Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

По мірі зростання військової сили і впливовості козацтва ставали усе більш частими його зіткнення з польською владою. У 1591 році шляхтич Криштоф Косинський підняв козаків на повстання. Шляхтич, однак, мав на меті особисті цілі — за допомогою козаків він намагався звести рахунки з магнатом янушем острозьким. Повстання швидко захлинулося, але вже в 1594—1596 роках спалахнув новий козацький бунт на чолі з отаманом Северином Наливайком, що незадовго перед тим боровся проти повстанців Косинського. І в цьому випадку приводом для збурювання послужив особистий конфлікт Наливайка з магнатом Калиновським, винним у смерті його батька.

У 20-30-х роках XVII століття козацькі повстання проти Польщі спалахували одне за одним. їх очолювали отамани Павлюк, ост-рянин (засновник міста Чугуєва на Харківщині), Гуня. І хоча всі ці народні збурювання були жорстоко придушені польською владою, вони стали свого роду «репетиціями» козацької революції під керівництвом Богдана Хмельницького.

Іван Дмитрович Сірко (?—1680) — прославлений козацький полководець, про якого ще за життя розповідали легенди й складали пісні. Він провів 55 військових походів проти Османської імперії і жодного разу не програв бою!  «Недишкретне» послання восени 1674 року за наказом турецького султана кримський хан напав на січ. козаки відбили всі атаки. У відповідь на підступництво татар козаки під проводом кошового отамана івана сірка влітку 1675 року рушили в похід на крим, що виявився переможним. повернувшись із походу, іван сірко відправив кримському ханові послання: «Ми, за прикладом древніх предків і братів наших, вирішили постаратися за образу і засмучення віддати і помститися вашій ханській милості і всьому ханству рівним за рівне, але не таємно, як ви вчинили, а явно, по-лицарськи… І якщо це наше «гостювання» у вашому ханстві видалося вам «недишкретним» (недостатньо скромним,— прим. ред.), то, можливо, так воно і є». вирішивши знищити січ, розгніваний турецький султан Мухамед IV зажадав, щоб козаки добровільно здалися йому як непереможному лицареві. У посланні-відповіді козаки, не вибираючи виразів, посміялися над самовпевненістю султана і висловили сумнів у його непереможності.

Подвиги запорізького козацтва стали широко відомі в багатьох європейських країнах, і чимало правителів намагалися залучити цю серйозну силу на свою сторону або використати її для досягнення власних політичних цілей. Доводилося визнати, що козацтво за три століття зробило значний внесок у рятування Європи від османського ярма. Численні посольства прибували на Січ, були серед них і такі, як посол австрійського цісаря еріх Лясо-та, котрий залишив один із най-детальніших і змістовних описів життя, характерів і побуту запорожців.

І вороги, й союзники відносини між українськими козаками і турками не завжди були ворожими. в роки гетьманства Богдана Хмельницького і пізніше — у XVII столітті — з’явилися можливості для мирного співіснування і налагодження співробітництва Запорізької січі та криму. Запорожці і турки вкупі з татарами не раз вступали у військово-політичні союзи проти польщі та росії. Між ними велася жвава торгівля. і не де-небудь, а на території криму і підвладних туреччині земель Молдавії та Болгарії запорожці шукали прихистку в ті часи, коли січ двічі (у 1709 і 1775 роках) громили російські регулярні війська.

(1голосов, средний: 1,00 out of 5)

Загрузка...

Друга половина 60-х — перша половина 80-х років XX сторіччя ввійшла в історію України як період застою радянської системи. Влада знаходилася в руках консервативних комуністичних керівників, які не робили й кроку без оглядки на Москву. Розвиток економіки сповільнився через усе більше технічне відставання від розвинутих країн. Усі громадяни з дитячих років були членами громадських організацій — піонерської, комсомольської тощо. Україна перетворилася на зразковий заповідник застою. офіціозні письменники, поети і журналісти славили мудрість і гуманність системи, яка, однак, продовжувала здійснювати сталінську політику стосовно української мови, традицій і культури народу. Був узятий курс на «злиття націй», і партійно-державні органи приступили до методичної та планомірної русифікації України.

старіючій, але все ще могутній державній машині наважувалися протистояти тільки запеклі одинаки — їх називали «дисидентами», що в перекладі з латинського означає «незгодні, інакомислячі». саме вони вели нерівну боротьбу за права людини й усього народу, ризикуючи опинитися в тюремному ув’язненні, втратити здоров’я, а почасти й саме життя.

 «Перебудова», проголошена правлячою верхівкою СРСР, послужила поштовхом до небувалого зростання суспільно-політичної активності в Україні. однак весь цей зліт цивільних почуттів збігся з різким загостренням економічних труднощів, нестачею товарів і продовольства. Стрімко йшов процес розпаду радянської держави і його головної опори — Комуністичної партії.

По Україні прокотилася хвиля мітингів під гаслами демократизації громадського життя. У вересні 1989 року на основі Союзу письменників України виник справді народний рух за перебудову —  «Народний Рух  України», а вже в жовтні Верховна рада УРСР прийняла закон про державний  статус  української мови.

Мітинг на одній з центральних площ країна вийшла з-під контролю, і усе більш очевидним ставало, що союзне керівництво більше не здатне керувати ситуацією. У серпні 1991 року представниками армії і вищої партійної бюрократії в Москві було почато спробу державного перевороту. Був створений так званий державний комітет з надзвичайного стану (дкнс), що мав намір шляхом введення в країні на тривалий термін надзвичайного стану зупинити процеси демократизації і повернути країну до часів «застою».

однак путчисти виявилися нездатними реалізувати свої задуми і ганебно відступили. капітуляція організаторів дкнс стала сигналом до розпаду імперії.

26 квітня 1986 року відбулася страшна аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. на станції проводилися випробування, які квапилися завершити до свята першого травня. не останню роль зіграли помилки в проектуванні і прорахунки персоналу. влада свідомо применшила масштаби трагедії, а її наслідки ще довгий час замовчувалися. 1 і 9 травня було проведено мітинги та святкові демонстрації на київських вулицях, уже забруднених великими дозами радіоактивних речовин. не на висоті виявилася також «найпередовіша в світі» радянська медицина та система цивільної оборони.

наслідки найбільшої атомної катастрофи в історії людства будуть відчуватися ще протягом сторіч. вона призвела до загибелі тисяч людей, десятки тисяч стали інвалідами. понад 116 тисяч чоловік довелося переселити з три-дцятикілометрової зони навколо станції. колосальна шкода була завдана природі країни. Біля третини українських лісів виявилися забрудненими радіоактивними викидами.

24 серпня 1991 року Україна проголосила державну незалежність, а 1 грудня того ж року відбувся всенародний референдум, на якому 90,32 % голосуючих висловилися за збереження Україною статусу незалежної держави. Хвиля страйків шахтарів охопила Донбас. Гірники протестували проти нелюдських умов праці, що неухильно погіршуються і вимагали зміни керівництва не тільки на шахтах, але й у вищих органах влади республіки.

Напередодні розпаду СРСР набагато активнішими стали різні релігійні рухи. Відродилася Українська автокефальна православна церква, вийшла з підпілля Українська грекокато-лицька церква, у багатьох православних і католицьких храмах було відновлено богослужіння, люди почали повертатися до віри.

Пройшовши тернистий шлях героїчної боротьби, суворих випробувань і великих здійснень, український народ завоював довгоочікувану волю і незалежність. З моменту проголошення в 1991 році державного суверенітету України почався новий етап її історії — етап відродження української нації та держави.

Підвищення авторитету країни на міжнародній арені, будівництво демократичної правової держави, створення суспільства, що складається з активних та свідомих громадян, досягнення стійкого зростання в економіці та високого рівня добробуту й безпеки людей, збереження миру та злагоди у всіх областях життя, розвиток регіонів, підтримка культури і спорту — такі головні орієнтири розвитку України в наші дні.

Рік у рік набирається сил, міцніє Україна, переборюючи вантаж проблем, успадкованих від минулого, і відповідаючи на гострі виклики сучасності. Блискуче майбутнє чекає нашу країну. Вона володіє практично невичерпними природними багатствами, але головний її скарб — талановитий і працьовитий народ, який створив багату культуру і дбайливо зберігає вікові традиції.

Тому процвітання України і її репутація в світі цілком залежить від зусиль кожного українця. Тільки від нашої волі та енергії залежить, чи стане наша країна ще гарнішою, ще багатшою, ще вільнішою і ще сильнішою.

Щоб весь народ і кожен громадянин країни почувався захищеним перед численними зовнішніми та внутрішніми погрозами, необхідно створити власну незалежну державу.

Складним і тривалим був шлях України до незалежності. Державотворенню століттями протидіяли сильні та войовничі сусіди.

Безперервність процесу державного будівництва на території України переконливо засвідчено всім ходом історичних подій. кожна держава має священні символи, пов’язані з її історією. найголовніші з них — герб, прапор і гімн. сучасна державна символіка України має довгу історію. Її джерела можна простежити ще в часи давньої русі.

У 1862 році відомий український етнограф Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Музику до цих віршів написав грекокатолицький священик отець М. Вербицький. Перша частина пісні «Ще не вмерла Україна» була затверджена в якості українського національного гімну законом, виданим ще при гетьмані П. Скоропадському в травні 1918 року. І тільки 16 січня 1992 року Незалежна Україна відновила в правах державний гімн. остаточно його текст і музика були затверджені в 2003 році Верховною радою України.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

У 965 році князем Русі став син Ігоря й ольги — Святослав. Свої завойовницькі походи він почав з підкорення земель слов’янського племені в’ятичів. Потім він підкорив своїй владі царство волзьких булгар і завдав нищівної поразки могутньому Хазарському каганатові. На Північному Кавказі князь затвердив свою владу над осетинами і черкесами. Цей князь-воїн вважав негідним нападати на ворога зненацька. «Іду на ви!», тобто «йду на вас війною!» — так звичайно він попереджав недругів про свої наміри. Саме в цей час візантійці, які мали на своїх північних кордонах багато турбот із войовничими дунайськими болгарами, запропонували Святославу допомогти їм утихомирити неспокійних сусідів. Київський князь охоче прийняв пропозицію і свою місію в Дунайській Болгарії виконав успішно. однак йому так припали до душі тутешні краї, що він задумав перенести столицю Русі на Дунай, у невелике містечко Переяславець. Тут, як гадав Святослав, буде середина його володінь.

Усе своє життя князь святослав провів у військових походах. він не возив із собою ні намету, ні постелі, ні казанів для приготування їжі. як рядовий дружинник, святослав спав просто неба, на голій землі, поклавши під голову сідло, а його улюбленою стравою було печене на жаринах м’ясо. Ходив святослав стрімко, як «пардус» — гепард. За описом візантійців, князь голив голову, залишаючи одне дов ге пасмо,— тобто носив, як і набагато пізніше запорізькі козаки, «оселедець». недарма видатний український історик М. Грушевський називав святослава справжнім запорожцем на великокнязівському престолі.

У 971 році в місті доростолі на дунаї військо святослава було оточено стотисячною армією візантійського імператора іоанна цимисхія. імператор запропонував слов’янському князеві розв’язати політичні розбіжності двобоєм, але святослав відмовився від пропозиції. обложені воїни святослава мужньо відбивали всі атаки візантійців доти, поки іоанн цимисхій, переконавшися, що русичі ладні стояти до останнього воїна, уклав з ними мир. однак примхлива доля завдала удару з іншого боку. У 972 році святослав з невеликою дружиною повертався з дунайської Болгарії до києва. Біля дніпровських порогів він зазнав раптового нападу з боку печенігів і загинув у запеклій сутичці зі степовиками.

До введення християнства на Русі численні народи і племена, котрі її населяли, мали свої — так звані язичниць кі — вірування і культи, які сягали корінням у сиву давнину. Частіше за все вони поклонялися духам предків і могутніх природних стихій.

Церква Іоанна Предтечі в Керчі VIII—IX століть. Найдавніший у Східній ªвропі наземний християнський храм, що зберігся до наших днів

Християнство з перших століть свого існування поширювалося в Причорномор’я і проникало далі й далі на північ. Ранні свідчення про це носять напівлегендарний характер. Так, широку популярність одержала легенда про апостола Андрія, котрий відправився в українські землі з благою звісткою про Христа і його вчення. Пропливаючи по Дніпру, апостол нібито спорудив хрест на тім місці, де згодом виник Київ, і пророчив появу тут могутнього граду, який вплине на долю народів.

Першою спробою введення на Русі християнства як державної релігії стало хрещення країни князем Аскольдом у 860 році. Підтвердженням цієї події є енцикліка (окружне послання) візантійського патріарха Фотія, датована 866 роком, у якій патріарх проголосив створення Російської митрополії. Візантійці розраховували, що християнізація Русі покладе край небезпечній активності київських князів, які загрожували не тільки кордонам Візантії, але і столиці імперії Константинополю.

однак після убивства Аскольда варязьким князем олегом християнство втратило положення державної релігії русичів. Є свідчення про те, що княгиня ольга і, можливо, князь Ігор сповідували християнство, однак їхній войовничий син Святослав вважав за краще залишатися язичником, тому що його дружинники були налаштовані проти християнського вчення, а з думкою дружини доводилося рахуватися навіть таким авторитетним вождям.

І тільки великому князеві Володимиру Святославовичу удалося вирішити цю проблему. У 988 році Володимир повелів усім своїм підданим під загрозою гонінь і жорстоких покарань поголовно прийняти християнство.

Християнство було введено під тиском великокнязівської влади, але обряд хрещення слов’янської держави був проведений з настільки грубими порушеннями канонічних правил, установлених церквою, що візантійський патріарх відмовився визнати його законність. Це, втім, не перешкодило Русі з часом стати оплотом православної гілки християнства.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Повстання слов’янського племені древлян проти київського князя Ігоря в 945 році залишилося в історії як один із найдраматичних епізодів     суперництва двох  могутніх  східно-слов’ян ських    племінних   союзів   —   полян і древлян. Протягом   десятиліть поляни   платили   данину древлянам, поки варязький князь олег не підкорив древлян владі Києва. Його спадкоємцеві Ігорю довелося знову скоряти непокірних древлян. Безпосередньою причиною повстання древлян проти Києва став довільний збір данини. Його здійснював варяг Свенельд із своїм загоном. однак збагачення чужоземців викликало невдоволення в слов’янської частини дружини Ігоря. Князь, спонукуваний користолюбством і жадібністю своїх дружинників, тричі протягом одного року збирав данину з древлян. І, звичайно ж, древляни були вкрай обурені пожадливістю князя.

Зрештою вони захопили князя Ігоря в полон, і доля його була вирішена на вічі, яке проходило у священному лісі біля міста Іскоростеня. Там же древляни й стратили князя, принісши його в жертву язичницьким божествам.

Унікальні фрески із зображенням світського життя київських князів (Софійський собор, м. Київ)

Князь Ігор після смерті ігоря його дружина ольга жорстоко помстилася древлянам за загибель чоловіка. як свідчить літопис, ольга наказала древлянам дати як данину по троє голубів і троє горобців із кожного двору. до лапок птахів прив’язали запалене клоччя із сіркою і випустили. коли ті повернулися до своїх гнізд, у древлянській столиці спалахнула грандіозна пожежа. внаслідок цього місто вигоріло дощенту, а його жителі загинули у вогні або були перебиті дружинниками княгині ольги, які облягали місто. і все ж таки ольга зробила висновок із того, що сталося. княгиня провела першу в історії України податкову реформу, встановивши тверді норми збору данини («уроки» і «статути»).

Похід дружини князя Олега на Царгород

Клятва русичів про додержання мирної угоди між Києвом та Царго-родом. 944 р.

(2голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

З моменту входження до складу Річі Посполитої Україна опинилася під прямим впливом західноєвропейської культури, яка в цей період — з XV по XVIII століття — переживала свій найвищий зліт, пізніше названий Ренесансом, або епохою Відродження. Ідеї італійського Відродження — дух гуманізму та захоплення творчою міццю й розумом людини — проникали в Україну з генуезьких і венеціанських колоній на узбережжі Чорного моря (Килія в гирлі Дунаю, Монкастро в гирлі Дністра, Кафа та Судак у Криму). Чимало українських і білоруських молодих людей відправлялися в ту пору одержувати освіту в університетах Італії, Польщі, Франції.

 Освіта. У 1615 році була заснована київська Братерська школа — вищий православний навчальний заклад. Уже в той час населення України було майже поголовно грамотним, включаючи й жінок. У 1653 році павло алеппський, який подорожував по українських землях, з подивом відзначав: «Усі вони (українці) за невеликим винятком грамотні, навіть більшість їхніх дружин і дочок уміють читати. і всі діти навчаються грамоті, навіть сироти». і справді — у XVII сторіччі початкові школи існували майже в кожному українському селі.

Генуезька фортеця. Судак. Крим одним із найбільш відомих українців — діячів європейського Відродження — був Юрій Котермак-Дрогобич. Він носив звання професора медицини й астрономії Болонського та Краківського університетів, а згодом був обраний і ректором університету в Болоньї. Монументальна праця Ю. Котермак-Дрогобича «Прогностична оцінка 1483 року» стала першою книгою українського автора, виданою друкарським способом. Його учнем був видатний польський астроном Микола Копернік, творець геліоцентричної моделі Сонячної системи. Юрій Котермак-Дро-гобич надав підтримку друкареві Швайпольту Фіолю з міста Нейштадта, і в 1491 році в Кракові, у власній друкарні Фіоля було надруковано кирилицею «октоїх» та «Часослов».

 Культурно-національний сплеск. Завдяки тому, що більша частина українських земель з 1569 року ввійшла до складу річі посполитої, стали можливими прямі політичні, релігійні та культурні зв’язки із Західною Європою. деякі українські міста одержали право на самоврядування, у них, як і на Заході, виникали ремісничі та купецькі цехи. найбільш активна й свідома частина городян створювала культурно-національні та релігійні організації — братерства, які дбали про збереження віри і традицій. У той же час союз із римом викликав глибокий розкол в українському суспільстві, розділивши його на прихильників і супротивників унії. проти насильницького навертання в католицизм та унію виступили широкі верстви населення міст, для захисту православ’я створювалися православні братерства, у тому числі й найстаріше з них у львові, при церкві святого Успіння.

Брестська унія прагнення до духовної єдності з Заходом привело до укладення в Бресті в 1596 році унії зримом. У результаті Брестської унії виникла нова грекокатолицька церква, що зберегла православну обрядовість, але прийняла католицьке віросповідання. ця церква на багато століть стала захисницею українських національних інтересів на заході України.

 Святий Петро Могила — петро Могила був п’ятим сином молдавського князя-«господаря». У молодості він вступив на військову службу в польській армії. відзначився як хоробрий солдат при обороні Хотина від турків. важко сказати, чим було обумовлено його рішення перемінити лицарські обладунки на священиць-ку рясу. За сприяння польського короля й української православної шляхти розумний і енергійний молдаванин стрімко піднімався по сходинках православної церковної ієрархії.

Св. Петро Могила, ставши митрополитом Української православної церкви, петро Могила ініціював масштабні перетворення внутріцерковного життя, у результаті яких рівень освіченості та культури українських священиків значно підвищився, що призвело до досить відчутного зміцнення авторитету церкви в суспільстві. намагаючись перебороти фатальний розкол усередині християнської церкви, український митрополит розробляв проект зближення православної церкви з римом. саме завдяки зусиллям петра Могили українська церква напередодні повстання Богдана Хмельницького стала духовним центром притягання для всього православного світу. визнанням видатних заслуг петра Могили перед усім православним суспільством стала його канонізація в 1990-х роках.

Києво-Могилянська академія. Заснована Петром Могилою в 1632 році Києво-Могилянська академія стала центром духовної та світської освіти не тільки для України, але й для всього православного світу. орієнтуючись у своїй освітній діяльності на культурні досягнення як православного Сходу, так і католицького Заходу, дітище Петра Могили створювало в такий спосіб сприятливі передумови для творчого синтезу передових європейських ідей з українськими православними традиціями. І сьогодні цей вищий навчальний заклад вважається одним із най-престижніших в Україні.

У XV столітті Золота орда, втративши свою колишню міць, розпалася на безліч татарських ханств, серед яких були Сибірське, Казанське, Астраханське та інші. одним із таких «уламків» колишньої монголо-та-тарської імперії було й Кримське ханство, цілком залежне від володарів з Туреччини й існуюче за рахунок розбійницького промислу.

зумна жінка, що могла й розважити «Пишного» султана, й дати ділову пораду, а, коли їй було потрібно,— нашептати господареві світу підозри проти тих, хто знаходився навколо нього…»; «…в османській династії ще не було жінки, яка б користувалася такою великою повагою. Кажуть, що в неї мила, скромна зовнішність і вона дуже добре знає натуру великого володаря».

Роксолана, Настя Лісов-ська, (1505—1561) — дружина турецького султана Сулеймана I Пишного. Народилася в Рогатині (Івано-Франківська обл.), у родині місцевого священика. Захоплена турками в полон у 1520 році і продана в Кафі в султанський гарем. як дружина Сулей-мана I відігравала значну роль у політичному житті Туреччини.

(4голосов, средний: 3,25 out of 5)

Загрузка...

Загроза поневолення й загибелі стала причиною появи на порубіжних землях України небувалої раніше форми народного самозахисту — козацтва. Слово «козак» — тюркського походження, і означає воно вільну людину, молодця. На пустуючих землях півдня та південного сходу України селилося чимало людей, які тікали від гніту поміщиків і магнатів. Для захисту від татарських набігів ці втікачі об’єднувалися у військові громади, продовжуючи займатися звичними промислами — полюванням, риболовлею, землеробством. При цьому зброя завжди була в них під рукою, і при найменшій загрозі вони могли дати жорстоку відсіч «басурманам». Нерідко невеликі козачі загони примушували рятуватися втечею цілі орди грабіжників і работоргівців.

Не випадково саме в козаках український народ бачив своїх найбільш надійних захисників. от що писав[rkey] мандрівний поет XVII сторіччя Климентій Зи-новієв:

• …Козаків, немов святих, треба шанувати.
• Позаяк і кров свою в битвах проливають.
• Тим з небес подай свою, Господи, корону,
• Хто для нашої землі лагодить оборону.

Перше згадування про українських козаків датується 1489—1492 роками. У скарзі кримського хана великому князеві Литовському «козаками» названі люди з Києва і Черкас, що в гирлі Дністра знищили турецький корабель.

Центром козацтва була Запорізька Січ. Назва «Січ» походила від слів «сікти, рубати» і означала дерев’яне, зроблене з колод укріплення. У 1553—1554 роках канівський староста Дмитро Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги й побудував форт на

острові Хортиця, заснувавши Запорізьку Січ. одним із перших легендарних героїв українського козацтва став канівський староста дмитро вишневецький («Байда»). він прославився своєю безкомпромісною боротьбою з турками і татарами. а ще тим, що став засновником першого укріпленого поселення на острові Мала Хортиця на дніпрі — прообразу знаменитої Запорізької січі. дмитро вишневецький не раз робив спроби об’єднати сили християнських держав Європи в боротьбі проти турків і криму, але у відповідь одержував порожні обіцянки. однак канівський староста був людиною дії, і його сухопутні та морські походи тримали татар і турків у постійному страху. У 1558 році вісім тисяч козаків на легких суденцях — «чайках» — під командуванням вишневецького обрушилися на кримське ханство, а в 1559 році Байда спробував захопити головну турецьку твердиню — фортецю азов.

під час одного з походів у Молдавію, що знаходилася в залежності від турецького султана, вишневецький потрапив у полон. Молдавський правитель видав його туркам, і ті жорстоко закатували свого заклятого ворога. це відбулося в константинополі в 1564 році. пам’ять про подвиги Байди збереглася в народних піснях.

Згодом українських козаків почали поділяти на низових, городових і реєстрових. Низовими козаками називалися ті, котрі жили на Січі — укріпленому козацькому поселенні.

Городові козаки жили в містах, а реєстровими числилися ті, що вступали на службу — спочатку польській короні, а пізніше московським царям. При цьому ім’я козака заносилося в особливий документ — реєстр, що давало йому деякі привілеї.

У Запорізькій Січі діяла оригінальна форма демократичного самоврядування зі своїми власними законами.

Таких Запорізьких Січей нараховувалося кілька, але найзнаменитішою з них була Січ на острові Хортиця найбільшому з дніпровських островів, що лежить нижче грізних порогів, що в ті часи унеможливлювали судноплавство по Дніпру. У язичницькі часи острів вважався священним місцем.

С. Васильківський «Запорожець»

Бойова дисципліна

Запорізьке військо було регулярним, і значна його частина жила в січі, займаючись щодня вишколом. Гарнізон січі був здатний негайно дати відсіч ворогові. Запорожці славилися високою боєздатністю, тому що за кілька днів могли зібрати багатотисячне військо. «У таборах у них дисципліна, як у давніх римлян, а бойовою доблестю і поінформованістю у військових справах вони не поступаються жодній нації у світі»,— писав про козаків польський учений Ш. старовольський.

Такі слова і явища з козацького побуту, як «кіш», «курінь», «сагайдак», «шабля», «кобза», «шаровари», «ватага», «осавул», «булава», «барабан» і багато які інші зберігають пам’ять про зв’язки козацтва з тюркським населенням Північного Причорномор’я і Приазов’я.

Куренем називалося і приміщення, в якому жили січові козаки, і військова одиниця, з безлічі яких складалося Запорізьке військо. Усіма курінними справами відав курінний отаман.

 Козак Мамай — узагальнений образ козака-запорожця. Подібні зображення протягом трьох століть поширювалися в Україні, Криму, на Кубані, Дону і навіть на Волзі.

низові козаки не обмежувалися тільки обороною від татаро-турецьких набігів. досить скоро вони перейшли до рішучих наступальних дій. проводирі козацтва водили своє воїнство в численні морські походи на фортеці-порти та приморські міста «басурманів», звідки ті могли вирушити на українські землі і де були зосереджені невільничі ринки.

Бухта Розбійницька. Крим (Карадаг).

• Згідно з переказом, саме тут
• козаки чекали в засідці на турецькі
• судна і тут же, в численних гротах
• і печерах зберігали військові трофеї.

до 1516 року належить перше із збережених історією повідомлень про дії козаків на морі. Зухвалого нападу «низовиків» зазнала турецька фортеця акерман у гирлі дністра. У 1575 році козаки на чолі з Богданом ружинсь-ким уперше зважилися перетнути Чорне море й несподівано з’явилися біля стін османських міст трапезунд і синоп, сіючи паніку серед турків.

Запорізька демократія коли в усіх країнах Європи правили монархи, у запорожців уже була республіка. рада керувала всіма важливими питаннями життя січі, її внутрішньою і зовнішньою політикою. козачі проводирі — гетьмани, отамани (кошові), осавули, писарі, обозні, судді — обиралися на загальних зборах. Усі мали рівні права, кожен козак мав голос у загальній раді. кожен курінь вибирав аналогічну групу нижчих офіцерів, або «старшину». під час військових походів старшина мав повну владу, аж до права застосовувати страту. [/rkey]

(Еще не оценили)

Загрузка...

У складі великого князівства литовського українці і білоруси користувалися великою самостійністю, а їхнє положення, особливо це стосується українських земель, було цілком сприятливим. Українські і білоруські князівства складали дев’ять десятих території великого князівства литовського. кількісна і культурна перевага українців і білорусів над литовцями сприяла тому, що православна віра, мова, закони і звичаї русичів були збережені литовськими князями в недоторканності. стосовно давньоруських традицій литовські правителі керувалися девізом: «Ми старовини не рушаємо, а новини не ведемо». таким чином, період перебування українських земель у складі великого князівства литовського був не чим іншим, як продовженням давньоруського періоду.

Полк волинського воєводи Боброка, який прийшов із Литви, вирішив результат Куликовської битви і завдав полчищам хана Мамая вирішального удару.

Міндовг (Мінау-гас) — перший із великих литовських князів

Литовські племена з глибокої    давнини жили в  лісовому краю, розташованому на південному узбережжі Балтійського моря. Під натиском німецьких лицарів    Тевтонського    ордена і давньоруських, особливо галицько-волинських    князів    розрізнені    литовські племена   зрештою   об’єдналися   в   єдину   державу під владою князя Міндовга (1230—1264).

Українські воїни брали участь і в знаменитій Грюнвальдській битві (1410), борючись на боці поляків проти лица-рів-хрестоносців. У цьому бою Тевтонський орден був остаточно розгромлений. після люблінської унії майже всі українські землі були оголошені власністю польської корони. У нової держави були єдині король і сейм (збори представників знаті), карбувалася єдина монета, усі митні бар’єри всередині країни скасовувалися.

Уперше за кілька століть всі українські землі, крім Буковини та Закарпаття, були об’єднані в межах однієї держави. люблінська унія сприяла розвиткові економічних і культурних зв’язків України з європейськими державами. стрімко росли міста, розцвіла зовнішня торгівля. З України і польщі в західні країни везли хліб, худобу, сало, мед, шкіру. не лише городяни, але й магнати-земле-власники займалися торгівлею.

Під владою Річі Посполитої

Становище українців різко змінилося з початком зближення Литви та Польщі після укладення Кревської унії (союзу) в 1385 році. Цей союз був скріплений династичним шлюбом королеви ядвіги і литовського князя ягайла.

Королева Ядвіга надає допомогу пораненому при будівництві костьолу

опір литовської й української знаті не дозволив здійснитися планам захоплення найбагатших земель України, що їх виношували польські магнати. І тільки Люблінська унія, укладена майже на двісті років пізніше — у 1569 році, привела до того, що українські землі опинилися під владою Польщі. Утворилася нова польсько-литовська держава, що одержала назву «Річ Посполита», що в перекладі означає «загальна справа».

Незадоволення народу прилучення до того способу життя, що затвердився в країнах Західної Європи, давалося непросто. Українській та польській знаті для покупки предметів розкоші і закордонних товарів було потрібно дедалі більше грошей — а значить, стрімко росли податки й побори з селянства, що перебувало до цього часу у кріпосній залежності від шляхти (землевласників). Більші й більші утиски з бо ку жадібної знаті збільшувалися глибоким національно-релігійним розколом, що виник між православною частиною українського суспільства, з одного боку, і католицькою й уніатською — з іншого. Усе це викликало глухий протест низів, а місцями й відкриті спроби збройного опору.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Іконопис Давньої Русі давньоруська ікона відігравала величезну роль у культурі тієї епохи. спочатку ікони привозили з візантії, і на їхньому прикладі русь познайомилася з основними правилами християнського живопису — канонами. незабаром почали утворюватись і власні школи духовного живопису при великих монастирях. Більшість храмів у давній русі зводилася з дерева, тому в них не було ні мозаїк, ні розписів, а всі необхідні для православного храму зображення писалися на оброблених дошках натуральними фарбами, замішаними на меду або яєчному жовтку. іконопис давньої русі мав свої відмінні риси. просторі храми були розраховані на велике число людей. тому лики на іконах повинні були відрізнятися особливою чіткістю зображень.

Початок літописанню на Русі було покладено ще в роки правління Володимира Великого. Найві-доміший пам’ятник історичної думки того часу — «Повість минулих літ» (ХІІ ст.), автором якої вважається чернець-літописець, один із найосвіченіших людей епохи Не-стор.

Давньоруські майстри створювали видатні твори ювелірного мистецтва. При цьому вони використовували найрізноманітніші технології: лиття, кування і штампування золотих і срібних виробів, карбування, філігрань, зернь, чорніння, позолоту, інкрустації, скань. Виняткової майстерності ювеліри Давньої Русі досягли в створенні перетинкових емалей.

В ХІ—ХІІІ століттях на Русі існував справжній культ книги. Наші предки високо цінували мудрість і знання, та й сама книга коштувала величезних грошей. У 1037 році ярославом Мудрим при Софійському соборі була заснована перша російська бібліотека.

«Ізборник Святослава» — найдавніший пам’ятник російської писемності. Це свого роду антологія текстів духовного змісту. «Ізборник» було складено у 1073 році на старшого сина ярослава Мудрого — Ізяслава, який успадкував батьківський престол. Рукопис ретельно переписано і проілюстровано кращими майстрами книжкової мініатюри. Проте книга одержала назву «Ізборник Святослава», оскільки до моменту завершення трудомісткої і копіткої роботи над цим шедевром книжкової майстерності Святослав з допомогою молодшого брата Всеволода відібрав у Ізяслава владу в Києві.

Мініатюри з «Ізборника Святослава»

На початку II тисячоліття були закладені основи давньоруської літератури, у якій незабаром виділилися оригінальні жанри — житія святих, патерики (життєписання видатних діячів церкви), літописи, повчальні «Слова». Звичайно твори цього часу не мали автора, і тільки дослідження вчених дозволяють встановити, ким був створений той або інший літературний пам’ятник. особливого значення набуло «Слово про полк Ігорів» — поетичний опис подій, пов’язаних із невдалим походом князя Ігоря на половців. У цьому творі міститься пристрасний заклик до об’єднання руських земель, до припинення розбрату між князями.

З початку ХІV ст. на Русі виник звичай поміщати в храмі не окремі ікони, а іконостас, у якому безліч ікон розташовувалися рядами на різних рівнях. Тут також була потрібна виразність контурів і особливий ритм чергування зображень — для того, щоб велике число ікон утворювало цільну композицію. Го -ловними темами іконописних зображень на Русі були подолання страждань, надія на порятунок у прийдешнім вічному житті і райське блаженство.

Захищена від навали Золотої орди зі сходу і південного сходу українськими, білоруськими і північно-руськими землями, Литва уникла тяжкого монгольського ярма. І в міру того, як нова держава міцніла та мужніла, литовці почали звертати свій погляд на знесилені монгольським вторгненням давньоруські землі. За допомогою військової сили, а частіше завдяки вмілій дипломатії литовцям удалося взяти під контроль багато білоруських і українських територій. При цьому литовці надавали українцям і білорусам допомогу при звільненні від принизливої залежності від монгольських ханів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

За ярослава Мудрого почалося складання зводу законів, відомого як «Руська Правда». Великий князь узаконив християнство, введене ще його батьком Володимиром.  У 1068 році на Київ уперше напали половці. Військо великого князя Ізяслава і його братів було дощенту розбите. Після того як князь відмовився сформувати з киян ополчення, у місті проти нього спалахнуло повстання. Жителі міста випустили з темниці і проголосили великим князем Всеслава Полоцького, котрий мав

славу чарівника і перевертня. Городяни розповідали про нього чимало небилиць. Подейкували, що він міг перетворюватися на рись. Князь-чаклун, який очолив киян, зумів організувати відсіч половцям, але через сім місяців Ізяслав повернувся з польськими загонами і жорстоко покарав повсталих.

Ганна, дружина короля Франції Генріха І Нелегка шапка Мономаха онук князя ярослава Мудрого, син

[smszamok]

всеволода ярославовича і дочки візантійського імператора костянтина IX Мономаха, володимир був одружений з дочкою англійського короля, а його сестра була видана за німецького імператора. рішучими діями він навів порядок у місті, обмеживши діяльність лихварів. Мономах був надзвичайно хороброю людиною і протягом усього свого життя вів нещадну боротьбу з половцями. наприкінці життя князь написав «повчання дітям». У ньому він, зокрема, закликав відмовитися від людиновбивства, незалежно від того, винна людина чи не винна.

Ганна Ярославівна, королева Франції ярослав Мудрий установив тісні родинні зв’язки з правлячими родинами середньовічної Європи. сам великий князь був одружений із дочкою шведського короля, а його син всеволод узяв шлюб із дочкою візантійського імператора костянтина IX Мономаха. дочки ярослава були видані заміж за королів Франції, Угорщини та норвегії. одна з них, Ганна ярославівна, котра стала дружиною короля Франції Генріха, привезла із собою в париж рукописне священне писання. київська святиня стала реліквією французького королівського будинку, відомою як реймське Євангеліє. протягом декількох століть королеви Франції приносили присягу на цій святині.

Великі київські князі виділяли своїм синам долі — цілі області Давньоруської держави. Це призвело до ослаблення єдності Русі і її роздроблення на безліч незалежних князівств. Нащадки Володимира Великого, ярослава Мудрого і Володимира Мономаха всіляко намагалися остаточно відокремитися від Києва. До середини ХІІ століття давньоруська імперія остаточно розпалася. Від неї відокремилися Новгородська земля, Володими-ро-Суздальське, Новгород-Сіверське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. їхні правителі більше не підкорялися Києву, самостійно розпоряджалися своїми землями і підданими, мали власні збройні сили.

Головними причинами розпаду давньоруської імперії стали протиріччя між її центром і народами, силоміць приєднаними до складу багатоплемінної держави. Процес роздроблення Русі віддалено нагадував недавній стрімкий розпад Радянського Союзу. Зіграло свою роль і те, що в результаті хрестових походів торговельні шляхи між Сходом і Заходом, які проходили через Київ, утратили колишнє значення, а процвітаюча столиця Русі через це остаточно занепала.

І все ж таки роздробленість Русі не означала загальної кризи економіки і культури — навпаки, саме на цей час припадає розквіт багатьох міст, бурхливий розвиток кам’яного зодчества, ремесел, мистецтва і літописання. Тепер не тільки стольний град Київ, але й інші міста Русі одержали можливість розвиватися і прикрашатися архітектурними шедеврами.

Загроза з боку войовничих кочових народів Степу постійно нависала над південними рубежами Русі.

Протягом століть Русь служила надійним щитом Європи і вела виснажливу боротьбу з численними кочовими ордами печенігів, половців, монголів.

З незліченних кочових навал на Русь найстрашнішим за своїми наслідками виявилося татаро-монгольська. Монголи прийшли зі степів Центральної Азії. очолив їхній завойовницький похід жорстокий, вправний і талановитий полководець Чингісхан. Із численних монгольських і тюркських племен  Чингісхан створив орду  —   воєнізовану  структуру,   підпорядковану найсуворішій дисципліні. Впроваджений ним звід законів «яса» передбачав смертну кару практично за будь-яку провину або помилку.

Перед тим як напасти на Русь, монголи зробили розвідку боєм. Великі монгольські загони під командуванням досвідчених полководців Джебе і Субедея напали на сусідів русичів — половців. Половецький хан Котян звернувся по допомогу до свого зятя князя Мстислава Удалого, і в 1223 році об’єднане російсько-половецьке військо спробувало зупинити монголів, але зазнало страшної поразки на річці Калка.

Восени 1240 року незліченні полчища монголів підступили до стін Києва. очолював цю армію хан Батий, онук Чингісхана. їм удалося через пролами в стінах ввірватися в місто.

Кияни під керівництвом воєводи Дмитра боролися не шкодуючи життя. останні захисники міста спробували укритися в Десятинній церкві, але її зводи не витримали ваги людей, які скупчилися на хорах, і завалилися. Пораненого Дмитра привели до хана Батия, і той зберіг йому життя за мужність і героїзм, виявлені при обороні міста. Але рядові жителі Києва зазнали величезних втрат — загинуло 270 тисяч чоловік.

Спустошивши Київ, монголи вдерлися в Галицько-Волинське князівство, Польщу, Угорщину і лише в Чехії в битві під Оломоуцем в 1242 році зазнали поразки; звідси вони повернули назад, на схід. як це не раз траплялося в історії, слов’янські народи стали нескоримою перешкодою на шляху лютих завойовників до Західної Європи. Давня Русь прийняла на себе весь тягар боротьби з монгольськими полчищами. У низов’ях Волги хан Ба-тий заснував власну державу — Золоту Орду, до складу якої ввійшли Західний Сибір, Прикаспійські степи, Північний Кавказ і Крим.

Найвизначнішим серед давньоруських князівств після Києва було Галицьке князівство. Цю древню землю населяли східнослов’янські племена бужан (дулібів), тиверців і карпатських хорватів. їхні міста були силоміць приєднані до Русі ще за часів Володимира Великого.

Після смерті ярослава Мудрого, з початком роздробленості Русі, Галицька земля також відокремилася від Києва. У 1199 році Волинське і Галицьке князівства об’єдналися в єдину державу під владою енергійного, але жорстокого і підступного князя Романа. Цей володар не зупинявся ні перед чим заради того, щоб зміцнити свою особисту владу.

Український історик С. Томашівський називав Галицько-Волин ське князівство першою українською державою, і насамперед тому, що його населення, на відміну від інших давньоруських князівств, було однорідним, тобто складалося з близькоспо-ріднених племен. Це був квітучий край із безліччю міст і сіл. Величезні доходи приносив галицько-волинським князям видобуток солі. Через територію князівства пролягали великі торговельні шляхи, що зв’язують Схід і Захід.

Свого справжнього розквіту Галицько-Волинське князівство досягло за часів правління одного із синів Романа Галицького — Данила Романовича.

Дитинство і юність цього видатного державного діяча припали на бурхливі роки князівських міжусобиць. Пізніше Данило  Галицький  прославився  як хоробрий воїн, майстерний дипломат і містобудівник. Під час його князювання були засновані міста Холм (там розташовувалася резиден ція князя) і Львів, названий   на   честь  його сина Лева.

данило Галицький виявив надзвичайний талант полководця. У 1238 році він розбив німецьких лицарів у битві під дорогичином, а в 1245 році — угорське військо під ярославом. а ще за п’ять років його влада поширилася аж до києва.

[/smszamok]

У 1253 році данило Галицький був коронований короною, присланою папою римським. У такий спосіб він став першим і єдиним на русі та в Україні королем. однак спроби позбутися від монгольської залежності зазнали невдачі. Щоб зберегти владу і хоча б видимість самостійності доводилося йти на поступки ворогові, сили якого багаторазово перевершували сили загонів данила романовича. підкорившись волі хана Золотої орди, князь віддав наказ зрити вщент укріплення своїх фортець, зробивши їх беззахисними, а відтак безпечними для монголів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Ця древня земля лежить на південному заході Східноєвропейської рівнини — «проти сонця, головою до Чумацького Возу (сузір’я Великої Ведмедиці), ногами до синього моря», як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною історичною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною самобутньою душею й особливим характером, у якому степова волелюбність і непокірливість поєдналися з європейською раціональною поміркованістю.

Бути українцем — значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися. Ми пишаємося красою української природи, древніми традиціями і мудрістю предків, найбагатшою культурною спадщиною, що нам дісталася, славними сторінками вітчизняної історії.

Ми пишаємося й тим, що будуємо незалежну державу і духовно «повертаємося» у родину народів Європи, виконуючи

[smszamok]

заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів.

Бути українцем — значить беззавітно вірити в Україну, як вірили в неї генії і безстрашні захисники українського народу.

Така віра робить людину щасливою від свідомості того, що вона разом зі своїм народом, що вона — частка його загального життя і служить своїй Батьківщині.

Тільки почуття любові й глибокої гордості за Вітчизну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Кримські сади Семіраміди неподалік від ялти розкинувся дивовижний парк, який почасти порівнюють із садами вавілонської цариці семіраміди. це нікітський ботанічний сад, заснований у 1812 році відомим російським ботаніком Х. Х. стевеном, котрий висадив тут 175 тисяч екземплярів рослин з усіх кінців Землі. Ботанічний сад у селищі нікіта заслужено вважається одним із кращих у Європі і незрівнянним за видовою розмаїтістю рослин. тут можна побачити величні ліванський і гімалайський кедри, гігантські секвої, ялиці, дику фісташку, чий вік сягає за тисячу років.

розарій ботанічного саду нараховує кілька тисяч сортів троянд. разом з тим нікітський ботанічний сад — не тільки надзвичайне за красою зібрання представників рослинного світу, але й велика наукова установа, яка вивчає життя рослин і сприяє збереженню рідкісних і зникаючих видів.

На одній із фресок Софії Київської можна побачити зображення битви князя ярослава Мудрого з лютим звіром, що нагадує лева. Сам князь у своїх посланнях до синів також називає цю тварину левом. Можливість того, що всього дев’ять століть тому ці хижаки могли водитися на степових просторах південніше Києва й у долині Дінця, не заперечують і сучасні вчені.

У результаті мисливського промислу, що тривав століттями, а також широкого господарського освоєння лісових і степових територій України значно змінилися та скоротилися природні області життя тварин, багато видів були поставлені на межу зникнення. Щорічно поповнюється список видів, представників яких більше не вдається знайти на українській землі. Нині в Україні, за даними вчених, нараховується близько 350 видів птахів, більше 100 видів ссавців і 200 видів риб.

Для відновлення та збереження природних багатств української природи створено цілу мережу державних заповідників, територія яких складає 126,7 тисяч гектарів. Ці «острови дикої природи» розташовані в кожній із природних зон України. У степовій зоні розташовані заповідники Асканія-Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська, одеська обл.), Український степовий заповідник (Донецька, Запорізька, Сумська обл.) і Луганський заповідник (Луганська обл.); у лісостеповій зоні — Канівський заповідник (Черкаська обл.), у зоні мішаних лісів — Поліський заповідник (Житомирська обл.), в Українських Карпатах — Карпатський, у Кри му — ялтинський гірсько-лісовий заповідник і заповідник «Мис Мартьян». Рідкісні та зникаючі види тварин і рослин охороняються також у заповідно-мисливських господарствах, що існують у багатьох областях країни.

У лісах Полісся зустрічається рись. Ця велика — до 90 см завдовжки і масою до 27 кг — хижа кішка краще інших пристосована до пересування по глибокому снігу, тому легко може вистежити й спіймати навіть швидкого зайця або хитру лисицю.

Для лісостепової зони характерні олень, вовк, куниця, тхір, куріпка сіра, сорока, іволга. Зустрічаються тут і дикі кабани, які знаходять собі їжу навіть у лісозахисних смугах, охоче поїдаючи жолуді, горіхи, дикі яблука та груші.

Звичайні мешканці степів — бабаки, великі гризуни довжиною близько півметра і масою до 5 к г. Живуть вони колоніями. Кожна родина займає глибоку нору з декількома входами, в якій є комори, спальні і навіть туалети!

У Карпатах можна зустріти ведмедів. Ці звірі всеїдні. Вони залюбки поїдають і рослинну їжу — молоду зелень, ягоди, фрукти, горіхи,— і тваринну: від мурах до крупних копитних. Дуже люблять мед диких бджіл.

Найпримітніший птах у селах — білий лелека, символ рідної домівки. оперення в лелеки чисто біле, чорні тільки кінці крил, але в складеному положенні вони створюють враження чорного хвоста. Звідси й українська назва птаха — чорногуз.

У лісах Криму й у Карпатах живуть козулі. їхня висота в холці — до 1 м, а маса — до 65 кг. Новонароджені дитинчата козуль у перші тижні причаюються в густих заростях чагарнику, а мати відвідує їх тільки для того, щоб нагодувати молоком.

Сучасна Україна — морська держава. Традиції мореплавання на нашій землі сягають корінням у сиву давнину, тому що море в ті часи являло собою найбільш зручний шлях сполучення, а також служило найважливішим джерелом їжі. Не втратило воно свого значення й у наші дні.

[/smszamok]

І, звичайно ж, величезний басейн Чорного моря впливає на клімат нашої країни. Сонце, свіже вологе повітря, теплий пісок, шерхіт хвиль — це і є та неповторна атмосфера, що, як кажуть медики, «зцілює душу й тіло». З далеких і ближніх місць поспішають люди до моря, щоб побачити безкрайні водні простори, відпочити, набратися сил.