Екосистеми

Річкове плесо Ріки, озера й болота, а також штучні водойми — ставки та водоймища — відносять до внутрішніх водойм. Це справді дивовижний світ, населений безліччю різноманітних тварин і рослин! Більшість великих річок України мають свій початок за межами країни (виняток — Південний Буг). Тому зберегти їх природу можна лише у співробітництві з сусідніми країнами. Озерами називають природні водойми, де вода заповнює заглиблення в земній корі. В Україні найбільш поширені заплавні озера річкових долин Дніпра, Сіверського Дінця, Прип’яті, Десни та інших великих річок.

Природні екосистеми боліт дуже різноманітні й населені цікавими рослинами і тваринами.

На прибережних або мілководних ділянках водойм Степу та Лісостепу утворюються зарості очерету, а також рогози звичайної та вузьколистої — плавні.

На самому півдні країни багато солоних водойм і зустрічаються зарості солелюбної прибережної рослинності.

МОРЯ

З півдня наша країна омивається водами двох морів Чорного та Азовського. Тому південні рубежі України представлені різноманітними приморськими ландшафтами. В наших морях, крім риб, живе багато інших цікавих видів тварин.

КРИМ

Далеко в море видається велика ділянка суші -півострів Крим. Природа його дивовижна! Південну частину займає степ, на крайньому півдні пролягають гори, які спускаються просто до моря. Кримські гори порівняно невисокі й тягнуться із заходу на схід на 150 км. Найвища вершина Криму гора Роман-Кош — має висоту 1545 м.

Стерв’ятник

Між горами й морем тягнеться смуга узбережжя — Південний берег Криму. Гори захищають цей куточок від північних вітрів, а море пом’якшує спеку. Це найтепліший регіон країни. Тут дуже сприятливий клімат — весна настає в лютому, а безморозний період перевищує 220 днів. За кількістю сонячних днів Крим займає одне з перших місць у Східній Європі!

Невід’ємною частиною приморського ландшафту до висоти 400—500 м є так званий шибляк. Це зарості колючого чагарника, що перемежовуються з невисокими деревами. Шипшина, ожина, глід разом із скумпією, ладанником та іншими кущами утворюють непролазні зарості. Звичайні для цих місць дуб і граб.

Подекуди збереглися типово середземноморські гаї, що складаються з ялівцю високого, сосни Станкеви-ча, фісташки туполистої (кевове дерево) і суничника дрібноплідного. На відкритій місцевості панують угруповання південних сухолюбних рослин на зразок астрагалу, кермеку, каперсу й шаленого

Тварин, які постійно живуть по сусідству з людиною, називають синантропними. Мабуть, одними з перших синантропних тварин стали сизий голуб, хатній та польовий горобці, а також хатня миша.

Людина більше 8 тисяч років тому почала займатися землеробством. Тоді ж перші посіви привабили до себе птахів і гризунів. Пізніше вони почали селитися біля людського житла. Цьому сприяла поява звалищ харчових відходів — невід’ємної частини людських поселень.

Нині горобці, голуби та миші стали постійними супутниками людини. Згодом «компанію» їм склали таргани, фараонові мурахи, щури та багато інших тварин.

Колись чорний стриж, міська ластівка, горихвістка-чорнушка та кам’яна куниця були жителями гірського ландшафту. Нині людські будівлі їм замінили скелі, й вони стали звичайними навіть у рівнинній місцевості. Шпак, галка, деякі види кажанів, раніше лісові тварини, приваблені достатком їжі, пристосувались селитися просто в житлах людей (горища, димарі тощо).

Домовий сич та одуд раніше були жителями відкритих ландшафтів півдня. Але, пристосувавшись до життя поряд із людиною, вони розселилися далеко на північ, де за межами культурного ландшафту вже не зустрічаються.

Деякі тварини живуть поряд із нами нетривалий час. Таким є, наприклад, білий лелека. Лише чотири з лишком місяці він проводить у наших краях, вирощуючи пташенят. В Африці зграї лелек кочують у савані в пошуках сарани й не прагнуть сусідства з людиною, як це звичайно буває в наших широтах.

Більшу частину території України перетворено на культурний ландшафт. До нього входять міста, села, парки, поля, сади, пасовища, тваринницькі ферми, ри-борозвідні водойми тощо. Вплив людини на природу призвів до посиленого стирання відмінностей між різними природними зонами.