Лісова ідилія Максима Рильського

Categories: Переказ сюжету творів письменників

У післявоєнній поезії Максима Рильського значне місце займають вірші на естетичні теми. Поета хвилюють животрепетні проблеми соціалістичного реалізму — ідейність і народність, типовість і художня майстерність творів, роль різних видів мистецтва в епоху будівництва комунізму. Одним із кращих творів на тему ролі митця і мистецтва в суспільстві є вірш «Художник» (1954), присвячений Миколі Бажану.

Аналіз цього вірша рекомендуємо провести за таким планом:

1. Створення високохудожніх реалістичних картин.

2. Відображення типових явищ дійсності.

3. Тісний зв’язок митця з життям народу.

4. Громадянська і художня чуйність, талановитість.

5. Оцінка життя і творчості художника.

В результаті такого аналізу перед учнями повинен постати образ художника, основні риси його характеру і творчості.

У вірші «Художник» Максим Рильський створив узагальнений образ передового митця нашого часу, який своєю творчістю надихає радянський народ в його боротьбі за загальнолюдське щастя, створює довговічні художні цінності.

Мистецтво художника відзначається правдивістю, багатством життєвих барв і образів, відібраних з життя. В умінні писати «густими», «земними» барвами — запорука естетичної краси і невмирущості творів художника:

Густими барвами земними, Він звеселяє полотно. І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно.: Думку про те, що справжнє мистецтво живе в поколіннях, Рильський втілив у метафоричний вираз:

І чим рясніш воно цвістиме, Тим довше житиме воно.

Герой твору — художник-реаліст — глибоко знає життя і його закони, з безлічі явищ і фактів уміє відібрати найхарактерніші. Узагальнення, типізація в зображенні життя — один з основних законів художньої творчості взагалі, героя твору — зокрема:

Не кожну фарбу, що потрапить Йому під руку, він бере, Життя не кожний марний клапоть,— Лиш те з життя, що не умро!

Але важливе, типове міститься в окремому, виявляється іноді в незначних, на перший погляд, фактах і явищах дійсності. «Буває, що в дрібниці, у сонця відсвіті легкім», говорить поет,

Велике сяяво таїться,

Як в іскрі — блискавка і грім.

Типізація й індивідуалізація — дві сторони одного й того процесу творчості.

Аналізуючи вірш, учитель повинен поглибити з учнями знання законів художньої творчості, навчити їх бути спостережливими, бачити глибинні процеси життя. Щоб показати, як у «дрібницях» виявляються закономірності життя, його провідні тенденції, вчитель повинен навести приклади з життя і художньої творчості. Так, у вірші «Чайка над Кремлем» Максим Рильський у «малому» побачив велике. Чайка нагадала поетові про невтомну працю радянського народу по перетворенню природи, вона виступає у вірші як символ нової доби, нашого нестримного руху до комунізму:

Це ж летить доба нова! Це Московське грає море, Щойно вписане в морях, Це усі простори боре Довгокрилий, милий птах!

Найхарактернішою рисою передового художника нашого часу, показує Рильський, є його нерозривний зв’язок з народом, з сучасністю, активна участь у суспільному житті.

У Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу, прийнятій на XXII з’їзді, сказано: «Головна лінія в розвитку літератури і мистецтва — зміцнення зв’язку з життям народу, правдиве і високохудожнє відображення багатства та різноманітності соціалістичної дійсності, натхненне і яскраве відтворення нового, справді комуністичного, і викривання всього того, що протидіє рухові суспільства вперед».

Сучасність — душа творчості художника, який досягає найвищого натхнення («найвище серце там зліта»), найвидатніших творчих успіхів («найпшншше там цвітіння») у гущі життя,

Де рух, де дія, де горіння Чуттів і мислей повнота. Тому він з пристрастю такою Малює море без країв, Часи не сну, а неспокою, Великих Партії синів.

«Море без країв» з його вічним неспокоєм — це метафоричне зображення народу в труді. З народом живе, працює, його зображує справжній художник.

У вірші «Художник» знайшли своє поетичне вираження основні риси методу соціалістичного реалізму — утвердження життя як діяння, глибоке і всебічне відображення дійсності («Ніщо від нього не втече, минулі і майбутні роки він підіймає на плече»), створення позитивних образів «великих Партії синів».

Герой твору «пильний, сміливий, стоокий». Художні визначення (епітети) цього рядка — це не лише характеристика героя, але й вимога до митців нашого часу. Художник повинен бути передовим громадським діячем, «всеобіймаючим оком» дійсності.

Сердечна чуйність, відгук на радість і горе народу — неодмінна риса радянських митців, перед духовним зором яких стоять Пушкін і Шевченко, Некрасов і Франко, , Горький і Коцюбинський, чия вразлива душа, як ніжна струна, відгукувалась на кожен рух життя. Заперечуючи ворожі народові теорії «чистого мистецтва», «незалежності» митця від суспільства, Іван Франко писав:

…поет сучасний — Він тим сучасний, що нещасний, Поет — значить: вродився хорим, Болить чужим і власним горем. В його чутливість сильна, дика, Еольська арфа мов велика, Що все бринить і не втихає: В ній кождий стрічний вітер грає.

(«Лісова ідилія»).