Сочинения

(4голосов, средний: 3,25 out of 5)

Загрузка...

Загроза поневолення й загибелі стала причиною появи на порубіжних землях України небувалої раніше форми народного самозахисту — козацтва. Слово «козак» — тюркського походження, і означає воно вільну людину, молодця. На пустуючих землях півдня та південного сходу України селилося чимало людей, які тікали від гніту поміщиків і магнатів. Для захисту від татарських набігів ці втікачі об’єднувалися у військові громади, продовжуючи займатися звичними промислами — полюванням, риболовлею, землеробством. При цьому зброя завжди була в них під рукою, і при найменшій загрозі вони могли дати жорстоку відсіч «басурманам». Нерідко невеликі козачі загони примушували рятуватися втечею цілі орди грабіжників і работоргівців.

Не випадково саме в козаках український народ бачив своїх найбільш надійних захисників. от що писав[rkey] мандрівний поет XVII сторіччя Климентій Зи-новієв:

• …Козаків, немов святих, треба шанувати.
• Позаяк і кров свою в битвах проливають.
• Тим з небес подай свою, Господи, корону,
• Хто для нашої землі лагодить оборону.

Перше згадування про українських козаків датується 1489—1492 роками. У скарзі кримського хана великому князеві Литовському «козаками» названі люди з Києва і Черкас, що в гирлі Дністра знищили турецький корабель.

Центром козацтва була Запорізька Січ. Назва «Січ» походила від слів «сікти, рубати» і означала дерев’яне, зроблене з колод укріплення. У 1553—1554 роках канівський староста Дмитро Вишневецький зібрав розрізнені козацькі ватаги й побудував форт на

острові Хортиця, заснувавши Запорізьку Січ. одним із перших легендарних героїв українського козацтва став канівський староста дмитро вишневецький («Байда»). він прославився своєю безкомпромісною боротьбою з турками і татарами. а ще тим, що став засновником першого укріпленого поселення на острові Мала Хортиця на дніпрі — прообразу знаменитої Запорізької січі. дмитро вишневецький не раз робив спроби об’єднати сили християнських держав Європи в боротьбі проти турків і криму, але у відповідь одержував порожні обіцянки. однак канівський староста був людиною дії, і його сухопутні та морські походи тримали татар і турків у постійному страху. У 1558 році вісім тисяч козаків на легких суденцях — «чайках» — під командуванням вишневецького обрушилися на кримське ханство, а в 1559 році Байда спробував захопити головну турецьку твердиню — фортецю азов.

під час одного з походів у Молдавію, що знаходилася в залежності від турецького султана, вишневецький потрапив у полон. Молдавський правитель видав його туркам, і ті жорстоко закатували свого заклятого ворога. це відбулося в константинополі в 1564 році. пам’ять про подвиги Байди збереглася в народних піснях.

Згодом українських козаків почали поділяти на низових, городових і реєстрових. Низовими козаками називалися ті, котрі жили на Січі — укріпленому козацькому поселенні.

Городові козаки жили в містах, а реєстровими числилися ті, що вступали на службу — спочатку польській короні, а пізніше московським царям. При цьому ім’я козака заносилося в особливий документ — реєстр, що давало йому деякі привілеї.

У Запорізькій Січі діяла оригінальна форма демократичного самоврядування зі своїми власними законами.

Таких Запорізьких Січей нараховувалося кілька, але найзнаменитішою з них була Січ на острові Хортиця найбільшому з дніпровських островів, що лежить нижче грізних порогів, що в ті часи унеможливлювали судноплавство по Дніпру. У язичницькі часи острів вважався священним місцем.

С. Васильківський «Запорожець»

Бойова дисципліна

Запорізьке військо було регулярним, і значна його частина жила в січі, займаючись щодня вишколом. Гарнізон січі був здатний негайно дати відсіч ворогові. Запорожці славилися високою боєздатністю, тому що за кілька днів могли зібрати багатотисячне військо. «У таборах у них дисципліна, як у давніх римлян, а бойовою доблестю і поінформованістю у військових справах вони не поступаються жодній нації у світі»,— писав про козаків польський учений Ш. старовольський.

Такі слова і явища з козацького побуту, як «кіш», «курінь», «сагайдак», «шабля», «кобза», «шаровари», «ватага», «осавул», «булава», «барабан» і багато які інші зберігають пам’ять про зв’язки козацтва з тюркським населенням Північного Причорномор’я і Приазов’я.

Куренем називалося і приміщення, в якому жили січові козаки, і військова одиниця, з безлічі яких складалося Запорізьке військо. Усіма курінними справами відав курінний отаман.

 Козак Мамай — узагальнений образ козака-запорожця. Подібні зображення протягом трьох століть поширювалися в Україні, Криму, на Кубані, Дону і навіть на Волзі.

низові козаки не обмежувалися тільки обороною від татаро-турецьких набігів. досить скоро вони перейшли до рішучих наступальних дій. проводирі козацтва водили своє воїнство в численні морські походи на фортеці-порти та приморські міста «басурманів», звідки ті могли вирушити на українські землі і де були зосереджені невільничі ринки.

Бухта Розбійницька. Крим (Карадаг).

• Згідно з переказом, саме тут
• козаки чекали в засідці на турецькі
• судна і тут же, в численних гротах
• і печерах зберігали військові трофеї.

до 1516 року належить перше із збережених історією повідомлень про дії козаків на морі. Зухвалого нападу «низовиків» зазнала турецька фортеця акерман у гирлі дністра. У 1575 році козаки на чолі з Богданом ружинсь-ким уперше зважилися перетнути Чорне море й несподівано з’явилися біля стін османських міст трапезунд і синоп, сіючи паніку серед турків.

Запорізька демократія коли в усіх країнах Європи правили монархи, у запорожців уже була республіка. рада керувала всіма важливими питаннями життя січі, її внутрішньою і зовнішньою політикою. козачі проводирі — гетьмани, отамани (кошові), осавули, писарі, обозні, судді — обиралися на загальних зборах. Усі мали рівні права, кожен козак мав голос у загальній раді. кожен курінь вибирав аналогічну групу нижчих офіцерів, або «старшину». під час військових походів старшина мав повну владу, аж до права застосовувати страту. [/rkey]

(Еще не оценили)

Загрузка...

У складі великого князівства литовського українці і білоруси користувалися великою самостійністю, а їхнє положення, особливо це стосується українських земель, було цілком сприятливим. Українські і білоруські князівства складали дев’ять десятих території великого князівства литовського. кількісна і культурна перевага українців і білорусів над литовцями сприяла тому, що православна віра, мова, закони і звичаї русичів були збережені литовськими князями в недоторканності. стосовно давньоруських традицій литовські правителі керувалися девізом: «Ми старовини не рушаємо, а новини не ведемо». таким чином, період перебування українських земель у складі великого князівства литовського був не чим іншим, як продовженням давньоруського періоду.

Полк волинського воєводи Боброка, який прийшов із Литви, вирішив результат Куликовської битви і завдав полчищам хана Мамая вирішального удару.

Міндовг (Мінау-гас) — перший із великих литовських князів

Литовські племена з глибокої    давнини жили в  лісовому краю, розташованому на південному узбережжі Балтійського моря. Під натиском німецьких лицарів    Тевтонського    ордена і давньоруських, особливо галицько-волинських    князів    розрізнені    литовські племена   зрештою   об’єдналися   в   єдину   державу під владою князя Міндовга (1230—1264).

Українські воїни брали участь і в знаменитій Грюнвальдській битві (1410), борючись на боці поляків проти лица-рів-хрестоносців. У цьому бою Тевтонський орден був остаточно розгромлений. після люблінської унії майже всі українські землі були оголошені власністю польської корони. У нової держави були єдині король і сейм (збори представників знаті), карбувалася єдина монета, усі митні бар’єри всередині країни скасовувалися.

Уперше за кілька століть всі українські землі, крім Буковини та Закарпаття, були об’єднані в межах однієї держави. люблінська унія сприяла розвиткові економічних і культурних зв’язків України з європейськими державами. стрімко росли міста, розцвіла зовнішня торгівля. З України і польщі в західні країни везли хліб, худобу, сало, мед, шкіру. не лише городяни, але й магнати-земле-власники займалися торгівлею.

Під владою Річі Посполитої

Становище українців різко змінилося з початком зближення Литви та Польщі після укладення Кревської унії (союзу) в 1385 році. Цей союз був скріплений династичним шлюбом королеви ядвіги і литовського князя ягайла.

Королева Ядвіга надає допомогу пораненому при будівництві костьолу

опір литовської й української знаті не дозволив здійснитися планам захоплення найбагатших земель України, що їх виношували польські магнати. І тільки Люблінська унія, укладена майже на двісті років пізніше — у 1569 році, привела до того, що українські землі опинилися під владою Польщі. Утворилася нова польсько-литовська держава, що одержала назву «Річ Посполита», що в перекладі означає «загальна справа».

Незадоволення народу прилучення до того способу життя, що затвердився в країнах Західної Європи, давалося непросто. Українській та польській знаті для покупки предметів розкоші і закордонних товарів було потрібно дедалі більше грошей — а значить, стрімко росли податки й побори з селянства, що перебувало до цього часу у кріпосній залежності від шляхти (землевласників). Більші й більші утиски з бо ку жадібної знаті збільшувалися глибоким національно-релігійним розколом, що виник між православною частиною українського суспільства, з одного боку, і католицькою й уніатською — з іншого. Усе це викликало глухий протест низів, а місцями й відкриті спроби збройного опору.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Іконопис Давньої Русі давньоруська ікона відігравала величезну роль у культурі тієї епохи. спочатку ікони привозили з візантії, і на їхньому прикладі русь познайомилася з основними правилами християнського живопису — канонами. незабаром почали утворюватись і власні школи духовного живопису при великих монастирях. Більшість храмів у давній русі зводилася з дерева, тому в них не було ні мозаїк, ні розписів, а всі необхідні для православного храму зображення писалися на оброблених дошках натуральними фарбами, замішаними на меду або яєчному жовтку. іконопис давньої русі мав свої відмінні риси. просторі храми були розраховані на велике число людей. тому лики на іконах повинні були відрізнятися особливою чіткістю зображень.

Початок літописанню на Русі було покладено ще в роки правління Володимира Великого. Найві-доміший пам’ятник історичної думки того часу — «Повість минулих літ» (ХІІ ст.), автором якої вважається чернець-літописець, один із найосвіченіших людей епохи Не-стор.

Давньоруські майстри створювали видатні твори ювелірного мистецтва. При цьому вони використовували найрізноманітніші технології: лиття, кування і штампування золотих і срібних виробів, карбування, філігрань, зернь, чорніння, позолоту, інкрустації, скань. Виняткової майстерності ювеліри Давньої Русі досягли в створенні перетинкових емалей.

В ХІ—ХІІІ століттях на Русі існував справжній культ книги. Наші предки високо цінували мудрість і знання, та й сама книга коштувала величезних грошей. У 1037 році ярославом Мудрим при Софійському соборі була заснована перша російська бібліотека.

«Ізборник Святослава» — найдавніший пам’ятник російської писемності. Це свого роду антологія текстів духовного змісту. «Ізборник» було складено у 1073 році на старшого сина ярослава Мудрого — Ізяслава, який успадкував батьківський престол. Рукопис ретельно переписано і проілюстровано кращими майстрами книжкової мініатюри. Проте книга одержала назву «Ізборник Святослава», оскільки до моменту завершення трудомісткої і копіткої роботи над цим шедевром книжкової майстерності Святослав з допомогою молодшого брата Всеволода відібрав у Ізяслава владу в Києві.

Мініатюри з «Ізборника Святослава»

На початку II тисячоліття були закладені основи давньоруської літератури, у якій незабаром виділилися оригінальні жанри — житія святих, патерики (життєписання видатних діячів церкви), літописи, повчальні «Слова». Звичайно твори цього часу не мали автора, і тільки дослідження вчених дозволяють встановити, ким був створений той або інший літературний пам’ятник. особливого значення набуло «Слово про полк Ігорів» — поетичний опис подій, пов’язаних із невдалим походом князя Ігоря на половців. У цьому творі міститься пристрасний заклик до об’єднання руських земель, до припинення розбрату між князями.

З початку ХІV ст. на Русі виник звичай поміщати в храмі не окремі ікони, а іконостас, у якому безліч ікон розташовувалися рядами на різних рівнях. Тут також була потрібна виразність контурів і особливий ритм чергування зображень — для того, щоб велике число ікон утворювало цільну композицію. Го -ловними темами іконописних зображень на Русі були подолання страждань, надія на порятунок у прийдешнім вічному житті і райське блаженство.

Захищена від навали Золотої орди зі сходу і південного сходу українськими, білоруськими і північно-руськими землями, Литва уникла тяжкого монгольського ярма. І в міру того, як нова держава міцніла та мужніла, литовці почали звертати свій погляд на знесилені монгольським вторгненням давньоруські землі. За допомогою військової сили, а частіше завдяки вмілій дипломатії литовцям удалося взяти під контроль багато білоруських і українських територій. При цьому литовці надавали українцям і білорусам допомогу при звільненні від принизливої залежності від монгольських ханів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

За ярослава Мудрого почалося складання зводу законів, відомого як «Руська Правда». Великий князь узаконив християнство, введене ще його батьком Володимиром.  У 1068 році на Київ уперше напали половці. Військо великого князя Ізяслава і його братів було дощенту розбите. Після того як князь відмовився сформувати з киян ополчення, у місті проти нього спалахнуло повстання. Жителі міста випустили з темниці і проголосили великим князем Всеслава Полоцького, котрий мав

славу чарівника і перевертня. Городяни розповідали про нього чимало небилиць. Подейкували, що він міг перетворюватися на рись. Князь-чаклун, який очолив киян, зумів організувати відсіч половцям, але через сім місяців Ізяслав повернувся з польськими загонами і жорстоко покарав повсталих.

Ганна, дружина короля Франції Генріха І Нелегка шапка Мономаха онук князя ярослава Мудрого, син

[smszamok]

всеволода ярославовича і дочки візантійського імператора костянтина IX Мономаха, володимир був одружений з дочкою англійського короля, а його сестра була видана за німецького імператора. рішучими діями він навів порядок у місті, обмеживши діяльність лихварів. Мономах був надзвичайно хороброю людиною і протягом усього свого життя вів нещадну боротьбу з половцями. наприкінці життя князь написав «повчання дітям». У ньому він, зокрема, закликав відмовитися від людиновбивства, незалежно від того, винна людина чи не винна.

Ганна Ярославівна, королева Франції ярослав Мудрий установив тісні родинні зв’язки з правлячими родинами середньовічної Європи. сам великий князь був одружений із дочкою шведського короля, а його син всеволод узяв шлюб із дочкою візантійського імператора костянтина IX Мономаха. дочки ярослава були видані заміж за королів Франції, Угорщини та норвегії. одна з них, Ганна ярославівна, котра стала дружиною короля Франції Генріха, привезла із собою в париж рукописне священне писання. київська святиня стала реліквією французького королівського будинку, відомою як реймське Євангеліє. протягом декількох століть королеви Франції приносили присягу на цій святині.

Великі київські князі виділяли своїм синам долі — цілі області Давньоруської держави. Це призвело до ослаблення єдності Русі і її роздроблення на безліч незалежних князівств. Нащадки Володимира Великого, ярослава Мудрого і Володимира Мономаха всіляко намагалися остаточно відокремитися від Києва. До середини ХІІ століття давньоруська імперія остаточно розпалася. Від неї відокремилися Новгородська земля, Володими-ро-Суздальське, Новгород-Сіверське, Чернігівське, Галицько-Волинське та інші князівства. їхні правителі більше не підкорялися Києву, самостійно розпоряджалися своїми землями і підданими, мали власні збройні сили.

Головними причинами розпаду давньоруської імперії стали протиріччя між її центром і народами, силоміць приєднаними до складу багатоплемінної держави. Процес роздроблення Русі віддалено нагадував недавній стрімкий розпад Радянського Союзу. Зіграло свою роль і те, що в результаті хрестових походів торговельні шляхи між Сходом і Заходом, які проходили через Київ, утратили колишнє значення, а процвітаюча столиця Русі через це остаточно занепала.

І все ж таки роздробленість Русі не означала загальної кризи економіки і культури — навпаки, саме на цей час припадає розквіт багатьох міст, бурхливий розвиток кам’яного зодчества, ремесел, мистецтва і літописання. Тепер не тільки стольний град Київ, але й інші міста Русі одержали можливість розвиватися і прикрашатися архітектурними шедеврами.

Загроза з боку войовничих кочових народів Степу постійно нависала над південними рубежами Русі.

Протягом століть Русь служила надійним щитом Європи і вела виснажливу боротьбу з численними кочовими ордами печенігів, половців, монголів.

З незліченних кочових навал на Русь найстрашнішим за своїми наслідками виявилося татаро-монгольська. Монголи прийшли зі степів Центральної Азії. очолив їхній завойовницький похід жорстокий, вправний і талановитий полководець Чингісхан. Із численних монгольських і тюркських племен  Чингісхан створив орду  —   воєнізовану  структуру,   підпорядковану найсуворішій дисципліні. Впроваджений ним звід законів «яса» передбачав смертну кару практично за будь-яку провину або помилку.

Перед тим як напасти на Русь, монголи зробили розвідку боєм. Великі монгольські загони під командуванням досвідчених полководців Джебе і Субедея напали на сусідів русичів — половців. Половецький хан Котян звернувся по допомогу до свого зятя князя Мстислава Удалого, і в 1223 році об’єднане російсько-половецьке військо спробувало зупинити монголів, але зазнало страшної поразки на річці Калка.

Восени 1240 року незліченні полчища монголів підступили до стін Києва. очолював цю армію хан Батий, онук Чингісхана. їм удалося через пролами в стінах ввірватися в місто.

Кияни під керівництвом воєводи Дмитра боролися не шкодуючи життя. останні захисники міста спробували укритися в Десятинній церкві, але її зводи не витримали ваги людей, які скупчилися на хорах, і завалилися. Пораненого Дмитра привели до хана Батия, і той зберіг йому життя за мужність і героїзм, виявлені при обороні міста. Але рядові жителі Києва зазнали величезних втрат — загинуло 270 тисяч чоловік.

Спустошивши Київ, монголи вдерлися в Галицько-Волинське князівство, Польщу, Угорщину і лише в Чехії в битві під Оломоуцем в 1242 році зазнали поразки; звідси вони повернули назад, на схід. як це не раз траплялося в історії, слов’янські народи стали нескоримою перешкодою на шляху лютих завойовників до Західної Європи. Давня Русь прийняла на себе весь тягар боротьби з монгольськими полчищами. У низов’ях Волги хан Ба-тий заснував власну державу — Золоту Орду, до складу якої ввійшли Західний Сибір, Прикаспійські степи, Північний Кавказ і Крим.

Найвизначнішим серед давньоруських князівств після Києва було Галицьке князівство. Цю древню землю населяли східнослов’янські племена бужан (дулібів), тиверців і карпатських хорватів. їхні міста були силоміць приєднані до Русі ще за часів Володимира Великого.

Після смерті ярослава Мудрого, з початком роздробленості Русі, Галицька земля також відокремилася від Києва. У 1199 році Волинське і Галицьке князівства об’єдналися в єдину державу під владою енергійного, але жорстокого і підступного князя Романа. Цей володар не зупинявся ні перед чим заради того, щоб зміцнити свою особисту владу.

Український історик С. Томашівський називав Галицько-Волин ське князівство першою українською державою, і насамперед тому, що його населення, на відміну від інших давньоруських князівств, було однорідним, тобто складалося з близькоспо-ріднених племен. Це був квітучий край із безліччю міст і сіл. Величезні доходи приносив галицько-волинським князям видобуток солі. Через територію князівства пролягали великі торговельні шляхи, що зв’язують Схід і Захід.

Свого справжнього розквіту Галицько-Волинське князівство досягло за часів правління одного із синів Романа Галицького — Данила Романовича.

Дитинство і юність цього видатного державного діяча припали на бурхливі роки князівських міжусобиць. Пізніше Данило  Галицький  прославився  як хоробрий воїн, майстерний дипломат і містобудівник. Під час його князювання були засновані міста Холм (там розташовувалася резиден ція князя) і Львів, названий   на   честь  його сина Лева.

данило Галицький виявив надзвичайний талант полководця. У 1238 році він розбив німецьких лицарів у битві під дорогичином, а в 1245 році — угорське військо під ярославом. а ще за п’ять років його влада поширилася аж до києва.

[/smszamok]

У 1253 році данило Галицький був коронований короною, присланою папою римським. У такий спосіб він став першим і єдиним на русі та в Україні королем. однак спроби позбутися від монгольської залежності зазнали невдачі. Щоб зберегти владу і хоча б видимість самостійності доводилося йти на поступки ворогові, сили якого багаторазово перевершували сили загонів данила романовича. підкорившись волі хана Золотої орди, князь віддав наказ зрити вщент укріплення своїх фортець, зробивши їх беззахисними, а відтак безпечними для монголів.

(1голосов, средний: 1,00 out of 5)

Загрузка...

Протягом багатьох століть жителям України доводилося повсякчас відстоювати свою свободу і незалежність. Але українцям тривалий час не вдавалося об’єднатися і створити сильну і єдину державу. У результаті народ, який більше за все любив і шанував волю, опинився в рабстві, а українські землі були розділені між могутніми імперіями. Свободи й традиційні вільності українців були загарбані чужоземцями, і навіть українська мова та самобутня культура не раз виявлялися під забороною на десятиліття.

 Через відсутність власної державності українському народові довелося пережити найтяжчі випробування — незліченні війни, періоди голоду та розрухи, під час яких було знищено традиційне українське село, масове винищення національної інтелігенції, релігійні й політичні гоніння та репресії. На долю України випали й екологічні катастрофи, найбільшою з яких стала аварія на Чорнобильській АеС. однак незважаючи на це народ зберіг щедре українське серце і прагнення до свободи та незалежності.

Неймовірно багато сил знадобилося українцям, щоб закріпитися на своїй землі, ще більше зусиль було докладено, щоб зберегтися як народу, не втратити свого національного обличчя в круговерті зовнішніх і внутрішніх воєн, навал, зрадництв і переслідувань.

Працю багатьох поколінь вкладено у відродження української державності, мови та культури. Нев’янучою славою вкрили себе давньоруські витязі, запорізькі козаки-лицарі, січові стрільці, воїни Великої Вітчизняної, бійці повстанської армії, безліч борців за волю

 і справедливість, політиків, учених, мислителів, діячів культури і мільйони інших чесних і порядних людей, трудівників і ратників. Неодноразово демонстрували вони всьому світові зразки непохитної мужності, приклади самовідданого служіння своєму рідному народові.

Україна всією своєю багатостраждальною і трагічною історією довела свою виняткову силу і життєздатність. її неодноразово намагалися знищити, а її дух угасити, але незважаючи на це вона подібно до казкового Фенікса щоразу поставала з руїн і попелу пожеж.

Свої безсмертні твори найвидатніший поет української землі Тарас Шевченко адресував «і мертвим, і живим, і ненародженим землякам… в Україні і не в Україні сущим».

У цих словах — указівка на невичерпне джерело духовної сили народу, духовно-історичну традицію, завдяки якій здійснюється нерозривний зв’язок між минулими, нині живучими і прийдешніми поколіннями українців.

Зрозуміти особливості душі, темпераменту, характеру народу — значить одержати ключ до розуміння його історичної долі. Душа українців за всіх часів була і залишилася внутрішньо вільною, темпераментною, співучою, вона завжди і скрізь прагнула до незалежності, волі й не терпіла ніяких моральних кайданів. Але разом із волелюбністю національному характеру українців притаманні любов до стабільності, порядку і творчий добір кращих традицій.

Прямим вираженням особливостей українського національного характеру і найпота-ємніших глибин народної душі є самобутня народна культура. Народна художня творчість

у всіх її проявах здійснювала зв’язок між поколіннями, служила неперевершеним зразком і джерелом натхнення для професійного мистецтва.

На рубежі VIII—IX століть почало формуватися мистецтво Київської Русі. До наших днів збереглися мозаїки і фрески Софійського собору в Києві, орнаментальні прикраси «ост-ромирова Євангелія». Український народ створив самобутнє музичне мистецтво, корені якого сягають у далекі дохристиянські часи.

 Пісня й танець, малюнок і розпис, різьблення і плетіння, ткацтво і кування, кераміка і вишивка з незапам’ятних часів увійшли в життя народу. Часом у найпростіших предметах побуту знаходили втілення ідеали краси та добра, прагнення до прекрасного, витонченого, довершеного.

Тому збереження і примноження традицій і культурної спадщини наших предків — завдання історичне, пов’язане із збереженням самобутності та кращих якостей українського народу.

 Космічне завтра людства вже не за горами. Завдяки новітнім технологіям люди почали активне освоєння навколоземного простору. Тисячі супутників на орбітах забезпечують стійкий зв’язок, стежать за погодою, станом поверхні Землі, дають можливість кораблям і літакам надійно орієнтуватися і визначати своє місцерозташування.

Американці готуються до експедиції на Марс, у Росії успішно розвивається космічний туризм. Значних успіхів в освоєнні космосу досягла й Україна.

 Сьогодні наша країна — п’ята серед найбільших космічних держав світу. Знамениті українські ракети-носії користуються великим попитом через їхню високу надійність, економічність та екологічну безпечність. І хоча вітчизняна космонавтика переживає не кращі часи, перспективи в неї величезні.

Не варто забувати, що Україна займається дослідженнями космосу винятково в мирних цілях. Створений ще за часів Радянського Союзу для військових потреб космічний центр у Євпаторії, здатний одночасно контролювати рух по орбітах 250 різних космічних апаратів, у наші дні може перетворитися на великий міжнародний центр космічних досліджень. Його обладнання модернізується, а вчені та інженери готові здійснювати найскладніші та найсучасніші наукові програми. Вони підтримують постійні зв’язки з провідними вченими всього світу. Звідси ведеться спостереження й за першим і поки що єдиним українським супутником «Січ-1», чия назва недарма символізує історичний шлях, пройдений Україною від Січі Запорізької до «Січі» у космосі.

 Ракетно-космічна галузь України спеціалізується на серійному виробництві систем управління для космічних ракет: від систем стиковки станцій типу «Салют» і «Мир» до кораблів «Союз» і «Прогрес». об’єднання «Південний машинобудівний завод» у Дніпропетровську — один із найбільших у світі ракетних заводів.

Недарма багатьом саме так і уявляється шлях подальшого розвитку нашої країни — у з’єднанні вікових українських традицій і над-сучасних технологій.