На карті світу Україну відшукати нескладно

Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини — «проти сонця, головою до Чумацького Возу (сузір’я Великої Ведмедиці), ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.

Бути українцем — значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною, що нам дісталася, славними сторінками вітчизняної історії.

Ми пишаємося й тим, що будуємо незалежну державу і духовно «повертаємося» у родину народів Європи, виконуючи

[smszamok]

заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів.

Бути українцем — значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.

Така віра робить людину щасливою від свідомості того, що вона разом зі своїм народом, що вона — частка його загального життя і служить своїй Батьківщині.

Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Кримські сади Семіраміди неподалік від ялти розкинувся дивовижний парк, який почасти порівнюють із садами вавілонської цариці семіраміди. це нікітський ботанічний сад, заснований у 1812 році відомим російським ботаніком Х. Х. стевеном, котрий висадив тут 175 тисяч екземплярів рослин з усіх кінців Землі. Ботанічний сад у селищі нікіта заслужено вважається одним із кращих у Європі і незрівнянним за видовою розмаїтістю рослин. тут можна побачити величні ліванський і гімалайський кедри, гігантські секвої, ялиці, дику фісташку, чий вік сягає за тисячу років.

розарій ботанічного саду нараховує кілька тисяч сортів троянд. разом з тим нікітський ботанічний сад — не тільки надзвичайне за красою зібрання представників рослинного світу, але й велика наукова установа, яка вивчає життя рослин і сприяє збереженню рідкісних і зникаючих видів.

На одній із фресок Софії Київської можна побачити зображення битви князя ярослава Мудрого з лютим звіром, що нагадує лева. Сам князь у своїх посланнях до синів також називає цю тварину левом. Можливість того, що всього дев’ять століть тому ці хижаки могли водитися на степових просторах південніше Києва й у долині Дінця, не заперечують і сучасні вчені.

У результаті мисливського промислу, що тривав століттями, а також широкого господарського освоєння лісових і степових територій України значно змінилися та скоротилися природні області життя тварин, багато видів були поставлені на межу зникнення. Щорічно поповнюється список видів, представників яких більше не вдається знайти на українській землі. Нині в Україні, за даними вчених, нараховується близько 350 видів птахів, більше 100 видів ссавців і 200 видів риб.

Для відновлення та збереження природних багатств української природи створено цілу мережу державних заповідників, територія яких складає 126,7 тисяч гектарів. Ці «острови дикої природи» розташовані в кожній із природних зон України. У степовій зоні розташовані заповідники Асканія-Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська, одеська обл.), Український степовий заповідник (Донецька, Запорізька, Сумська обл.) і Луганський заповідник (Луганська обл.); у лісостеповій зоні — Канівський заповідник (Черкаська обл.), у зоні мішаних лісів — Поліський заповідник (Житомирська обл.), в Українських Карпатах — Карпатський, у Кри му — ялтинський гірсько-лісовий заповідник і заповідник «Мис Мартьян». Рідкісні та зникаючі види тварин і рослин охороняються також у заповідно-мисливських господарствах, що існують у багатьох областях країни.

У лісах Полісся зустрічається рись. Ця велика — до 90 см завдовжки і масою до 27 кг — хижа кішка краще інших пристосована до пересування по глибокому снігу, тому легко може вистежити й спіймати навіть швидкого зайця або хитру лисицю.

Для лісостепової зони характерні олень, вовк, куниця, тхір, куріпка сіра, сорока, іволга. Зустрічаються тут і дикі кабани, які знаходять собі їжу навіть у лісозахисних смугах, охоче поїдаючи жолуді, горіхи, дикі яблука та груші.

Звичайні мешканці степів — бабаки, великі гризуни довжиною близько півметра і масою до 5 к г. Живуть вони колоніями. Кожна родина займає глибоку нору з декількома входами, в якій є комори, спальні і навіть туалети!

У Карпатах можна зустріти ведмедів. Ці звірі всеїдні. Вони залюбки поїдають і рослинну їжу — молоду зелень, ягоди, фрукти, горіхи,— і тваринну: від мурах до крупних копитних. Дуже люблять мед диких бджіл.

Найпримітніший птах у селах — білий лелека, символ рідної домівки. оперення в лелеки чисто біле, чорні тільки кінці крил, але в складеному положенні вони створюють враження чорного хвоста. Звідси й українська назва птаха — чорногуз.

У лісах Криму й у Карпатах живуть козулі. їхня висота в холці — до 1 м, а маса — до 65 кг. Новонароджені дитинчата козуль у перші тижні причаюються в густих заростях чагарнику, а мати відвідує їх тільки для того, щоб нагодувати молоком.

Сучасна Україна — морська держава. Традиції мореплавання на нашій землі сягають корінням у сиву давнину, тому що море в ті часи являло собою найбільш зручний шлях сполучення, а також служило найважливішим джерелом їжі. Не втратило воно свого значення й у наші дні.

[/smszamok]

І, звичайно ж, величезний басейн Чорного моря впливає на клімат нашої країни. Сонце, свіже вологе повітря, теплий пісок, шерхіт хвиль — це і є та неповторна атмосфера, що, як кажуть медики, «зцілює душу й тіло». З далеких і ближніх місць поспішають люди до моря, щоб побачити безкрайні водні простори, відпочити, набратися сил.