Величезна любов до Росії, що він проніс через все своє життя, робить йому честь і як людині, і як письменникові. Багато чого пізнав він у житті й зумів життєвий досвід змусити служити творчості. Олександр Іванович Купрін — визнаний майстер короткого оповідання, автор чудових повістей. У них широка, різноманітна картина російського життя кінця минулого століття й початку нинішнього. Великий жизнелюбец, А. И. Куприн вірив, що життя стане краще, і мріяв, що прийде час, коли всі люди будуть щасливі. Мрія про щастя, мрія про прекрасну любов — ці теми вічні у творчості письменників, поетів, художників, композиторів. Не обійшов ці теми й Куприн. Із властивими йому високим художнім смаком, тонким розумінням психології своїх героїв він пише про любов.
Безумовно, самою поетичною річчю А. И. Купріна став «Гранатовий браслет» — прекрасне оповідання про нерозділену велику любов, любов, «яка повторюється тільки один раз у тисячу років». В оповіданні «Гранатовий браслет» А. И. Купрін створює кілька символічних образів, на яких будується фундамент оповідання і які несуть у собі весь ідейний зміст оповідання.
Це початок оповідання. Опис похмурої, сирий, у цілому дуже поганої погоди, а потім її раптова зміна в кращу сторону має величезне значення. Якщо під «молодиком» розуміти головну героїню оповідання Віру Миколаївну Щеину, дружину проводиря дворянства, а під погодою все її життя, то читачеві представлена цілком реальна картина.
«Але до початку вересня погода раптом різко й зовсім зненацька перемінилася. Відразу наступили тихі безхмарні дні, так ясні, сонячні й теплі, яких не було навіть у липні».
Ця зміна і є та сама піднесена й фатальна любов, про яку мова йде в оповіданні. Наступним символом варто назвати княгиню Віру Миколаївну. Куприн описує її як незалежну, царствено спокійну, холодну красуню. Символ Краси.
Віра Миколаївна шляхетна, дивна жінка. Чимале значення відводить Куприн «гладкому, високому, срібному старцю» генералові Аносову. Саме йому поставлено в завдання змусити Віру Миколаївну поставитися до любові таємничого Г. С. Ж. більш серйозно.
Своїми міркуваннями про любов генерал допомагає внучці з різних сторін подивитися на своє життя з Василем Львовичем. Йому належать пророчі слова: «…може бути, твій життєвий шлях, Верочка, перетнула саме така любов, про яку марять жінки й на яку більше не здатні чоловіки».
Генерал Аносов символізує собою мудре старше покоління. Автором йому довірено зробити дуже важливий, що має величезне значення в цьому оповіданні висновок: у природі щира, свята любов украй рідка й доступна тільки деяким і тільки гідним її людям. За все своє життя Аносов не зустрів жодного подібного приклада, але він продовжує вірити в піднесену любов і передає свою впевненість Вірі Миколаївні.
Причиною швидкої розв’язки історії, що тривала більше восьми років, став подарунок на день народження Вірі Миколаївні. У ролі цього подарунка виступив новий символ тієї самої любові, у яку вірив генерал Аносов, і про яку мріє кожна жінка, — гранатовий браслет. Він коштовний Желткову тим, що його носила його «покійна матінка», крім того, стародавній браслет має свою історію: по сімейному переказі він має властивість повідомляти дарунок передбачення його жінкам, що носять, і охороняє від насильницької смерті…
Віра Миколаївна й насправді зненацька пророкує: «Я знаю, що ця людина вб’є себе».
Купрін порівнює п’ять гранатів браслета з «п’ятьма червоними, кривавими вогнями», а княгиня, задивившись на браслет, із тривогою викликує: «Точно кров!» Любов, що символізує браслет, не підкоряється ніяким законам і правилам. Вона може йти всупереч всім підвалинам суспільства. Жовтков — тільки дрібний бідний чиновник, а Віра Миколаївна — княгиня. Але ця обставина не бентежить його, він як і раніше любить її, усвідомлюючи тільки в тім, що ніщо, навіть смерть, не загасить його прекрасне почуття:
На жаль, значення браслета Віра Миколаївна зрозуміла занадто пізно: Неї долає занепокоєння. Княгиня знову й знову згадує слова генерала Аносова й мучається найтяжким для неї питанням — що це було: любов або божевілля? Останній лист Желткова ставить усе на свої місця. Він любить. Любить безнадійно, жагуче і йде у своїй любові до кінця. Він приймає своє почуття як Божий дарунок, як велике щастя: «Я не винуватий, Віра Миколаївна, що Богу було завгодно послати мені, як величезне щастя, любов до Вас». І не проклинає він долю, а йде з життя, іде з великою любов’ю в серце, несучи її із собою й говорячи улюбленої: «Так святиться ім’я Твоє!» І залишається людям тільки символ цієї прекрасної любові гарної людини — гранатовий браслет…
Це оповідання А. И. Купріна знайшов вічне життя, його будуть читати, поки не вмре на землі любов, а цього ніколи не трапиться.
If you're looking to earn the best possible grade on your research paper, you need…
To write my essay, first you need to think of the major topic of your…
Writing term paper is not a simple endeavor. It involves huge efforts, that need to…
It's possible to purchase term papers and textbooks on the internet at a discount price,…
The main reason essay writing is so powerful is because it's a general subject and…
A couple of years ago I received an email from a student asking for information…