin, Thuringen, Sachsen und anderen. Fur das Klima der BRD sind Wind und Regen zu allen Jahreszeiten charakteristisch. Fast ein Drittel des Territoriums ist mit Waldern bedeckt. Es gibt viele Seen, die die Landschaft sehr malerisch machen. Der wichtigste Fluss ist der Rhein. Der hochste Berg ist die Zugspitze. Die BRD ist an Stein-, Braunkohle, Eisenerz reich. Die Erdolvorrate sind in der BRD gering.

Die Wirtschaft ist in Deutschland sehr stark entwickelt. Das bedeutendste Produktionszentrum ist das Ruhrgebiet. Hier befinden sich die wichtigsten Eisenhuttenwerke des Landes.

 Федеративная Республика Германия — высокоразвитое капиталистическое промышленное государство Западной Европы. После окончания Второй мировой войны существовали 2 немецких государства: ФРГ и НДР.

В 1990 году они объединились. Объединенная Германия имеет площадь 356 000 км2 и начисляет свыше 80 млн жителей. Федеративная республика состоит из 16 федеральных земель: Бремена, Гамбурґа, Баварии, Бранденбурґа, Берлина, Тюрингії, Саксонии и других. Во все поры года для климата ФРГ характерные ветер и дождь.

Почти треть территории покрыта лесами.

Есть много озер, которые делают ландшафт очень живописным. Важнейшая река — Рейн. Высочайшая гора — Цугшпітце.

ФРГ богатая на каменный, бурый уголь, железную руду. Запасы нефти в ФРГ незначительные. Экономика в Германии развита очень сильно. Ведущий производственный центр — Рурська область. Здесь находятся важнейшие металлургические заводы страны.

Hochentwickelt sind auch der Maschinenbau, der Fahrzeug- und Waggonbau.

Mehr als die Halfte der Elektroenergie wird in diesem Gebiet erzeugt. Die BRD hat eine intensive Landwirtschaft.

Hier werden Getreide, Kartoffeln, Zuckerruben angebaut.

Высокоразвитым есть также машиностроения, производство транспортных средств и вагоностроения. Больше половины электроэнергии производится в этом районе.

ФРГ имеет интенсивное сельское хозяйство. Здесь выращивают зерновые, картофель, сахарная свекла. Германия находится в сердце Европы. ФРГ граничит с девятью соседними государствами: с Данией на севера, Нидерландами, Бельгией, Люксембургом и Францией на западе, Швейцарией и Австрией на юге, с Чехией, Словакией и Польшей на востоке.

Deutschland liegt im Herzen Europas.

Die Bundesrepublik Deutschland ist von neun Nachbarstaaten umgeben: Danemark im Norden, den Niederlanden, Belgien, Luxemburg und Frankreich im Westen, der Schweiz und Osterreich im Suden und Tschechien und Polen im Osten.

Естественная границу образовывают на севера Балтийское и Северное моря.

Die naturliche Grenze bilden im Norden die Ostsee und die Nordsee.

Das Staatsgebiet Deutschlands ist 357 000 km2 groß.

Die langste Ausdehnung von Norden nach Suden betragt in der Luftlinie 876 km, von Westen nach Osten 640 km.

Die Grenzen der Bundesrepublik haben eine Lange von 3 776 km.

Das Territorium Deutschlands gliedert sich in drei gro?e Landschaftsraume: das Nordeutsche Tiefland, das Mittelgebirge und das Alpenvorland.

Das Tiefland im Norden besteht aus seenreichem und hugeligem Kustenland.

Zu den Mittelgebirgen gehoren unter anderem das Rheinische Schiefergebirge, der Westerwald, das Sauerland und das Hessische Bergland.

Das Suddeutsche Alpenvorland besteht aus der Schwabisch-Bayrischen Hochebene mit ihren Hugeln und Seen im Suden.

Die gro?ten Flusse Deutschlands sind der Rhein, die Elbe, die Donau, die Weser, sie alle sind schiffbar. Bis auf den Rhein und die Elbe entspringen alle gro?en Flusse den Mittelgebirgen.

Die zahlreichen Kanale, die die Bundesrepublik durchziehen, haben eine gro ?e Bedeutung fur die deutsche Wirtschaft. Fast 25 % aller Guter werden auf dem Wasserwege transportiert.

Zu den gro?ten und schonsten Seen Deutschlands gehoren der Bodensee, der Starnbergersee, der Chiemsee und viele andere.

 Территория государства составляет 357 000 км2.

По воздушной линии длина с севера на юг составляет 876 км, из мероприятия восточнее 640 км. Длина границ ФРГ составляет 3 776 км. Территория Германии делится на три больших области: Північно-Німецька низменность, Середньогір’я и Альпийское предгорье. Низменность на севера состоит из бугорчатого побережья с многочисленными озерами.

К Середньогір’я принадлежат Рейнские Сланцевые горы, Вестервальд, Зауер-Ланд и горный край Гессена. Південно-німецьке альпийское предгорье состоит из Швабсько-Баварского плоскогорья с его холмами и озерами на юге. Наибольшие реки Германии — Рейн, Эльба, Дунай, Везер, все они судоходные.

Кроме Рейна и Эльбы, все большие реки ведут свое начало в середньогір’ї. Многочисленные каналы, которые прорезывают ФРГ, имеют большое значение для немецкой экономики. Почти 25 % грузов переправляются водным путем.

Наибольшие и красивейший озера Германии — Бодензее, Штарнбергерзее, Хімзее и много других.

Durch seine herrlichen Landschaften, wunderschonen Seen, Gebirge, wie zum Beispiel den Harz, den Schwarzwald und den Thuringerwald ist Deutschland ein Anziehungspunkt fur viele Touristen aus aller Welt.

Worter und Wendungen

• reich sein an (Dat.) — быть богатым на
• der Erdölvorrat (die Erdolvorrate) — запасы нефти
• das Eisenhüttenwerk, -e — металлургический завод
• der Fahrzeugbau — производство транспортных средств
• erzeugen (te, t) — вырабатывать
• hochentwickelt —
• высокоразвитый existieren (te, t) — существовать sich vereinigen (te, t) —
• объединяться das Drittel — треть die Steinkohle — каменное
• уголь die Braunkohle — бурый уголь das Eisenerz — железная руда
• Fragen zum Text
• Was fur ein Staat ist Deutschland?
• Wieviel Staaten existierten auf dem Territotium Deutschlands nach dem zweiten Weltkrieg?
• Aus wie vielen Bundeslandern besteht Deutschland?
• Wie hei?t der wichtigste Flu? Deutschlands?
• Wo befindet sich das wichtigste Produktionszentrum Deutschlands?

(2голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Der gro?te deutsche Lyriker und Publizist des neunzehnten Jahrhunderts Heinrich Heine wurde am 13. Dezember 1797 in Dusseldorf geboren. Heinrich sollte wie sein Vater Kaufmann werden. Dieser Beruf interessierte ihn aber nicht. Seit 1819 besuchte Heine die Universitat, zuerst in Bonn, dann in Gottingen und Berlin. Er studierte Rechtswissenschaft, interessierte sich aber fur Literatur, Kunst und Politik. 1821 erschien die erste Sammlung der Gedichte von Heine. Spater vereinigte Heine alle Gedichte, die er in den Jahren 1817-1826 geschrieben hatte, in dem bekannten “Buch der Lieder”. Das Buch, in dem er seine Heimat, die Natur, das Leben besingt, machte ihn weltbekannt. Heine reiste sehr viel durch Deutschland.

Noch als Student machte er eine Wanderung durch den Harz.

Davon erzahlte der Dichter in seinem Prosawerk “Die Harzreise”.

Dieses Werk ist eine scharfe Satire auf das damalige Deutschland, auf die burgerliche Gesellschaft. 1831 fuhr Heine nach Paris, wo er bis zu seinem Tode lebte.

Выдающийся немецкий лирик и публицист XIX столетие Генрих Ґейне родился 13 декабря 1797 года в Дюссельдорфе.

Как и его отец, Генрих должен был стать торговцем. Но эта профессия его не интересовала. С 1819 года Ґейне посещал университет, сначала в Бонне, потом в Гет-Тингені и Берлине.Он изучал юриспруденцию, но интересовался литературой, искусством и политикой. В 1821 году появился первый сборник стихов Ґейне.

Позднее Ґейне объединил все стихи, написанные им в 1817-1826 годах, к известной [rkey]«Книге песен». Книга, где он воспевает свою Родину, природу, жизнь, сделала его всемирно известным. Ґейне очень много путешествовал по Германии.

Еще будучи студентом, он пешком осуществил путешествие по Гарцу.

Об этом поэт рассказал в своем прозаичном произведении «Путешествие Гарцем».

Это произведение — острая сатира на тогдашнюю Германию, на буржуазное общество.

1931 года Ґейне поехал к Парижу, где жил к своей смерти.

In Paris entstanden seine schonsten Dichtungen, wie sein gro?tes politisches Poem “Deutschland. Ein Wintermarchen” und das Gedicht “Die Weber”.

Die letzten Jahre seines Lebens war Heine schwer krank.

Er starb am 27. Februar 1856.

В Париже появились его наилучшие произведения, такие как его известная политическая поэма «Германия. Зимняя сказка» и стих «Ткачи».

Последние года жизни Ґейне был тяжело больной.

Он умер 27 февраля 1856 года.

Wörter und Wendungen

• die Sammlung, -en — сборник          
• der Weber, — — ткач
• vereinigen (te, t) — объединять     
• damalig — тогдашний, того времени besingen (a, u) — воспевать
• Fragen zum Text
• Konnen Sie sagen, wo und wann H. Heine geboren wurde?
• An welchen Universitaten studierte Heine?
• In welchem Jahr erschien seine erste Gedichtsammlung?
• Was besang Heine in seinem Werk „Buch der Lieder“?
• Wie beeinflu?te Paris sein Schaffen?

[/rkey]