Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

Природа і клімат України не завжди були такими, як тепер. У мезозойську еру (що закінчилась 67 мільйонів років тому) територія країни була дном моря. Потім, через мільйони років, уже під час Неогенової епохи, на території сучасної України простягалися рівнини з лісами та саванами. Клімат був теплим і вологим. Два мільйони років тому почався Антропоген, який триває й досі. Саме в цей час сформувалися сучасні флора та фауна. За ці 2 мільйони років кілька разів наступали та відступали крижані гори (оледенін-ня). Останнє потепління почалося 12 тисяч років тому і триває досі.

Людина сучасного типу на території нинішньої України з’явилася близько 30 тисяч років тому. Наші далекі предки прийшли на ці землі з новими знаряддями та новими навичками полювання на великих тварин.

Печерний ведмідь

До кінця останнього льодовикового періоду тут вимерли такі тварини, як мамонт, шерстистий носоріг, великорогий олень, печерний ведмідь, лев (печерний лев) і гієна. Північний олень, вівцебик і росомаха відступили на північ. Тур вимер за часів Середньовіччя, а дикий кінь — у кінці ХIХ століття. Тепер тільки від нас, людей, залежить відновлення та збереження цих тварин.

Посилене полювання в поєднанні зі швидкою зміною клімату завдали непоправної шкоди місцевій фауні.

ШАПИНКОВІ ГРИБИ

Те, що ми називаємо грибами, це тільки плодові тіла цих дивних істот. Основне тіло грибів — міцелій — сховане в ґрунті, його ще називають грибницею. Гриби — зовсім не рослини, вони належать до окремого царства Грибів.

За характером обміну речовин гриби нагадують тварин — вони живляться готовими органічними речовинами й не можуть синтезувати їх, як рослини. Такі звичні нам гриби, як білі, маслюки, підберезники, підосичники, сироїжки, шампіньйони належать до особливого класу вищих грибів — Базидієвих грибів. Їх у нашій країні налічується до 3500 видів!

Розмножуються гриби, розсіюючи навколо себе дрібні спори. У трубчастих грибів спори розсіюються крізь трубчасті отвори під шапинкою, а в пластинчастих — крізь радіальні щілинки. У ґрунті шапинкові гриби утворюють мікоризу — взаємовигідне співжиття міцелію гриба та коріння вищих рослин.

ТРЮФЕЛЬ

Мало хто знає про підземні гриби, що мають назву трюфелі. Їх відносять до особливого класу Сумчастих грибів. Так званий зимовий трюфель росте в дібровах Лісостепу Правобережної України та Криму. Літній трюфель більш поширений, у тому числі в дубових лісах Лісостепу східних регіонів країни.

Плодове тіло утворюється під землею і звичайно має розмір від лісового горіха до добрячої картоплини. Зрідка досягає маси 1 кг.

Міцелій трюфелів утворює мікоризу з корінням дуба, рідше граба.

Зимовий трюфель утворює плодове тіло з листопада по березень, а літній — у серп-ні-вересні. Як і всі гриби, трюфель розмножується спорами.

БІЛИЙ ГРИБ

Звичайний гриб Полісся, Карпат і Лісостепу. Житель широколистих, змішаних та хвойних лісів. Плодове тіло може сягати висоти більше 20 см і діаметру шапинки до 20 см. Звичайно ж він набагато дрібніший. Належить до трубчастих грибів. Утворює мікоризу з багатьма деревами, та найчастіше з дубом, грабом, буком, сосною та ялиною.

ТРУТОВИКИ

Це велика група грибів, що живуть на пнях і стовбурах живих і мертвих дерев. Їх можна зустріти всюди, де тільки ростуть дерева.

Основне тіло гриба — міцелій, який проростає в деревині. Звичайно гриб заселяє мертву, гниючу деревину, вражає хворе або травмоване дерево.

Ті гриби, котрі ми бачимо на стовбурах дерев,— це плодові тіла, де визрівають і розсіюються спори. В одних видів трутовиків утворюються однорічні шапинки, а в інших — тверді багаторічні плодові тіла.

БЛІДА ПОГАНКА

Широко розповсюджена в лісах Полісся, Карпат і Лісостепу. Полюбляє вологі й тінисті місця. Утворює мікоризу з листяними деревами різних порід — дубом, кленом, березою тощо.

Висота до 12—15 см, діаметр шапинки -до 10 см. Належить до групи пластинчастих грибів. Шапинка шовковиста, різних відтінків зеленого кольору. Плодові тіла з’являються з липня по вересень. Ростуть частіше групами по кілька грибів і навіть цілими плантаціями. Дуже отруйна!

Це найотруйніший з усіх грибів.

Цікаво знати

Для життя грибів світло не потрібне. Вони чудово почуваються й у повній темряві! Лісоводи вважають гриби-трутовики шкідниками, але в природі вони відіграють скоріше позитивну роль. Плодові тіла м’яких видів охоче поїдають різні тварини. Розкладення мертвої деревини сприяє удобренню ґрунту в лісах. Вражені трутовиком дерева часто утворюють дупла, в яких селяться птахи та звірі. Деревина цих дерев поточена різними комахами, а значить, і дятлам є чим поживитися.

ПЛАУНИ

 Красиві давні рослини, збереглися в небагатьох районах Полісся, Карпат і Лісостепу. Ростуть у заболочених лісах і на болотах.

Всі плауни — багаторічні трав’янисті рослини. Вони мають довге сланке й розгалужене стебло. Кінці пагонів здіймаються на висоту до 5—25 см. Пагони густо вкриті голчастими листками, схожими на хвоїнки. Розмножуються плауни спорами.

ПАПОРОТІ

В Україні відомо більше 50 видів папоротеподібних рослин, які ростуть у різних зонах.

Звичні для нас папороті являють собою досить крупні трав’янисті багаторічники. Більшість із них — тіньовитривалі вологолюбні рослини, які ростуть під лісовим пологом.

У папоротей не буває ні квітів, ні насіння. Розселяються вони з допомогою спор.

Папороть страусове перо

МЕДУНКА ЛІКАРСЬКА

Поширена в дубово-грабових лісах Карпат і Лісостепу. Інколи зустрічається і подекуди в степу.

Висота рослини в межах 15—35 см. Листя м’яке, опушене, витримує весняні заморозки.

Медунка цвіте рано навесні, коли комах-запилю-вачів небагато. Тому її яскраво-рожеві квіти після запилювання змінюють колір на синій. Це дає змогу комахам запилювати її квіти, не гаючи часу на вже «оброблені».

ПЛЮЩ

Зустрічається в букових лісах Західної України. В Криму характерний для гірських лісів і Південного берега, окрім степових ділянок.

Вічнозелена багаторічна рослина.

Квіти плюща дрібні й непоказні, зібрані в зонтик. Плодики синьо-чорні. Їх охоче скльовують птахи, що сприяє розселенню рослини.

КОНВАЛІЯ ТРАВНЕВА

Широко розповсюджена по всій Україні. Росте в лісах різного типу.

Багаторічна тіньовитривала трав’яниста рослина. Цвіте у травні. Білі квіти з чудовим ароматом роблять цю рослину неповторною! Плід — ягода червоного кольору.

Розмножується конвалія зрідка насінням, а частіше — вегетативно, з допомогою довгих кореневищ, які за сприятливих умов можуть досягати 10—12 см.

Рослина отруйна, особливо її ягоди!

РЯСТ

Кілька видів цього ранньовесняного трав’янистого багаторічника дуже поширені в лісах країни.

Ряст Геллера має світло-фіолетові квітки, а Маршалла — пурпурові, рожеві чи білі. Висота 20—30 см. Цвітіння та ріст спостерігаються лише навесні, а з настанням літа квіти й пагони відмирають, як і в інших ранньовесняних рослин.

ВЕНЕРИНІ ЧЕРЕВИЧКИ ЗВИЧАЙНІ

Ця дивовижна орхідея лише зрідка зустрічається в Поліссі, Карпатах і Гірському Криму. В Лісостепу зустрічається в Правобережній Україні. Частіше росте в дубових та букових лісах, іноді — в соснових та змішаних.

Трав’янистий багаторічник висотою до 50 см. Цвісти починає тільки у віці 15—17 років! Квіти запилюються мухами й жуками. При дозріванні утворюється величезна кількість крихітних насінинок, які можуть прорости тільки за наявності особливого виду гриба.

! Багатьма мовами папороть вужанку іменують «зміїний язик», а російська та українсь-ка назва папороті гронянки — «ключ-трава». Цим папоротям народ приписував різні чаклунські й навіть казкові властивості.

Плющ дуже тіньовитривалий. Пагони цієї вічнозеленої ліани досягають багатьох метрів завдовжки. Плющ спирається на деревні стовбури й на скелі. Під час росту він не обви-вається навколо опори, а прикріплюється повітряними коренями-присосками. Тому його слід називати не виткою, а лазячою рослиною.

ПРОЛІСКИ

Широко розповсюджені в дубових лісах. У Лісостепу Лівобережної України є домінуючими серед ранньоквітучих рослин.

Починають рости та цвісти навесні, одразу після танення снігу, витримують заморозки.

Після цвітіння у плоді-коробочці утворюється насіння з м’ясистими придатками. Ці «гостинці» дуже люблять мурахи, які сприяють розсіюванню насіння пролісків.

Влітку надземна частина рослини відмирає.

КІРКАЗОН ЗВИЧАЙНИЙ

Поширений у лісах Лісостепу, Закарпаття та Криму. В Степу росте тільки в тінистих лісах річкових долин. Кірказон — багаторічна трав’яниста рослина. Висота пагонів не перевищує 1 м. Листя має дуже красиву форму. Квіти, які також мають досить незвичну форму, запилюються комахами.

МОЛОДИЛО ПАРОСТКОВЕ

Звичайна рослина сухих і світлих соснових лісів.

Вічнозелений морозостійкий багатолітник. Утворює розетки діаметром до 10 см. На великих розетках виростають довгі пагони, що несуть на собі дочірні рослинки.

ЧОРНИЦЯ

Розповсюджена в лісах Полісся та Карпат. Місцями зустрічається і в Лісостепових зонах Правобережної України.

Невеличкий чагарник висотою 15—40 см.

Її ягоди чорного кольору служать улюбленими ласощами для багатьох птахів і звірів. Це важливе літнє харчування для глухарів, борсуків, оленів та інших тварин.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Річкове плесо Ріки, озера й болота, а також штучні водойми — ставки та водоймища — відносять до внутрішніх водойм. Це справді дивовижний світ, населений безліччю різноманітних тварин і рослин! Більшість великих річок України мають свій початок за межами країни (виняток — Південний Буг). Тому зберегти їх природу можна лише у співробітництві з сусідніми країнами. Озерами називають природні водойми, де вода заповнює заглиблення в земній корі. В Україні найбільш поширені заплавні озера річкових долин Дніпра, Сіверського Дінця, Прип’яті, Десни та інших великих річок.

Природні екосистеми боліт дуже різноманітні й населені цікавими рослинами і тваринами.

На прибережних або мілководних ділянках водойм Степу та Лісостепу утворюються зарості очерету, а також рогози звичайної та вузьколистої — плавні.

На самому півдні країни багато солоних водойм і зустрічаються зарості солелюбної прибережної рослинності.

МОРЯ

З півдня наша країна омивається водами двох морів Чорного та Азовського. Тому південні рубежі України представлені різноманітними приморськими ландшафтами. В наших морях, крім риб, живе багато інших цікавих видів тварин.

КРИМ

Далеко в море видається велика ділянка суші -півострів Крим. Природа його дивовижна! Південну частину займає степ, на крайньому півдні пролягають гори, які спускаються просто до моря. Кримські гори порівняно невисокі й тягнуться із заходу на схід на 150 км. Найвища вершина Криму гора Роман-Кош — має висоту 1545 м.

Стерв’ятник

Між горами й морем тягнеться смуга узбережжя — Південний берег Криму. Гори захищають цей куточок від північних вітрів, а море пом’якшує спеку. Це найтепліший регіон країни. Тут дуже сприятливий клімат — весна настає в лютому, а безморозний період перевищує 220 днів. За кількістю сонячних днів Крим займає одне з перших місць у Східній Європі!

Невід’ємною частиною приморського ландшафту до висоти 400—500 м є так званий шибляк. Це зарості колючого чагарника, що перемежовуються з невисокими деревами. Шипшина, ожина, глід разом із скумпією, ладанником та іншими кущами утворюють непролазні зарості. Звичайні для цих місць дуб і граб.

Подекуди збереглися типово середземноморські гаї, що складаються з ялівцю високого, сосни Станкеви-ча, фісташки туполистої (кевове дерево) і суничника дрібноплідного. На відкритій місцевості панують угруповання південних сухолюбних рослин на зразок астрагалу, кермеку, каперсу й шаленого

Тварин, які постійно живуть по сусідству з людиною, називають синантропними. Мабуть, одними з перших синантропних тварин стали сизий голуб, хатній та польовий горобці, а також хатня миша.

Людина більше 8 тисяч років тому почала займатися землеробством. Тоді ж перші посіви привабили до себе птахів і гризунів. Пізніше вони почали селитися біля людського житла. Цьому сприяла поява звалищ харчових відходів — невід’ємної частини людських поселень.

Нині горобці, голуби та миші стали постійними супутниками людини. Згодом «компанію» їм склали таргани, фараонові мурахи, щури та багато інших тварин.

Колись чорний стриж, міська ластівка, горихвістка-чорнушка та кам’яна куниця були жителями гірського ландшафту. Нині людські будівлі їм замінили скелі, й вони стали звичайними навіть у рівнинній місцевості. Шпак, галка, деякі види кажанів, раніше лісові тварини, приваблені достатком їжі, пристосувались селитися просто в житлах людей (горища, димарі тощо).

Домовий сич та одуд раніше були жителями відкритих ландшафтів півдня. Але, пристосувавшись до життя поряд із людиною, вони розселилися далеко на північ, де за межами культурного ландшафту вже не зустрічаються.

Деякі тварини живуть поряд із нами нетривалий час. Таким є, наприклад, білий лелека. Лише чотири з лишком місяці він проводить у наших краях, вирощуючи пташенят. В Африці зграї лелек кочують у савані в пошуках сарани й не прагнуть сусідства з людиною, як це звичайно буває в наших широтах.

Більшу частину території України перетворено на культурний ландшафт. До нього входять міста, села, парки, поля, сади, пасовища, тваринницькі ферми, ри-борозвідні водойми тощо. Вплив людини на природу призвів до посиленого стирання відмінностей між різними природними зонами.

(Еще не оценили)

Загрузка...

В Україні можна виділити п’ять основних природних зон: Полісся, Карпати, Лісостеп, Степ та Гірський Крим з його південним узбережжям (Південний берег Криму). Клімат західних регіонів визначають атлантичні повітряні маси. Над Атлантичним океаном повітря вологе й холодне. В ньому зароджуються хмари, а західні та північно-західні вітри несуть їх у наш бік. Тож на заході країни більше опадів (дощів і снігопадів) і клімат більш вологий. У свою чергу, вітри зі сходу, південного сходу та півдня завжди більш сухі. Ось чому, якщо просуватися із заходу України на схід, то поступово зменшуватиметься кліматичний вплив Атлантичного океану, який стримує літню спеку та пом’якшує зимові морози. Саме з цієї причини клімат східних регіонів сухіший та спекотні-ший влітку і холодніший взимку, ніж у західних регіонах.

Північні регіони України належать до Полісся і займають приблизно 20 % її площі. Особливості цього краю визначаються не лише кліматом, але й геологічною будовою території. Тут пролягає широка Поліська низовина. Місцями на ній зустрічаються численні болота через високий рівень ґрунтових вод. Це також сприяє підвищенню загальної вологості краю.

Для Полісся характерні соснові та дубово-соснові ліси. Вони перемежовуються болотами. Велика кількість боліт завдяки м’якому клімату в минулому сприяла збереженню багатьох видів рослин і тварин.

Ялинові ліси ростуть окремими ділянками на північному сході Полісся.

На південний захід від Полісся розташовані гори — Східні Карпати. Тут найдовша в країні зима, що триває почасти до 150 днів. А по сусідству, в долинах Закарпатської області, клімат м’який і теплий.

Площа цієї гірської системи — 24 тисячі кв. км. Найвища вершина Українських Карпат Говерла має висоту 2061 м над рівнем моря.

Взимку тут випадає рекордна для нашої

країни кількість снігу — до 400 мм.

Якщо в долинах Закарпаття взимку буває в середньому до мінус 3 градусів, то

в горах уже до мінус 12. При підйомі на кожні 100 м прихід літа затримується

приблизно на 8—10 днів і завершується на 5—6 днів раніше. Ось чому на висоті

більше 1500 м уже не ростуть дерева — їм не вистачає тепла.

У Карпатах знаходиться до 20 % всіх лісів України. На висоті 500—1400 м ростуть ялицево-букові, грабово-букові та дубово-букові ліси. Вище, до 1500 м, переважає ялиця. На висоті 1800—1850 м — низькорослі зарості гірської сосни, ялівцю та рододендрону карпатського. Вище вже починається зона альпійських луків, які мають колоритну місцеву назву — полонини.

Завдяки вологому клімату в Карпатах багато земноводних — саламандра плямиста, альпійський і карпатський тритони.

СТЕП

Чимдалі на південь, тим більше сонця, клімат стає сухішим. Починає переважати місцевість, вкрита густим трав’янистим килимом. Такі безкраї рівнини називаються степом. Він такий широкий, що в різних його частинах клімат істотно відрізняється. Якщо на крайньому півдні безморозний період триває більше 200 днів, то на північному сході зони він скорочується до 160 днів. Степ займав площу 240 тисяч кв. км, або 40 % від усієї території країни.

На півночі переважали різно-травно-ковилово-типчакові степи. Далі на південь вони переходили в типчаково-ковилові. В приморських районах та в Північному Криму характерні посушливі полиново-злакові степи.

Підкорення степу людиною почалося з одомашнювання коней, яке відбулося 5—6 тисяч років тому й відіграло значну роль у розвитку господарства.

ЛІСОСТЕП

Між Поліссям і Степом серед степів місцями збереглися розкішні діброви, а на піщаних терасах річкових долин — соснові бори. Це зона Лісостепу. Її населяє багато видів лісових і степових тварин і рослин.

Площа Лісостепу — 202 тисяч кв. км, що складає 34 % території України.

Лісостеп був освоєний людиною досить давно — не менше 7 тисяч років тому. Це край древніх культур неоліту, найвідомі-шою з яких є Трипільська культура.

Лугові (лучні) степи нині майже повністю розорані, площа орної землі складає до 80 % всіх сільськогосподарських угідь.

Ліси займають лише 12 % цієї природної зони, вони збереглися краще, ніж степи. Проте ще в ХІХ столітті в них були винищені останні бурі ведмеді й глухарі, а з копитних тварин збереглася тільки козуля (європейська сарна). У ХХ столітті завдяки природоохоронним заходам у ці ліси повернули кабанів, лосів та благородних оленів.

За рік у Лісостепу випадає помірна кількість опадів — 500—650 мм. У Правобережній Україні переважають дубово-грабові ліси. На Лівобережній Україні ці ліси змінюються по більшості дубово-липовими і ясеново-дубовими лісами зі значною домішкою клена гостролистого. Дубові ліси з усіх лісових екосистем нашої країни мають найбільше різноманіття видового складу рослин і тварин.

Найбільша площа дібров збереглася на сході Лісостепу в Харківській області — 14 % від усієї площі дубових лісів на території України.

Мозаїчність ландшафту Лісостепу сприятлива для тварин. Найбільш наочним прикладом цього є різноманіття хижих птахів.

Ліс необхідний орлам і соколам для гніздування, а відкриті степові та лучні простори — це їхні мисливські угіддя. Тому в Лісостепу збереглися всі п’ять видів орлів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Дивні рядки Ахматової ввійшли в мою душу так: у дитинстві я босоніж бігала по самому краєчку берега моря, про яке потім, уразившись точності сприйняття поета, прочитала в поемі «У самого моря»:

• Бухти розрізали низький берег.
• Всі вітрила втекли в море,
• А я сушила сольову косу
• За версту від землі на плоскому камені…

Пізніше прокинувся інтерес до поезії взагалі, Ахматова ж стала самим улюбленим поетом. Дивувало тільки одне: як могли такого поета так довго не друкувати й так довго взагалі не вивчати в школі! Адже Ахматова по силі свого дарування, майстерності й таланта стоїть поруч із геніальним Пушкіним, якого вона так ревниво любила, розуміла й почувала.

Сама Ахматова довгі роки жила в Царському Селі, що стало для неї одним з найдорожчих місць на землі на все життя. І тому що «тут лежала його треуголька й розпатланий томик «Хлопці», і тому що для неї, сімнадцятилітньої, саме там, у парку, минулому побачення з Миколою Гумилевим, іншим трагічним поетом епохи, що став долею Ахматової, про яке вона потім напише в страшних по своєму трагічному звучанню рядках:

Чоловік  у могилі, син у в’язниці, Помоліться про мене…

На рубежі двох сторіч народилася велика російська поетеса Ганна Андріївна Ахматова. Вірніше, великий російський поет, тому що сама Ахматова слово «поетеса» ненавиділа й називала себе тільки поетом…

Великий вплив, може бути, на її поетичне становлення мало те, що Ахматова дитячі роки провела в Царському Селі, де саме повітря було просочене поезією, де:

Смаглявий отрок бродив по алеях, В озерних сумував берегів, І сторіччя ми плекаємо. Де чутний шелест кроків.

«Ледве чутний» для нас. І хоча теж неголосний для Ахматової, але ведучий її по потрібному шляху, що допомагає проникнути в людську душу, особливо жіночу. Її поезія — це поезія жіночої душі. Чи можна відокремлювати — «жіноча» поезія, і «чоловіча»? Адже література загально людяна. Але Ахматова могла з повним правом сказати про свої вірші:

Чи могла Бичі немов Дант творити, Або Лаура жар любові восславити? Я навчила жінок говорити…

Перші вірші Ахматової — це любовна лірика. У них любов не завжди світла, найчастіше вона несе горе. Частіше вірші Ахматової — це психологічні драми з гострими сюжетами, заснованими на трагічних переживаннях. Лірична героїня ранньої Ахматової відкинута, розлюблена, але переживає це гідно, з гордою смиренністю, не принижуючи ні себе, ні коханого.

У пухнастій муфті руки холоділи. Мені стало страшно, стало якось смутно. Про те, як повернути вас, швидкі тижні Його любові, повітряної й хвилинної!

Герой ахматівської поезії складний і багатоликий. Він — коханець, брат, друг, що з’являється в різних ситуаціях.

Але поезія Ахматової — це не тільки сповідь закоханої жіночої душі; це й сповідь людини, що живе всіма лихами й страстями XX століття, але ще, за словами О. Мандельштама, Ахматова «принесла в російську лірику всю величезну складність і психологічне багатство російського роману XIX століття».

Кожний її вірш — маленький роман:

Проводила друга до передньої. Постояла в золотому пилу. З колокольниці сусідньої Звуки важливі текли. Кинута! Придумане слово — хіба я квітка або лист? А очі дивляться вже суворо в потемніле трюмо.

Але самою головною любов’ю в житті Г. Ахматової була любов до рідної землі, про яку вона напише, що «лягаємо з нею й встаємо з нею, того й кличемо так вільно своєю.

У важкі роки революції багато поетів емігрували з Росії за кордон. Як  важко було Ахматовій, але вона не покинула свою країну, тому що не мислила свого життя без Росії.

Мені голос був. Він кликав утішно, Він говорив: «Іди сюди, Залиш свій край глухий і грішний, Залиш Росію назавжди.

Я кров від рук твоїх відмию, Із серця вийму чорний сором, Я новим ім’ям покрию біль поразок і образ».

Але байдуже і спокійно руками я замкнула слух, Щоб цим мовленням невартої не опоганився скорботний дух.

Любов до Батьківщини в Ахматової не предмет аналізу, міркувань. Буде Батьківщина — буде життя, діти, вірші.

Немає її — немає нічого. Ахматова була чесним і щирим виразником лих, нещасть свого століття, старше якого вона була на десять років. Доля її трагічна:

А я йду — за мною лихо, Не прямо й не косо, А в нікуди й у ніколи, Як поїзда з укосу.

Ці вірші були написані в часи сталінщини. І хоча Ахматова не була піддана репресіям, для неї це було лихоліття. Її єдиний син був арештований, і вона вирішила залишити пам’ятник йому й всім людям, які постраждали в цей час. Так народився знаменитий «Реквієм». У ньому Ахматова розповідає про важкі роки,  про нещастя й страждання людей:

Зірки смерті стояли над нами, і безвинна корчилася Русь під кривавими чоботями і під шинами чорних марусь.

Це був добуток такий обвинувальної й обличающої сили, що, склавши, його можна було тільки зберегти в пам’яті. Надрукувати його в той час було неможливо — це було рівно сильно власному смертному вироку.

Але в жодній з її книг, незважаючи на все важке й трагічне життя, на весь жах і приниження, пережиті нею, не було відчайдушності й розгубленості. Ніхто ніколи не бачив її з пониклою головою. У своєму житті Ахматова знала славу, безславність і знову славу.

Я — голос ваш, жар вашого  дихання, Я — відбиття вашої особи.

Війна застала Ахматову в Ленінграді. У липні 1941 року вона написала вірш, що облетів всю країну:

І та, що сьогодні прощається з милим, нехай біль свою в силу вона переплавить. Ми дітям клянемось, клянемось могилам, Що нас скоритися ніхто не змусить.

Загальнонародне горе — це й особисте горе поета. Почуття причетності рідній землі стає майже фізичним: Батьківщина — «душа й тіло» поета. Народжуються великі карбовані рядки, які в лютому 1942 року пролунали в знаменитому вірші «Мужність»:

Година мужності пробила на ваших годинниках,

І мужність нас не покине.

Не страшно під кулями мертвими лягти,

Не гірко залишитися без даху, —

І ми збережемо тебе, російське мовлення,

Велике російське слово.

Зберегти рідну землю й рідне мовлення — для Ахматової поняття рівнозначні.  Значимість слова дорівнює значимості життя:

Іржавіє золото, і зотліває сталь, Кришиться мармур. До смерті все готово. Усього прочніше на землі — сум, і довговічне — царствене слово.

Переживаючи з народом трагедію фашистської навали, радість повернення в Ленінград, що радів зі своїм народом у День Перемоги, Г. А. Ахматова сподівалася, що доля нарешті змилується над нею. Але тут гримнуло сумна  жданівська постанова 1946 року. Життя для Ахматової немов зупинилося. Після висновку зі Союзу письменників її позбавили навіть продовольчих карток.

Друзі організували таємний фонд допомоги Ахматовій. По тим часам це було щирим героїзмом.

Г. А. Ахматова розповідала про це через багато років: «Вони купували мені апельсини й шоколад, як хворій, а я була просто голодна…»

На довгі роки ім’я Ахматової було викреслено з літератури. Влада зробила все, щоб про неї забули. Але поет гірко й мудро посміхається над своєю долею, над своїми гонителями:

Забудуть! От чим здивували. Мене забували сто разів, сто разів я лежала в могилі, де, можу бути, я й зараз. А Муза й глухнула, і сліпнула, у землі зотлівала зерном, щоб після, як Фенікс із попелу, у тумані повстати блакитному.

Такий ліричний світ Ахматової: від сповіді жіночого серця, ображеного, обуреного, але люблячого, до приголомшливому душу «Реквієму», що увібрав весь «стомільйонний народ…».

Колись замолоду, ясно передчуваючи свою поетичну долю, Ахматова проронила, звертаючись до царськосільскої статуї О. С. Пушкіна:

Холодний, білий, почекай, я теж мармуровою стану.

І майже через тридцять років гірка думка про її пам’ять і пам’ятник звучить в «Реквіємі»:

А якщо коли-небудь у цій країні Спорудити задумають пам’ятник мені, згоду на це даю торжество, Але тільки з умовою — не ставити його ні біля моря, де я народилася: остання з морем розірвала зв’язок. ні в царському саду у заповітного пня, а тут, де стояла я триста годин і де для мене не відкрили засув.

Я б поставила Г. А. Ахматовій не один, а багато пам’ятників: босоногому приморському дівчиську в Херсонесі, чарівній царскосельській гімназистці, витонченій прекрасній жінці з ниткою чорного агата на шиї в Літньому саду, де «статуї пам’ятають її молоду». І ще там, де вона хотіла, — напроти ленінградської в’язниці, там повинен стояти, по-моєму, пам’ятник постарілої від горя жінці із сивим чубчиком, що тримає в руках вузлик з передачею для єдиного сина, вся провина якого полягала тільки в тім, що він був сином Миколи Гумільова й Ганни Ахматової — двох великих поетів…

А може бути, зовсім і не потрібно мармурових статуй, адже є вже нерукотворний пам’ятник, що вона спорудила собі слідом за своїм великим царськосільськими попередниками, — це її вірші…

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

В 1989 році, оголошеному в ЮНЕСКО роком Г. А. Ахматової, здійснилося сто років від дня народження Ахматової Ганни Андріївни, великого російського  поета, жінки-матері, що протиставила достоїнство жорстоким ударам долі. У Ганні Ахматової все — зовнішній вигляд і духовний світ — було значіме. У жодній з її книг, незважаючи на важку й навіть трагічне життя, на весь жах і приниження, пережиті нею, не було розпачу й розгубленості. Ніхто ніколи не бачив її з пониклою головою. «Від ангела й від орла в ній було щось…»

Завжди пряма, вона була людиною, що відрізнялася воістину великою мужністю.

А після смерті, як це буває нерідко, Ганна Ахматова ввійшла в коло класиків російської літератури.

Увійшла, як автор чудової любовної лірики, що оповідає про велике таїнство любові, трагедіях і подоланні цих трагедій. Увійшла, як поет-громадянин, вражений у долі Батьківщини долею своїх співгромадян, їхніми стражданнями й болем. У сьогоднішній оцінці поезії Ахматової, на жаль, є перенос убік цивільних тим, які заслоняють найчастіше любовну лірику, без якої не було б Ахматової. Які в поета живі, не пишномовні вірші про любов, які легкі, ніжні визнання в ній.

Герой ахматівської поезії складний і багатоликий. Він — коханець, брат, друг, що став у нескінченній розмаїтості ситуацій: підступний і великодушний, убиваючий і що воскреє, перший і останній.

Любов до Батьківщини в Ахматової не була предметом аналізу, міркувань або розважливих прикидок, для неї значило: буде Батьківщина — будуть життя, діти, вірші. От чому Ахматова в перші дні навали фашистів на Радянський Союз звернулася до всіх жінок Батьківщини зі словами клятви. Вірш був написаний в 1941 році в Ленінграді. Ганна Ахматова вірила в Перемогу, кликала народ до Перемоги:

Ми знаємо, що нині лежить на вагах, і що відбувається нині. Година мужності пробила на наших годинниках, і мужність нас не покине.

Життя Ганни Андріївни Ахматовій проходило в суворий час і не пощадило її. Чого тільки не випало на її частку! Але, маючи високу волю душі, Ахматова не гнулася ні від чого: ні від наклепу й зрадництва, ні від образ і несправедливостей:

Довідалася я, як обпадають особи, Як з-під вік визирає страх, Як клинопису тверді сторінки, Страждання виводять на щоках…

Свідченнями великої мужності душі поета став найтрагічніший твір Ганни Ахматовій — «Реквієм». Правда-це не тільки кров і сльози, але й покаяння, очищення від скверни:

Ні, і не під далеким небозводом, і не під захистом далеких крив, — Я була тоді з моїм народом, Там, де мій народ, до нещастя, був.

Голос Ганни Ахматової, суворий і мужній, не можна поплутати з іншими голосами блискучих поетів XX століття. Її голос дуже індивідуальний, і цей хрест індивідуальності таланта — важкий хрест — Ганна Андріївна Ахматова несла до кінця своїх днів.

Її життя, «точно під крилом у загибелі», було життям, гідного вічного визнання й подиву.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Банкс Джозеф (1743-1820) — английский природовед. Участник первой экспедиции Дж. Кука (1768-1771). Вел дневник, в котором дал ее детальное описание. В 1788 г. возглавил Африканскую ассоциацию, которая была инициатором организации больших экспедиций по изучению внутренних районов Африки. Позднее эта ассоциация вошла в Королевское географическое общество Великобритании. Его именем названа группа островов в Тихом океане.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Экономико-географическое положение (ЭГП) страны — это расположение страны по отношению к другим объектам; анализ факторов, влияющих на развитие его хозяйства. Украина расположена в Северном полушарии, на материке Евразия, в центрально-восточной части Европы. Она является одной из самых больших по площади (603,7 тыс. км2) и численности населения (более 47,4 млн чел.) стран Европы. Украина имеет выгодное экономико-географическое положение, что выражается прежде всего в ее расположении на пересечении транспортных магистралей и других коммуникаций, соединяющих Центральную и Восточную Европу, Европу и Азию. Через ее территорию пролегают железные дороги, автодороги и трубопроводы международного значения, а также международные авиалинии.

Украина имеет сухопутную границу с семью странами: Россией (наиболее длинная), Беларусью, Польшей, Словакией, Венгрией, Румынией и Молдовой, что позволяет развивать экономические отношения с соседними государствами.

Украина имеет выход к Черному и Азовскому морям и относится к странам черноморского региона. Это имеет огромное значение, так как открывает возможность прокладывания транзитного пути природных ресурсов (в частности нефти) из азиатского региона через Черное море по территории нашего государства в Европу. Выход к морям также дает возможность использовать их как источник природных ресурсов и транспортные пути.

Важное значение для Украины имеет преобладание на ее территории равнинного рельефа, что положительно влияет на развитие хозяйства.

Наличие агроклиматических и почвенных ресурсов обусловило развитие сельского хозяйства практически на всей территории государства.

На территории Украины (преимущественно в северной части) распространены широколиственные и смешанные лесные и лесостепные ландшафты, что способствует успешному развитию лесного хозяйства.

Значительная часть территории Украины (за исключением юго-восточных районов) достаточно обеспечена водными ресурсами. Главная водная артерия Украины — Днепр является источником для производства электроэнергии (ГЭС на Днепре), местом промышленного рыболовства и транспортной магистралью. Международное значение имеет для Украины судоходство по Дунаю.

В систему административно-территориального деления входят Автономная Республика Крым, 24 административные области, Киев и Севастополь — города государственного подчинения. Административная область — это часть территории Украины, имеющая четко определенные границы и систему местных органов государственной власти и органов местного самоуправления. Средняя площадь области в Украине составляет 24 тыс. км2. Самая большая по площади — Одесская (33,3 тыс. км2).

Большинство областей Украины имеют выход к государственной границе. Полностью внутренними являются Хмельницкая, Черкасская, Кировоградская. Полтавская, Днепропетровска области. Пять областей имеют выход к Черному и Азовскому морям.

Каждая область делится на административные районы, всего их насчитывается 490 — в среднем 19 районов на одну область. Во всех областях есть города областного значения, больше их в восточных областях.

В 1991 г. Верховный Совет УССР принял решение о восстановлении автономии Крыма. Автономная Республика Крым имеет свою Верховную Раду, Конституцию, флаг; татарское население создало свой орган власти — меджлис.

Столица — главный административный центр государства, его название и статус закреплены Конституцией Украины. Основная функция столицы — управление политической, социальной, культурной и экономической жизнью страны.

Народное хозяйство охватывает отрасли материального производства — производственную сферу и отрасли непроизводственной сферы. Главная отрасль производственной сферы — промышленность. Она делится на горнодобывающую, которая обеспечивает хозяйство минеральным сырьем; тяжелую (электроэнергетика, машиностроение, химическая, полиграфическая и лесная отрасли); легкую, производящую предметы потребления и пищевую. Важные звенья производственной сферы — сельское хозяйство, строительство, транспорт, связь. Доля занятых в производственной сфере составляет 56 %. К отраслям непроизводственной сферы принадлежат жилищное и коммунальное хозяйства, бытовое обслуживание, здравоохранение, наука, образование, культура, спорт. Доля занятых в непроизводственной сфере составляет 44 %.

По однородности выпускаемой продукции отрасли хозяйства объединяются в межотраслевые комплексы. Например, ТЭК, машиностроительный, социальный, транспортный, строительный, АПК и т. п.

Предприятия каждой отрасли хозяйства имеют свой географический адрес, свои особенности размещения. Они размещаются неравномерно по территории страны, концентрируясь в отдельных центрах, районах, областях. Следовательно, хозяйство страны имеет определенную территориальную структуру — состав и соотношение производств, особенности их расположения в разных частях страны и связи между ними.

Украина имеет свои особенности территориальной структуры хозяйства, которое состоит из социально-экономических районов, промышленных центров, узлов.

Промышленный центр — населенный пункт, в котором размещено несколько промышленных предприятий определенной специализации или объединенных в производственную структуру сырьевыми и технологическими связями. Совокупность промышленных центров, имеющих общую инфраструктуру и трудовые ресурсы, территориально образует промышленный узел. Промышленные центры, узлы, являются составной частью экономического района, который обычно имеет четкую производственную специализацию.

Экономический район — территория государства, которая выделяется в экономике страны своей специализацией. В соответствии со сложившимися особенностями географического положения, природно-ресурсного потенциала, демографической ситуации, исторических факторов в Украине выделяют девять экономических районов.

Экономические районы Украины: Донецкий; Приднепровский; СевероВосточный; Столичный; Центральный; Подольский; Северо-Западный; Карпатский;

(3голосов, средний: 1,67 out of 5)

Загрузка...

Экономика (хозяйство) — важнейшая сфера общественной жизни, в которой на основании использования разнообразных ресурсов осуществляется производство, обмен, распределение и потребление продуктов человеческой деятельности. Отраслевая структура хозяйства — это соотношение и связи между отдельными его отраслями (разделение хозяйства страны на отдельные отрасли). Отрасль хозяйства — это совокупность предприятий или учреждений, производящих однородную продукцию или предоставляющих однородные услуги.

Тернопольская область

 Область расположена в западной части страны, на Подолье.

Область находится в пределах Подольской возвышенности, расчлененной каньо-ноподобными долинами левых притоков Днестра, балками и оврагами.

Из полезных ископаемых наибольшее значение имеют строительные материалы.

Климат умеренно континентальный с мягкой зимой и теплым влажным летом. Осадки — 520—800 мм в год, в основном в теплый период. Главная река — Днестр с притоками.

Среди почв преобладают черноземы, светло-серые и серые лесные, темно-серые оподзоленные, типичные малогумусные. Около 64 % территории области распахано. Область лежит в основном в лесостепной зоне. Природная растительность занимает около 19 % территории.

В области много объектов природно-заповедного фонда, среди них — заповедник Медоборы, всемирно известные карстовые пещеры в гипсах: Хрустальная, Вертеба, Озерная, Оптимистичная (последняя — самая длинная в мире карстовая пустота в гипсах).

Харьковская область

Харьковская область расположена в северо-восточной части Украины. Площадь 31,4 тыс. км2. Большая часть территории расположена в пределах Приднепровской низменности. На севере на территорию области заходят отроги Среднерусской возвышенности, а на юго-востоке — Донецкой возвышенности.

В области богатые запасы природного газа, имеются месторождения нефти, каменного и бурого угля, значительные запасы каменной соли, фосфоритов, охры, огнеупорных глин, песка, мела, источники минеральных вод.

Климат области умеренно континентальный. Зима прохладная, лето жаркое. Средняя температура января –6,6…–8,0 °С, июля — +19,5…21,5 °С. Годовое количество осадков — 490—570 мм в год, выпадают преимущественно летом.

Реки области относятся к бассейнам Дона и Днепра. Крупнейшая река области — Северский Донец. К бассейну Днепра относятся Самара и Орель. Построены несколько крупных водохранилищ. По территории области проходит канал Днепр — Донбасс.

На большей части территории преобладают черноземные почвы; типичные, обыкновенные, мало- и среднегумусные. Встречаются светло-серые и серые лесные грунты, дерново-подзолистые.

Большая часть территории простирается в лесостепной зоне, юг — в степной. 11,5 % территории занимают леса. В области расположены объекты природно-заповедного фонда.

Херсонская область

 Область расположена в бассейне нижнего течения Днепра. На юге омывается водами Черного и Азовского морей.

Область занимает часть Причерноморской низменности. Поверхность области равнинная, постепенно снижается с севера на юг.

Из полезных ископаемых наиболее распространены строительные материалы, соли Сиваша и прибрежных озер. Встречаются торф, газ, бокситы, а также лечебные грязи.

Климат области умеренно континентальный. Зима мягкая, малоснежная, часто бывают оттепели. Осадки — 300—410 мм в год, преимущественно летом.

Главная река — Днепр, которая течет по территории области на протяжении 200 км. Близ устья Днепр делится на рукава и образует Днепровские плавни.

Из почв на севере преобладают южные малогумусные черноземы, на юге их сменяют южные солонцеватые и каштановые солонцеватые. На Левобережье Днепра полосой до 140 км протянулись Олешковские пески. Здесь преобладают дерново-песчаные и глинисто-песчаные почвы.

Область расположена в степной зоне. Степи почти полностью распаханы. Целина сохранилась лишь в заповедниках: биосферных Черноморском и Ас-кания-Нова, в Азово-Сивашском природном национальном парке.

Хмельницкая область

 Область расположена на Подолье и в южной части Волыни.

Поверхность области — волнистая равнина. Крайний север — Полесская низменность, в центре — отроги Приднепровской возвышенности, на северо-западе на территорию области заходит Волынская возвышенность, на юге — Подольская.

Из полезных ископаемых преобладают нерудные. Имеются залежи торфа, горючих сланцев, фосфоритов.

Климат области умеренно континентальный. Зима мягкая, лето теплое. Осадки — от 640 мм в год на северо-западе до 550 мм на юго-востоке, выпадают преимущественно в теплый период.

Реки относятся к бассейнам Днепра, Южного Буга и Днестра. Реки текут в каньоноподобных долинах.

Почвы представлены черноземами: оподзоленные и типичные малогумус-ные, темно-серые и серые оподзоленные лесные почвы. Около 62 % территории распахано.

Область лежит в лесостепной и степной зонах. Леса занимают около 12 % территории. В границах области создан национальный естественный парк Подольские Толтры.

Черкасская область

Область расположена в центральной части Украины, в бассейне среднего течения Днепра.

Большая, правобережная часть лежит на Приднепровской возвышенности, меньшая, левобережная,— на Приднепровской низменности. Вдоль долины Днепра полосой длиной свыше 70 км протянулись Каневские горы (высоты до 253 м). Левобережная часть области низменная, кое-где заболоченная. Из полезных ископаемых важнейшими являются бурый уголь, торф, строительные материалы.

Климат области умеренно континентальный. Зима мягкая с частыми оттепелями, лето теплое. Осадки — 400—520 мм в год, преимущественно летом. Реки области относятся к бассейнам Днепра и Южного Буга. Почвы представлены оподзоленными и типичными среднегумусными черноземами. На повышенных участках встречаются серые и светло-серые оподзоленые почвы.

Область лежит в лесостепной зоне. Леса занимают 15 % территории. Степи полностью распаханы. Крупнейшим объектом природно-заповедного фонда является Каневский природный заповедник. Известен также дендропарк Софиевка в Умани.

Черниговская область

 Область расположена на севере Левобережной Украины, в бассейне Десны. Выходит к государственной границе с Россией и Беларусью.

Территория области лежит преимущественно в границах Приднепровской и Полесской низменностей.

Из полезных ископаемых важнейшее значение имеют залежи нефти и природного газа в юго-восточных районах. Есть торф, известняки, гипсы, пески, глины, мергели.

Климат области умеренно континентальный. Зима умеренно холодная, лето умеренно теплое. Осадки — 550—580 мм в год, преимущественно летом.

Реки области относятся к бассейну Днепра, который протекает вдоль западной границы области. Главная река — Десна.

На севере области преобладают дерново-подзолистые почвы, на юге — черноземы. Встречаются светло-серые лесные, темно-серые и прочие почвы.

Область лежит в зонах смешанных лесов и лесостепной. Леса занимают около 20 % территории. Северо-восточная часть области загрязнена радионуклидами вследствие катастрофы на ЧАЭС. Есть много территорий и объектов природно-заповедного фонда.

Черновицкая область

 Область расположена на западе страны в границах Предкарпатья и восточной части Карпат. Выходит к государственной границе Украины с Румынией и Молдовой.

Юго-западную часть занимают Украинские Карпаты, которые состоят из ряда параллельных хребтов до 1400 м высотой, разделенных продольными долинами. На северо-восток от Карпат протягивается предгорье, которое представляют собой холмистую местность. Северную часть области занимает междуречье Прута и Днестра.

И з       пол езных      ископ ае —

мых  известны  фосфориты,  строительные  материалы,  графит,  бурый  уголь.  Имеются  минеральные  источники  и  лечебные  грязи.

Климат области умеренно континентальный. Лето прохладное и влажное, зима умеренно холодная. Осадки: 500—600 мм в год — на равнине, 800— 1200 мм — в горах, преимущественно летом.

Главные реки: Днестр и притоки Дуная — Прут с Черемошем, Серет.

На равнине преобладают черноземы оподзоленые, темно-серые оподзоле-ные, в предгорьях — дерново-подзолистые, в горах — бурые горно-лесные и дерново-буроземные почвы.

Леса занимают около 32 % площади области. На равнине — это буковые и буково-дубовые леса, в горах прослеживаются высотные пояса от буковых лесов к субальпийским лугам. Из объектов природно-заповедного фонда крупнейшим является Выжницкий природный национальный парк.

(1голосов, средний: 4,00 out of 5)

Загрузка...

Свыше 75 % территории лежит в пределах Полесской низменности. Южную часть области занимает Волынская возвышенность, поверхность которой изрезана балками и речными долинами, высота ее не превышает 270 м. Полезные ископаемые: каменный уголь, самородная медь, торф, известняки, мел, песок, глина. Климат умеренно континентальный с мягкой зимой и теплым влажным летом. Осадки — 550—640 мм в год, преимущественно летом. Большинство рек относится к бассейну Припяти, протекающей на севере области. На западе протекает Западный Буг с притоками. Почвы: дерново-подзолистые, дерновые и разные типы болотных — на севере, темно-серые оподзоленные и черноземы — на юге. Встречаются серые лесные и светло-серые лесные почвы.

Область лежит преимущественно в зоне смешанных лесов, только на юге она заходит в лесостепную зону. Лесами покрыто около трети территории. В пределах области создан Шацкий природный национальный парк.

Область расположена в бассейне среднего и нижнего течения Днепра.

По характеру рельефа область — волнистая равнина. Северо-запад занимает Приднепровская возвышенность, которая на крайнем юге переходит в Причерноморскую низменность. Левобережная часть области занята Приднепровской низменностью. На юго-востоке в пределы области заходят отроги Приазовской возвышенности. Здесь сосредоточены большие залежи железной руды Криворожья, марганцевой руды Никопольского бассейна. Имеются залежи бокситов, никеля, кобальта, золота, титана. Из топливных ископаемых встречаются каменный и бурый уголь. Велики залежи строительных материалов.

Климат умеренно континентальный с жарким летом и сравнительно холодной зимой. Осадки — 400—490 мм в год, преимущественно в теплый период года.

Главная река — Днепр с притоками Орель, Самара, Волчья, Мокрая, Ин-гулец.

Почвы: черноземы обычные и южные, встречаются черноземные, дерновые, песчаные и др. Область лежит в степной зоне. Но в поймах рек и в балках встречаются леса. Наибольший объект природно-заповедного фонда — Днепровско-Орель-ский заповедник.

Донецкая область

Область расположена в юго-восточной части Украины. На юге омывается водами Азовского моря. Выходит к государственной границе с Россией.

Северо-восточная часть области занята Донецкой возвышенностью (высота до 350 м), которая на западе переходит в Приднепровскую низменность, а на юге — в Приазовскую возвышенность. Распространены в области и антропогенные формы рельефа — терриконы, карьеры, провалы.

Главнейший вид полезных ископаемых области — уголь Донецкого каменноугольного бассейна. Имеются каменная соль, доломиты, строительные материалы, асбест, ртуть.

Климат умеренно континентальный. Зима прохладная, лето жаркое. Осадки — 375—555 мм в год, преимущественно в теплое время года. Из неблагоприятных климатических явлений наиболее опасны пылевые бури.

Реки области относятся к бассейнам Северского Донца, Днепра и Азовского моря. Озер мало, больше искусственных водоемов. Канал Северский Донец — Донбасс.

Почвы. В области преобладают средне- и малогумусные черноземы обычные. В долинах рек распространены лугово-черноземные и луговые почвы. На юге местами встречаются солончаки и солонцы.

Область лежит в границах степной зоны. Естественная степная растительность сохранилась только в заповедных территориях (Украинский степной заповедник, национальный природный парк «Святые горы»). Леса занимают 4,8 % территории, они встречаются в поймах рек и балках.

Житомирская область

Область расположена на севере Украины. Выходит к государственной границе с Беларусью.

Север области занимает Полесская низменность, юг — Приднепровская возвышенность. В пределах Полесской низменности поднимается Словечанско-Овруц-кий кряж, состоящий из кристаллических пород.

Из полезных ископаемых важнейшее значение имеют строительные материалы. Имеются каолины, огнеупорные глины, титановые руды, кварцевые пески, встречаются самоцветы. Выявлены месторождения торфа, бурого угля. Имеются радиоактивные минеральные источники и грязи.

Климат области умеренно континентальный. Зима нехолодная, лето нежаркое, влажное. Осадки — 570—600 мм в год, преимущественно летом.

Реки относятся к бассейну Днепра, много озер.

Преобладают дерново-подзолистые, болотные и серые лесные почвы. На юге есть черноземные почвы.

Область лежит в зоне смешанных лесов, южная часть — в лесостепной зоне. Лесами покрыто 28 % площади области. Вследствие катастрофы на ЧАЭС территория подверглась радиоактивному загрязнению.

Закарпатская область

Область расположена на западе Украины. Выходит к государственной границе с Польшей, Словакией, Венгрией, Румынией.

По характеру рельефа территория Закарпатской области делится на две части: горную и равнинную. На горы приходится около 4/5 территории. Горные хребты Карпат простираются с северо-запада на юго-восток.

В области имеются разные полезные ископаемые: каменная соль, бурый уголь, ртутная руда, алуниты, золото, полиметаллические руды, туфы, доломиты, перлиты, бентонитовые глины и др. Очень много источников минеральных вод.

Климат умеренно континентальный. Карпаты защищают Закарпатье от влияния холодных северных ветров. На низменности зима короткая, мягкая, лето теплое. В горах лето прохладное, зима продолжительная, холодная.

Реки относятся к бассейну Тисы, притока Дуная. Наибольшее озеро — Си-невир.

Почвы области разнообразные. На равнине — дерновые, оподзоленные, де-рново-глеевые, в горах — бурые лесные, горно-оподзоленые, горно-луговые.

Закарпатье — наиболее лесистая область Украины: около 50 % ее территории покрыто лесами. Здесь четко выражена вертикальная поясность. Выше лесного пояса (с 1500 м) распространены субальпийские луга. В области находятся Карпатский биосферный заповедник и природный национальный парк Синевир, международный биосферный заповедник Восточные Карпаты.

Запорожская область

Область расположена на юго-востоке Украины. Выходит к Азовскому морю.

Северо-западную часть занимает Приднепровская низменность, которая на юге переходит в Причерноморскую низменность. На юго-востоке на территорию области заходит Приазовская возвышенность.

Область богата полезными ископаемыми: железные руды, марганец. Есть бурый уголь, большие запасы огнеупоров, каолина, известняка, графита, гранита и других строительных материалов. Имеются источники минеральных вод, лечебные грязи.

Климат области умеренно континентальный, с жарким летом и малоснежной зимой. Осадки — 350—470 мм в год. Довольно часто бывают суховеи, периодически — пылевые бури.

Главная река — Днепр, к бассейну которого относятся реки Конка и Гай-чур. К бассейну Азовского моря относятся реки Берда, Молочная и др.

В области преобладают черноземные почвы (75 % площади). На юге распространены темно-каштановые и каштановые почвы, преимущественно солонцеватые. Область лежит в степной природной зоне.

Ивано-Франковская область

Расположена на западе Украины, в предгорной и горной частях Украинских Карпат. На юге выходит к государственной границе Украины с Румынией.

По характеру рельефа территорию области разделяют на три части: северовосточную — равнинную (Подольская возвышенность), среднюю — предгорную (Предкарпатье), юго-западную — горную (Украинские Карпаты). Почти половину территории области занимают Карпаты.

Полезные ископаемые: нефть и природный газ, бурый уголь, озокерит, большие запасы серы, каменной и калийной солей.

Климат умеренно континентальный. В равнинной и средней частях области зима мягкая, лето теплое. В горах климат холоднее. Осадки: в Предкарпатье — 600—800 мм в год, в горах — 1400 мм.

Реки области относятся к бассейнам Днестра и Прута.

Почвы, как и растительность, изменяются с высотой. В Приднестровье преобладают оподзоленные черноземы, темно-серые, серые почвы, в Пред-карпатье — дерново-подзолистые и дерновые, в горах — бурые лесные, горно-луговые.

Преимущественным типом растительности являются леса. Они покрывают от 30 % территории на равнине до 60 % — в горах. На территории области находятся Карпатский природный национальный парк и заповедник Горганы.

Киевская область

Область расположена в северной части Украины, в бассейне среднего течения Днепра. На севере выходит к государственной границе Украины с Беларусью.

Северная часть лежит в границах Полесской низменности, центральная и юго-западная — на Приднепровской возвышенности. На востоке на территорию области заходит Приднепровская низменность.

Имеются строительные материалы, каолины, торф, бурый уголь, источники минеральных вод. На юго-западе области выявлены запасы самородного золота, алмазов, платиноидов, титано-циркониевых руд.

Климат умеренно континентальный, мягкий. Осадки — 500—600 мм в год, максимум в июне—июле.

Днепр — крупнейшая водная артерия области. Все реки относятся к его бассейну.

На севере наиболее распространены дерново-подзолистые, луговые и болотные, в центральной и западной частях — оподзоленные черноземы, темно-серые и светло-серые лесные почвы, на юге — глубокие малогумусные черноземы. На Левобережье (в Лесостепи) встречаются черноземы типичные малогумусные, луговые солонцеватые, солончаковые и др.

Вследствие катастрофы на ЧАЭС территория области подверглась загрязнению радиоактивными элементами, в особенности северная ее часть.

Кировоградская область

Область расположена в центральной части Украины, в междуречье Днепра и Южного Буга.

Основную часть территории области занимает Приднепровская возвышенность с высотами 150—200 м.

Область богата полезными ископаемыми. Здесь размещен Днепровский буроуголь-ный бассейн. Имеются месторождения горючих сланцев, торфа. На территории области находится часть Криворожского железорудного бассейна. Имеются никеле-хромовые руды (Побужье), золото, графит (Завальское месторождение), различные строительные материалы.

Климат области умеренно континентальный. Зима мягкая, с оттепелями. Лето жаркое. Осадки — 400—490 мм в год. Случаются засухи, пылевые бури.

Реки относятся к бассейну Днепра и Южного Буга.

Область лежит в лесостепной и степной физико-географических зонах. В лесостепной преобладают черноземы типичные, оподзоленные, светло-серые и серые лесные почвы, в степной — черноземы обычные. Леса занимают 6,8 % территории. Пахотные земли составляют 76 % в степи и 70 % в лесостепи. Имеются объекты природно-заповедного фонда.

Луганская область

Область расположена в юго-восточной части Украины. Выходит к государственной границе с Россией.

Поверхность большей части территории области равнинная, расчленена речными долинами, оврагами и балками. На юге находится Донецкая возвышенность. Средняя часть области — долина Север-ского Донца. На севере на территорию области заходят отроги Среднерусской возвышенности. Распространены антропогенные формы рельефа — терриконы, карьеры.

Главное полезное ископаемое — каменный  уголь   Донецкого   каменноугольного бассейна. Есть значительные залежи строительных материалов. Климат умеренно континентальный. Зима прохладная, лето жаркое. Осадков — 400—550 мм в год. Довольно часто случаются суховеи, засухи. Главная река — Северский Донец. Имеются озера. Область лежит в степной и частично лесостепной зонах. Лесами покрыто 0,6 % территории. Они распространены преимущественно в балках.

На большей части территории распространены черноземные почвы разных типов. Распространены также дерново-луговые, оподзоленные и другие почтвенные ландшафты очень изменены и сохранились только в Луганском заповеднике.

Львовская область

Область расположена на западе Украины. Выходит к государственной границе с Польшей.

Рельеф области неоднороден. Северная часть занята частично заболоченной Вер-хнебужской низменностью; центральная — Подольской возвышенностью и Рас-точьем; южная — Приднестровской впадиной, предгорьем и горами — Украинскими Карпатами.

Область богата полезными ископаемыми: нефть и природный газ, каменный уголь, калийная и каменная соли, сера, озокерит, строительные материалы. Много минеральных источников, на базе которых действуют бальнеологические курорты: Моршин, Труска-вец и др.

Климат умеренно континентальный. Лето теплое, влажное, зима с частыми оттепелями. В горах климат более суров. Осадки: на Подольской возвышенности — 640—740 мм в год, в Предкарпатье — 680—770 мм, в горах — до 1000 мм в год. Больше всего их выпадает летом. Реки принадлежат к бассейнам Припяти, Днестра и Западного Буга, несущего свои воды в Балтийское море.

Область лежит в пределах лесостепной зоны и зоны Украинских Карпат. В лесостепной зоне преобладают дерново-подзолистые, черноземные, серые лесные, оподзоленные, в Карпатах — буроземные почвы. Леса занимают 25 % площади области.

Николаевская область Область расположена на юге Украины, в бассейне нижнего течения Южного Буга. На юге выходит к Черному морю.

Большую часть области занимает Причерноморская низменность, на севере заходят отроги Приднепровской и Подольской возвышенностей.

Имеются строительные материалы, графит, бурый уголь, торф. Выявлены источники минеральных вод, лечебные грязи.

Климат умеренно континентальный. Лето жаркое с ветрами и частыми суховеями, зима мягкая, малоснежная. Осадки — 300—450 мм в год, преимущественно летом. Случаются частые засухи и пылевые бури.

Реки принадлежат к бассейну Черного моря, побережье которого изрезано лиманами. Крупнейшая река — Южный Буг. Область лежит в степной зоне. Преобладают черноземные почвы разных видов, каштановые и темно-каштановые. Территория области почти полностью распахана.

Одесская область

Область расположена на юго-западе Украины. На юге омывается водами Черного моря. Выходит к государственной границе с Румынией и Молдовой.

Большую  часть  области  занимает Причерноморская низменность, на севере  заходят  отроги  Приднепровской и Подольской возвышенностей, на юго-западе — Центральномолдавской равнины. На побережье Черного моря — косы, лиманы. Имеются небольшие залежи бурого угля, калийная соль, графиты, строительные материалы, а также минеральные источники и лечебные грязи. В последнее время выявлено золото (Майское месторождение).

Климат умеренно континентальный. Зима мягкая, малоснежная, с оттепелями. Лето жаркое и сухое. Осадки — 380—500 мм в год, преимущественно в теплый период. Бывают засухи, суховеи, пылевые бури.

Главные реки: Дунай, Днестр. Немало мелких рек летом пересыхает. Много озер: Кагул, Ялпуг, Катлабуг, Китай, Кугурлуй, Сафьян. Много лиманов. Преобладают черноземные почвы: типичные, обычные и южные, а также темно-каштановые солонцеватые.

Область лежит в лесостепной и степной зонах. Лесов очень мало. Почти вся территория области распахана. В районе Дуная находится Дунайский биосферный заповедник.

Полтавская область

Область расположена в центральной части Левобережной Украины.

Территория области занимает Приднепровскую низменность. Поверхность равнинная, наклонена к юго-западу. В северовосточной части выделяется Полтавская равнина (высота до 202 м). Развита ов-ражно-балочная сеть.

Из полезных ископаемых важнейшее значение имеют газ, нефть и железная руда. Имеются залежи гранита, глин, песка, торфа. Встречаются источники минеральных лечебных вод.

Климат умеренно континентальный. Зима умеренно холодная, лето теплое. Осадки — выпадает 450—560 мм в год, преимущественно в теплый период года. Из неблагоприятных климатических явлений бывают суховеи. Крупнейшие реки: Днепр и его притоки Ворскла, Сула, Псел. 70 % территории занимают черноземные почвы. Встречаются серые лесные и оподзоленные. Область лежит в лесостепной зоне. Леса занимают около 7,5 % территории. Природная растительность очень изменена деятельностью человека. Имеются объекты природно-заповедного фонда.

Сумская область

 Область расположена в северо-восточной части Украины. Выходит к государственной границе с Россией.

В восточную и северо-восточную части области заходят отроги Среднерусской возвышенности, остальная территория лежит в пределах Приднепровской низменности.

Наибольшее значение имеют горючие полезные ископаемые (нефть и природный газ, торф). Добывают строительные материалы.

Климат умеренно континентальный. Зима прохладная, лето жаркое. Осадки — 510—590 мм в год, преимущественно летом.

Реки области принадлежат к бассейну Днепра и являются его левыми притоками.

Север области лежит в лесной зоне, центр и юг — в лесостепной. Леса занимают 18 % территории области. Из почв преобладают черноземы (53 %) в лесостепной зоне, дерново-подзолистые — в лесной.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Сели — внезапные кратковременные потоки в руслах горных рек с резким подъемом уровня воды, содержащие обломки горных пород и глинистые массы. Возникают в горных районах Карпат и Южного берега Крыма в результате продолжительных ливней, бурного таяния снегов в горах. Сели разрушают дома, дороги, сооружения, пахотные земли. Для борьбы с селевыми потоками необходимо сооружать специальные плотины и дамбы на реках.

Оползни — отрыв и перемещение масс горных пород вниз по склонам под действием силы тяжести. Они возникают при ослаблении прочности пород, выветривании или переувлажнении осадками и подземными водами, от сейсмических толчков, обильного полива садов и огородов на склонах и т. п. Эти явления характерны для высоких берегов Днепра, Азово-Черноморского побережья, Украинских Карпат, Южного берега Крыма.

Эрозия — разрушение водой и ветром верхнего слоя почвы, смыв или развеивание его частиц. Ветровая эрозия вызывает черные бури на юге Украины.

Водная и ветровая эрозия уменьшает площадь пашни и плодородие почвы, разрушает дороги и другие сооружения, заиливает каналы и водоемы. Интенсивные эрозионные процессы наблюдаются в Карпатах и Крымских горах, на пахотных землях (особенно Восточной Украины). Для борьбы с эрозией необходимо применять почвозащитные севообороты, пахоту поперек склона, террасирование и т. п.

Карст — явления, возникающие в растворимых водой горных породах (известняк, гипс, каменная и калийная соль). Для поверхности карстовых областей характерны мелкие борозды, воронки, ямы, котловины и др. В глубине закарстованных массивов образуются различные полости, ходы, массивы. Карст затрудняет строительство, осложняет земледелие, так как не только иссушает почву, но и уродует поля провалами и воронками. Карстовые пещеры используют как объект туризма. Характерны для Крымских гор, Подолья, встречаются в Донбассе.

Заболачивание — нарастающее переувлажнение почв с изменением по-чвенно-растительного покрова. Заболачивание бывает природным (вследствие излишка влаги, например в Полесье) или антропогенным (строительство водохранилищ и отстойников воды; чрезмерное орошение).

Вторичное засоление почв происходит вследствие поднятия уровня подземных вод при чрезмерном поливе в условиях наличия солей в горных породах (юг и север Украины). Такие почвы требуют применения специальных мер: известкования, гипсования и т. п.

Протекание или активизация многих современных физико-географических явлений в значительной мере обусловлены нарушением человеком природных потоков вещества и энергии, применением техники. Поэтому, прежде чем планировать какие-то изменения в природе, необходимо заранее спрогнозировать, к каким неблагоприятным природным явлениям эти изменения могут привести.

Природно-территориальные комплексы (ПТК), или ландшафты,— это разные по размерам участки с определенной однородностью физико-географических условий, характеризующиеся закономерным объединением взаимосвязанных и взаимозависимых природных компонентов. В наше время человек очень активно влияет на отдельные компоненты природы, но, поскольку все компоненты неразрывно связаны, изменение одного из них приводит к изменению всего природного комплекса. Исследуя ландшафты, можно предусмотреть негативные последствия деятельности человека, что очень важно для сохранности природной среды. Отличие ландшафтов обусловливается влиянием разных факторов ланд-шафтообразования, которые делятся по значению и носителям.

Физико-географическое районирование — это выделение больших и относительно однородных по природным условиям территорий, отличающихся ландшафтами.

Физико-географическое районирование проводится с целью облегчения изучения природных территорий на научной основе. Чем детальнее осуществлено физико-географическое районирование, тем лучше обнаруживается изученность территории. Поскольку хозяйственная освоенность территории Украины высокая, решение проблем природопользования требует всестороннего учета природных условий и ресурсов.

Зона смешанных лесов занимает около 20 % территории Украины, представлена Украинским Полесьем. Южная граница зоны проходит около Равы-Русской, Львова, Золочева, Шепетовки, Житомира, Киева, Нежина, Глухова.

Характерны низинный рельеф, гравийные, песчаные и песчано-глинистые отложения. В антропогене, во время днепровского оледенения, сформировались песчаные равнины, моренные гряды, эоловые формы рельефа.

Климат умеренно континентальный; лето теплое и влажное, зима мягкая. Средние температуры января изменяются с запада на восток от –4,5 до –8 °С, июля — от +17 до +19 °С. В среднем за год выпадает 600— 680 мм осадков (около 70 % в теплый период). Густая речная сеть, множество болот. В меловых породах встречается карст. Много озер, крупнейшее — Свитязь.

Почвы дерново-подзолистые и болотные. Преобладают сосновые, дубово-сосновые и дубово-грабовые леса. Есть значительные участки дубово-липовых, ольхово-березовых и ясенево-ольховых лесов.

Характерные животные — косуля, лось, дикий кабан, волк, лисица, рысь, куница, заяц, белка, барсук; завезена ондатра; птицы — тетерев, глухарь, рябчик. В водоемах живут бобры, выдры, дикие утки, кулики, более 30 видов рыб.

Водномелиоративные работы вызвали большие изменения (осушение переувлажненных земель привело к глубокому и необратимому изменению природных ландшафтов), которые были особенно масштабными в 1960—1970-е гг. Авария на Чернобыльской АЭС и другие последствия деятельности человека также отрицательно повлияли на состояние природной среды и условия жизни населения.

Лесостепная зона протянулась от Пред-карпатья до Среднерусской возвышенности. Южная граница проходит по линии Ананьев — Знаменка — Александрия — Светлогорск — Красноград — Изюм. На лесостепную зону приходится треть территории Украины.

Рельеф территории разнообразный. На Правобережье расположены Волыно-По-дольская и Приднепровская возвышенности с плоскими и волнисто-холмистыми поверхностями (плато), которые по берегам рек расчленены балками и оврагами.

Климат Лесостепи умеренно теплый, с достаточным и постоянным увлажнением на западе и неустойчивым — на востоке. Январские температуры с запада на восток изменяются от –5 до –8 °С, июльские — от +18 до +22 °С. Годовое количество осадков уменьшается с запада на восток от 500—750 до 450 мм.

Зону пересекают реки бассейнов Днестра, Южного Буга, Днепра, Северс-кого Донца. Густота речной сети уменьшается с запада на восток.

Светло-серые, серые и темно-серые лесные почвы занимают большие площади на Правобережье, на Левобережье преобладают оподзоленные черноземы.

В Лесостепи преобладают дубовые леса (дубравы). Видовой состав лесов частично изменяется с запада на восток; на крайнем западе — бук, на Приднепровской возвышенности — граб, клен, явор, на Левобережье — дуб, клен остролистный, липа. Подлесок состоит из орешника, кизила, бересклета, боярышника.

Характерно сочетание животного мира Полесья и Степи. В лесах водятся дикий кабан, барсук, лось, косуля, куница, волк, белка, заяц-русак, лисица, из птиц — серая куропатка, перепел. Почти везде живут суслики, хомяки, мыши. В долинах рек распространены некоторые виды куликов, пастушковых, диких уток. Встречаются выдра, бобер, акклиматизирована ондатра.

Степная зона расположена на юг от Лесостепи и тянется до Азово-Чер-номорского побережья и Крымских гор. Степь занимает 40 % площади Украины и охватывает Причерноморскую низменность, южную часть Приднепровской и Подольской возвышенностей, а также равнинную часть Крымского полуострова.

Климат умеренно континентальный. Средняя температура января изменяется с запада на восток от –2 до –9 °С; июля — от +20 до +24 °С. Годовое количество осадков уменьшается с северо-запада на юго-восток от 450 до 300 мм. Из-за недостаточных атмосферных осадков густота речной сети незначительна. Самые крупные реки являются транзитными: Днепр, Южный Буг, Днестр, Дунай с притоками. Местный сток формируется за счет талых снеговых вод.

Почвенно-растительный покров: в северной части — луговые степи с черноземами типичными (почти везде распаханы). В центральной полосе в условиях недостаточного увлажнения развивается природная разнотрав-но-типчаково-ковыльная растительность на черноземах обыкновенных, засухоустойчивое разнотравье — на черноземах южных. Сухостепные южные ландшафты с типчаково-ковыльной и полынно-злаковой растительностью сформировались на каштановых солонцеватых почвах. Часто встречаются солонцы и солончаки. Целинные степи, а также древесная растительность сохранились только в заповедниках (Черноморский биосферный, Дунайские плавни, Украинский степной, Аскания-Нова, Луганский), в долинах рек и на склонах балок.

Растительность: северные районы — разнотравно-злаковая степная растительность; далее на юг — ковыльно-типчаковая, встречаются злаки, полынь, солянки, ковыли, типчак, житняк. Из животных, кроме многочисленных мелких грызунов, в степи живут ласка, горностай, степной суслик, волк, лисица, встречаются барсук, косуля. Среди птиц — жаворонок, перепел, куропатка. Местами еще можно встретить дрофу, сову, орла. На берегах лиманов и на побережье морей живут дикие гуси, цапли, кулики. В реках и озерах зоны степи водятся щука, окунь, карп, сом. Акклиматизированы фазан, ондатра, кролик дикий.