Сочинения

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Вона була дуже хороша дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки . в неї були завжди цілі, не поламані і не розкидані по всій кімнаті. Все було гарно складено у Валиному куточку.) Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала’в ліжечку. Кубики були складені красивою пірамідкою. Коник теж стояв у куточку. Ще у Валі було кошеня. Воно було руденьке, пухнасте, ласкаве, і всі думали, що дуже хороше. А насправді це був страшенний пустун і розбишака.

От як тільки Валя піде в дитячий садок, кошеня одразу залазило в кімнату, добиралося до іграшок — і починалася метушня!

Кубики гуркотіли додолу й розліталися по всій підлозі. Коник перекидався на бік і вже не міг підвестися, хоч би й як намагався. Лялька вилітала зі свого ліжечка, і кошеня тягало її по підлозі скрізь, де заманеться… Одного разу принесли Валі нову іграшку. Це був такий собі кумедний дерев’яний бичок. У нього була велика оката голова, і товсті ніжки, і хвостик. І коли його ставили на похилу дошку, бичок зразу ж рухався з місця. Переставляючи дерев’яні ніжки, ішов собі вниз по дошці і по підлозі. Ще й похитувався з боку на бік і вимахував коротеньким хвостиком.

• — Живий! Живий! — весело кричала Валя і плескала руками…

Вранці, коли Валя пішла в садок, кошеня за своєю поганою звичкою знову залізло в кімнату..,

Не довго думаючи, воно підскочило до бичка і злегка вдарило його своєю м’якою лапкою.

І враз дерев’яний бичок рушив з місця і посунув униз по дошці просто назустріч розбишаці!

Він несподіванки кошеня подалось назад. Такого ще не бувало! Досі всі іграшки не вміли пересуватись, і з ними  можна було робити все, що заманеться…

Кошеня відскочило ще далі. Бичок ішов за ним. Кошеня відскочило до самих дверей. Але бичок не спинявся і хоробро йшов просто на ворога. Тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубилося, і, не тямлячи себе, кинулось тікати…

(Еще не оценили)

Загрузка...

Viele Orte haben etwas Besonderes zu bieten. Sie ziehen damit Touristen an und bringen Geld in die Kasse. Das Dorf Niederdorla in Thüringen ist seit der Wiedervereinigung Deutschlands im Oktober 1990 in besonderer Weise bekannt geworden, denn es wurde zum geographischen Mittelpunkt Deutschlands erklärt. Die Einwohner pflanzten auf dem Dorfplatz einen Baum, eine Linde, und hoffen nun auf recht viele Touristen.

Eine ähnliche Berühmtheit hat die kleine Stadt Pausa im Vogtland. Dort wurde nämlich vor ca. Hundertfünfzig Jahren der Mittelpunkt der Erde” entdeckt. Die “Erdachse”, die angeblich mitten durch den Ort gehen soll, zeigen die Pausaer ihren Gästen im Ratskeller. Dort befindet sich auf dem Fußboden inmitten der Gaststätte ein eiserner Deckel, und darunter liegt die “Erdachse”. Sie muss ab und zu von den Spezialisten geölt werden. Dabei dürfen aber Fremde “aus Sicherheitsgründen” nicht zusehen.

Diesen Spaß mit der Erdachse und dem Erdmittelpunkt haben sich die Pausaer ausgedacht, als die Armut in ihrer Stadt sehr groß war. Sie hatten Glück. Neugierige kamen von überall her. Eine französische Zeitschrift soll sogar in einem Brief “um nähere Informationen” gebeten haben.

Der Spaß vom Pausaer Erdmittelpunkt ist erhalten geblieben. Auf dem Dach des Rathauses dreht sich ein drei Meter großer Globus als Wahrzeichen der Stadt.

(4голосов, средний: 3,75 out of 5)

Загрузка...

Синій птах. Про нього ви знаєте з казок. Та, виявляється, він реально існуючий, живе далеко від людських осель у горах Паміру, Тянь-Шаню. Проте мало кому пощастило побачити цього таємничого красеня. Він гніздиться лише на стрімких урвищах або в щілинах скель, причому на висоті три тисячі метрів над рівнем моря у важкодоступній місцевості. Синій птах надзвичайно красивий. У затінку його оперення оксамитово-чорне. На сонці воно переливається то яскраво-синім, то навіть ліловим кольором. Тому і називають птаха аджїр, або ліловий дрозд. Довжина його тіла чимала — до півметра. Голову прикрашає низький червоний гребінець.

Співає аджір лише навесні. Спів його дуже ніжний. Він нагадує мелодії чарівної флейти. Місцеві жителі вважають, що птах приносить щастя, здійснення мрій. Особливо тим, хто йото бачив і чув ніжний спів. «Синє диво» охороняється законом.

Орієнтовний план

• Казковий, таємничий птах.
• Небачена краса аджіра.
• Ніжний спів лілового дрозда.
• «Силе диво» охороняється законом.

(1голосов, средний: 3,00 out of 5)

Загрузка...

Wenn Sie Ihren Urlaub oder Ihre Ferien sicher nicht zu Hause verbringen wollen, fahren Sie einmal nach Deutschland oder nach Österreich. Beide Länder können alle Ihre Reisewünsche erfüllen. Als Reiseland bietet Deutschland eine erstaunliche Vielfalt von sehenswerten Städten und Landschaften. In vielen großen und auch kleinen Städten gibt es schöne und moderne Bauwerke. In ihren Museen und Sammlungen kann man die Zeugnisse der Geschichte und berühmte Kunstwerke bewundern. An romantischen Plätzen können Sie Jhr Zelt auf guten Camping-Plätzen aufschlagen. Ein dichtes Netz guter Straßen und die Autobahnen lassen Sie schnell Ihr Reiseziel erreichen. Nicht nur die Fernstraßen, auch die Bundesstraßen und lokalen Straßen sind gut ausgebaut. Die Fernverbindungen der Bundesbahn werden von komfortablen Zügen bedient, die sämtlich einen Speisewagen und in den Nachtzügen größtenteils auch Schlafwagen führen. Über das ganze Jahr bietet die Bahn verbilligte Städtetouren und andere Vergünstigungen an.

Wenn Sie bequem und sorglos reisen wollen, dann gehen Sie zu Ihrem nächsten Reisebüro. Das nimmt Ihnen alle Arbeit ab. Die Reisebüros suchen Ihnen die besten Verkehrsbindungen, besorgen Ihnen die Fahr- oder Flugkarte und bestellen Ihnen auch ein Zimmer an Ihrem Ferienort. Viele Hotels, Pensionen und Gasthäuser warten auf Sie und möchten Ihnen Ihren Ferienaufenthalt so schön wie möglich machen. Wenn Sie besonders preiswert reisen wollen, dann schließen Sie sich einer Reisegesellschaft an.

Diese vermittelt Ihnen ebenfalls das Reisebüro. Und nun eine recht gute Fahrt und herzlich willkommen in Deutschland und in Österreich!

(11голосов, средний: 4,36 out of 5)

Загрузка...

Сенбернари — одна із найбільших порід собак. Ви. Сота їх досягає 80—95 сантиметрів. Особливими ознаками сенбернарів є масивна голова, коротенька морім, вуха, що звисають донизу. Шерсть — біла з рижими плямами. Груди, лапи, кінчик хвоста — завжди білосніжні. Окремі сенбернари важать сто і більше Кілограмів. Ці сильні, витривалі тварини століттями використовувались для пошуків і врятування людей у горах. Завдяки чудовому нюху сенбернари легко знаходили під снігом замерзаючу людину. Потім лапами відкопували її, зігрівали своїм тілом. На шиї у собак-шукачів були заздалегідь прив’язані пакет з продуктами, фляжка з водою. Після цього сенбернар біг у найближче селище і приводив людей.

Тисячі потерпілих врятували ці благородні і мужні тварини. Рекордсменом серед них був пес по кличці Баррі. Його знали і любили жителі Італії, Франції, Швейцарії. Адже ж Баррі врятував сорок чоловік. Сорок перший, злякавшись страшного звіра, сплутав його з вовком і вдарив ножем.

Слава Баррі не згасла і після його загибелі. Про нього писали в газетах, книгах. А через 85 років у Парижі було відкрито пам’ятник сенбернару. На постаменті — велика собака. На її спині сидить маленька дівчинка і міцно тримається за шию. В центрі пам’ятника напис: «Він врятував сорок чоловік і був убитий сорок першим».

Орієнтовний план

• Опис сенбернара.
• Мужні рятівники людей,
• Подвиг благородного Баррі.
• Вдячні люди пам’ятають рятівника.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Der fünfundzwanzigjährige Seefahrer Magellan wollte auf dem Wege nach Westen um Südamerika herum Ostindien erreichen. Mit fünf Schiffen begann Magellan im September 1519 seine Reise. Sein größtes Schiff war hundertzwanzig Tonnen groß. Im Vergleich mit unseren Schiffen war das nur ein kleines Boot. Die Reise war schwer und gefährlich. Nach einer langen Fahrt über den Atlantischen Ozean erreichte Magellan endlich Feuerland. Dort fand er zwischen hohen Bergen einen natürlichen Kanal und gelangte wieder ins offene Meer. Dieser Kanal heißt heute “Magel-lan-Straße”. Auf der Fahrt über das neue Meer erlebte Magellan keinen einzigen Sturm. Er nannte deshalb das Meer den “Stillen Ozean”.

Im März 1521 sah Magellan zum ersten Mal wieder Land. Das waren die Mariannen-Inseln. Er setzte seinen Kurs nach Westen fort, entdeckte eine neue Inselgruppe und nannte sie die “Philippinen”. Im Kampf mit den Bewohnern dieser Inseln fanden Magellan und viele seiner Matrosen den Tod.

Die anderen fuhren weiter, kamen bald nach Ostindien und endlich zurück nach Spanien. Nur achtzehn Matrosen von zweihundert kamen auf einem einzigen Schiff im Jahre 1522 in die Heimat zurück. Drei Jahre hatte die erste Reise um die Welt gedauert.

Nun wussten es alle: die Erde ist eine Kugel. Das hatte der tapfere Seefahrer Magellan bewiesen. Nach Westen war er hinaufgefahren. Vom Osten kam sein Schiff nach Europa zurück.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Ще в сиву давнину на Поділлі, у тихій і затишній долині, де било з-під землі кришталеве джерело, осіли люди. Жили мирно і щасливо, аж поки на рідний край не напали монголо-татарські орди. Не раз налітали люті вороги, але щоразу підіймалося з руїн село.

Якось зненацька наскочили ординці, спалили хати та повели всіх людей у полон. Нікому було вже відбудовувати село. І тоді сталося диво. На попелищі І в долині виросли дивовижні рослини, які не боялися вогню, бо самі спалахували полум’ям і залишалися цілісінькими. Здавалося, в них уселився дух непоборного народу, що його ніякі вороги не могли зломити…

У народі назвали цю рослину неопалимою купиною. Так розповідає легенда.

У деяких місцевостях нашої республіки так називають ясенці, що споріднені з жовтоцвітною рутою запашною.

Ясенці — дуже гарні рослини. Мають привабливі білі або рожеві п’ятипелюсткові квітки, зібрані у китицеподібні суцвіття. Причому чотири пелюстки спрямовані вгору, а п’ята — донизу. Чіткі темніші жилки па пелюстках збігаються у центральній частині квітки, де па її дні міститься нектар.

Ясенець має цупке темно-зелене непарноперисте листя, схоже формою на листочки ясена. Мабуть, тому і назвали її лагідним словом ясенець.

Та повернемося до народної легенди. Прообразом «неопалимої купини» є саме ясенець, Справа в тім, що ця рослина густо вкрита великою кількістю буро-чорних волосинок. Це своєрідні мініатюрні резервуари, наповнені, ефірною олією. Завдяки їй ясенець має запах, схожий на суміш ароматів кориці та камфори.

Жаркої літньої пори ефірна олія починає випа-ронуватися. Може трапитися самозаймання. Квітка сіма спалахує тремтливим зеленувато-блакитним або рожевим полум’ям.

Кілька секунд ясенець стоїть, окутаний вогнем. Та ще мить, і полум’я гасне, а рослина продовжує стояти исуіикодженою. Бо ж горіла не вона сама, а леткі речовини у повітрі навколо неї.

Зустрівши ясенець у природі, слід пам’ятати про обережність. Речовини, які він виділяє, можуть викликати враження шкіри, отруєння організму. Крім ТОГО, це — рідкісна рослина, що має лікувальні властивості. Де за старослов’янських часів ясенець використовували для лікування різноманітних захворювань. У XII столітті в країнах Сходу його застосовували як добрий засіб від укусів змій. Нині настій трави ясенця дві   вначний   ефект   при   лікуванні   захворювань.

(2голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Не знаю, чому цей хлопчик привернув до себе мій погляд. По-дитячому захоплене і всміхнене обличчя, а в ясних очах безмірна цікавість, що готова вихопитися десятками несподіваних запитань. Настовбурчені вуха і трішечки розкритий рот. Хлопчик як хлопчик. Тільки в ту хвилину, коли радісна посмішка на його блідому обличчі гасла, в очах з’являвся строгий, навіть суворий вираз, хоч як це не було дивно для дитини семи чи восьми років. Хлопчик тримався за руку високої вродливої жінки, яка дивилася на всіх добрими втомленими очима. Так дивиться людина, що після тяжких страждань’ і злигоднів знайшла спокій.

Був світанок травневого дня. Ще з ночі місто не спало. Звістка про Свято Перемоги прибула вже десь по дванадцятій, і невідомо, як про неї дізнались люди. Але дізнались, і всю ніч місто гуло, мов розбуджений вулик. А на світанку будинки виплескували шумливий люд, ожили, загомоніли вулиці. Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя. Позад них чорнів обгорілий.кістяк будинку. Метушливі хлоп’ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали па протилежний бік вулиці. На тротуарах їм уже було тісно.

А над гомінкою вулицею лунав голос диктора, який вдруге, втретє повторював довгождані слова про закінчення війни і перемогу. Говорила Москва. І говорило серце кожного.

Хлопчик роздивлявся навкруги, Його очі випромінювали найсвітлішу радість. Він неспокійно крутив головою, смикав за руку високу жінку, і мені здавалося, що ось-ось випустить ту руку і полетить слідом за галасливою хлоп’ячою ватагою. Але він стояв на місці. Тільки одного разу повернув голову в той бік, я вирувала невгамовна малеча, і я побачив, як його обличчя скривилося, наче від гострого болю, і в очах засвітилось глибоке, недитяче страждання.

• — Мамо,— заговорив хлопчик,— тепер тільки під час салютів стрілятимуть?
• — Так, синку,— думаючи про щось, відповіла жінка.
• — І бомби вже не падатимуть на нас, як тоді?..
• — Ні, не буде бомб,— суворо сказала жінка, і голос у неї затремтів.
• — Ура-а!— із щасливим сміхом вигукнув раптом хлопчик і, вхопившись обома руками за пальці маминої руки, почав стрибати на одній нозі.

3-лід його пахви впав і грюкнув об край тротуару маленький костурець. — Хлопчик стрибав на одній нозі. Другої у нього не було.

Орієнтовний план

• Опис зовнішності хлопчика.
• Москва святкує довгождану Перемогу.
• Вже не падатимуть бомби!
• Війна залишила жорстокі сліди.

(Еще не оценили)

Загрузка...

З Москви на Україну їде велике посольство. На чолі його боярин Бутурлін. Скрізь по дорозі, в українських селах і містах, люди виходять зустрічати їх. За п’ять верств від Переяслава виїздять їх зустрічати козацькі загони із знаменами, трубачами та литаврами. У січні 1654 року приїздить посольство в українське місто Переяслав. Шанобливо стрічає російських представників населення міста. На 8 січня призначено раду. Це не звичайна рада, а «явка всьому народу».

Уся старшина, найстарші козаки прибувають сюди на заклик Хмельницького. Українська-шляхта, козацтво, міщани, купецтво, селяни з усієї визволеної України збираються в Переяслав. Морозний ясний ранок. Білий сніг аж сліпить очі. Вранці довбиші б’ють в казани, і об 11 годині гетьман у святковому одязі, з булавою в руках виходить на поміст посеред величезного майдану. З ним — генеральний лисар, полковники та інша старшина.

Генеральний осавул подає народу знак, і серед німої тиші лунає голос гетьмана:

—        Панове полковники, осавули, сотники, ї все військо запорізьке, і всі православні християни,— звертається він до народу і нагадує про те: що звільнені вони з-під ворожого довголітнього ярма, але ж кілька років точиться кровопролитна війна. Він каже, що треба вибрати, з ким бути в дружбі, щоб закінчилися ці страшні війни.

—        Тому,—луна голос Богдана Хмельницького,— й зібрали раду, щоб вибрати, до якого царя хоче народ. Перший — цар турецький, другий — хан кримський, третій — король польський, четвертий — цар Олексій Михайлович, самодержець Росії.

Турецький цар — бусурман. Усім нам відомо, яку біду  терплять   брати   наші,  православні  християни, греки. Кримський хан теж бусурман, ми по нужді звели з ним дружбу, але прийняли від нього нестерпні муки. Про те, яке нещадне пролиття крові християнської, який полон був нам у польських панів, не треба вам і казати. А православний цар одної з нами віри. Він надіслав до нас бояр. Ми не знайдемо кращого друга і заступника, ніж російський народ. У відповідь лунає голос усього народу:

—        Волимо з російським народом! Щоб навіки єдині були! (О. Іванєнко.) (301 слово.)

Питання для бесіди

• 1.         Про яку вікопомну подію описується у творі Оксани Іванєнко?
• 2.         Чому була скликана Переяславська рада?
• 3.         Чому український народ одностайно вирішив: —Волимо з російським народом!?
• 4.         Яке значення мала Переяславська рада для братніх народів?
• 5.         Яка головна думка тексту?

Попередні вправи

у тексті архаїзми, і, використавши поданий матеріал, пояснити їх значення:

• боярин — особа, що мала у Росії до Петра І найвищий сан, звання серед службовців;
• верства — давня назва східнослов’янської міри, що становила 1,06  кілометра;
• литаври — різновид барабана, ударний музичний інструмент;
• довбши — литаврист;
• бусурман — людина іншої віри;
• осавул — виборна службова особа, що обіймала одну з військових посад на Україні в XVII—XVIII століттях.

2.         Назвати, які службові частини мови є в реченнях: Про те, яке нещадне пролиття крові християнської, який полон був нам у польських панів, не треба вам і казати. Ми не знайдемо кращого друга і заступника, ніж російський народ.

3.         Пояснити  розділові  знаки  у  реченнях:           Тому,— луна голос Богдана Хмельницького,— й зібрали раду, щоб вибрати, до якого царя хоче народ. Перший — цар турецький, другий — хан кримський, третій — король польський, четвертий -— цар Олексій Михайлович, самодержець Росії.

4.         Самостійно скласти плай.

Орієнтовний план

• Україна зустрічає російських послів.
• Історичний ранок.
• Звернення Богдана Хмельницького.
• «Волимо з російським народом!»

(2голосов, средний: 1,50 out of 5)

Загрузка...

Уся творчість Ліни Костенко — це своєрідний роздум над сенсом людського життя, осмислення загальнолюдських цінностей. Особливо це помітно у романі «Маруся Чурай», у якому головна героїня  є втіленням усіх сподівань автора. Але Маруся не сама, поряд з нею люди, які теж мають щирі серця, козаки, які заради щастя Батьківщини йдуть на смерть. Є й інші, для яких гроші найважливіші над усе, але цей роман не про них. Все життя дівчина Маруся Чурай бачила усміхнені щасливі обличчя батьків, дуже кохаючих одне одного. Мати була предивна, красива молодичка, та й батько теж удатний був на вроду. А що вже сильний, то, мабуть, найдужчий, недарма: Звела їх доля, наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі.

Від їхнього міцного кохання і народилася дівчина, яка згодом своїми піснями дала голос українському народові. Маруся була, здається, найщасливішою дитиною на світі, доки не загинув її батько Гордій Чурай. Але ця трагічна смерть не змогла зламати ні її, ні матір, адже мали вони в серцях якесь невгасиме полум’я, якийсь міцний стрижень, що житимуть завжди. І ніяка сила не зможе їх знищити. Хоч біль у серці, але посмішка хай грає на вустах — цього навчила Марусю Мати:

— Як не буде, не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози — не виходь на люди.

Болить душа — не виявляй на вид. Як різниться те, що відбувається в хаті Чураїв, і те, що діється в хаті Бобренків! Вдома у Марусі панують лад та любов, а у Бобренчихи — лайка, чвари, заздрощі. Не дивно, що Гриця так тягне до лагідних Чураїв. Завжди він поряд з Марусею:

Усе було, ми разом, все ми разом — пірнаєм в річку і по кручах лазим. Покохалися діти — Гриць та Маруся. Талановита дівчина мріяла, що і в неї буде таке кохання, як у батьків,  схоже на казку. Але були то марні сподівання:

Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі. І це не дивно, адже Маруся виросла в родині, де чесність, правдивість, шанобливе ставлення один до одного, гордість та патріотизм стоять над усе. Зовсім інше у Бобренків. Ось як вважає Гриць:

З’єднаєм що, нестатки до нестатків? А як землі нам мати не одпише? А ще ж стягатися треба й на коня… Як це вражало Марусю, для якої головне було те, що коханий поряд, те, що він теж її кохає! Вона вірила, що з коханим ніщо не страшне, бо мала щире, вірне, віддане серце:

• Чурай, то так: побачив свою долю —
• ось ти, ось я — тепер нас буде двоє.
• А що у мене стіни голі, —
• повісим костю саджені пістолі
• та килим з діркою. І у курені

з тобою буде солодко мені. Тому й не витримало серце Марусі зради: воно вмерло разом зі смертю Гриця. І хоч вона сама дала Грицеві отруйного зілля, але ж зробив він це з доброї волі, зрозумівши, що без Марусі він не зможе жити. Не можна зраджувати кохання, не можна жити тільки думками про гроші — пе вбиває людську душу, вбиває в ній все чисте, прекрасне, натомість лишаючи грудочку попелу. Марусю було приречено до страти, але цей наказ було скасовано самим гетьманом Богданом Хмельницьким за те, що мала ця дівчина щиру душу, за те, що складала чудові пісні, які кликали до бою козаків, за те, що вона була голосом України, її талантом:

Таку співачку покарать на горло — та це ж ні що, а пісню задушить. Кожна людина, на мій погляд, повинна бути у взаєминах такою, як Маруся, як її батьки. Вона повинна любити свою Батьківщину і захищати її від ворогів, як робив це батько, Гордій Чурай, який став Орликом у пам’яті народній. Людина, я гадаю, повинна мати щире серце і чуйну душу, бути вірною, відданою у коханні, якими були і батьки Марусі і вона сама. Недарма пісні її живуть у народі, бо складала їх талановита дівчина, яка відрізнялася моральною красою і духовністю. Литиметься, мені здається, її пісня завжди, і залишаться загальнолюдські цінності незмінними, бо правда завжди перемагатиме. Про це мріяла Ліна Костенко, і як мені хочеться вірити, що так і буде!