Сочинения

(Еще не оценили)

Загрузка...

У 1943 році у ході Корсунь-Шевченківської операції по форсуванню Дніпра радянські війська використовували для переправи все, що може триматися на воді,— човни, плоти, порожні бочки, дошки і навіть плащ-намети. Тоді ж уперше було застосовано технологію наведення понтонної переправи. У жовтні 1944 року Радянська армія вигнала нацистських окупантів з території України. Руйнування та матеріальні втрати України виявилися колосальними. Але найважча жертва в цій війні — загибель мільйонів українців на фронтах, на окупованій території, у нацистських концентраційних таборах. У 1941 році конгресом США був прийнятий закон про передачу країнам-спільницям по антигітлерівській коаліції озброєнь, палива й інших товарів. Більше половини авіабензину, алюмінію, міді, а також близько третини вибухових речовин, використаних СРСР за роки війни, надійшло зі США, Англії та Канади. Повоєнне десятиліття ввійшло в історію як епоха відновлення зруйнованого війною господарства країни. До 1948 року діяло тверде нормування на всі основні види продуктів — хліб, цукор, жири видавалися за продовольчими картками. Більшість жителів міст носили військову форму або виробничий спецодяг. За прогул або запізнення на роботу можна було потрапити у в’язницю.

Відбудовні роботи часто були сполучені з ризиком для життя. Тільки в тунелях греблі й у машинному залі Дніпрогесу сапери знайшли 360 тонн вибухівки, призначеної гітлерівцями для зруйнування електростанції. Шахти Донецького вугільного басейну було затоплено, а велику частину гірничого устаткування вивезено.

Але особливо важким було положення українського селянства. Через поганий врожай у 1946 році почався голод, що завдав тяжкого удару по розореному війною українському селу.

За десять повоєнних років завершилося формування території України в сучасних її межах — більшість земель, заселених етнічними українцями, ввійшло до складу Урср. У 1945 році Чехословаччина, де до влади прийшли комуністи, передала Україні Закарпаття. Було встановлено новий кордон із польщею, при цьому проводилося масове переселення українців і поляків, які жили по обидва боки кордону. а вже після смерті сталіна, у 1954 році, до України за рішенням М. Хрущова було приєднано кримський півострів. Друга половина 1950 — початок 1960-х років увійшли в історію як період «відлиги» у суспільно-політичному і культурному житті СРСР. У цей період в економіці України відбулися істотні зрушення. Було сформовано систему управління промисловістю. Вся сільськогосподарська техніка була передана у власність колгоспів. Це сприяло прискоренню розвитку промисловості, покращенню продовольчої системи,  значному підвищенню  життєвого рівня населення. обсяг аграрної продукції України істотно збільшився. Повсюди до сівозмін включалися нові сільськогосподарські культури, зокрема кукурудза.

У промисловості було зроблено ухил на розширення виробництва товарів народного споживання, проводилося масове житлове будівництво. Мільйони сімей отримали нові квартири в невеликих економічних п’яти-поверхівках — «хрущовках», які й досі складають чималу частку житлового фонду країни.

У 1954 році рішенням Президії Верховної ради СРСР і з нагоди святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією Кримську область увели до складу УРСР.

У зовнішній політиці намітилося послаблення міжнародної напруженості, почалось налагоджування відносин з іншими державами світу. Народ України вперше за довгі роки повірив у можливість мирного життя.

Молоде покоління української інтелігенції, яке увійшло в історію під іменем «шістдесятників», зробило героїчну спробу протистояти планомірній русифікації

Хрущов Микита Сергійович (1894—1971), радянський партійний і державний діяч.

У 1908 році М. С. Хрущов почав трудову діяльність в Україні — робітником на заводі в Донбасі. У 1918 році вступив до комуністичної партії. У 1939 році керував заходами для приєднання Західної України до Радянського Союзу. Під час Великої Вітчизняної війни був членом військових рад Київського, 1-го Українського фронтів, ініціатор прискореного розв’язання міжнаціональних конфліктів на украї-но-польському кордоні, а також проведення каральних операцій проти УПА. Був 1-м секретарем ЦК КПРС (з 1953 р.) і головою Ради міністрів СРСР (з 1958 р.). На ХХ з’їзді КПРС почав десталінізацію, що принесла волю мільйонам політичних в’язнів, можливість вільного пересування селянам, усунула атмосферу загального терору. В Україні жив і працював близько 30 років, прихильник форсованої русифікації населення, ініціатор переслідувань української інтелігенції. У 1964 р. відсторонений від влади в результаті змови.  У 60-х роках в Україні склалася група талановитих та сміливих публіцистів, літераторів, істориків. Серед них виділялися поети В. Симоненко, Л. Костенко, І. Драч, М. Вінграновський; прозаїки В. Дрозд, В. Шевчук, художниця А. Горська. їх суспільна діяльність сполучалася з пошуками нових форм у мистецтві.

Василь Стус (1936—1985) був одним із найвидатніших поетів України другої половини XX століття. Брав участь у протестах проти арештів української інтелігенції. За це В. Стус був арештований радянською владою, засуджений і потрапив у табір, де й помер 4 вересня 1985 року. На перепоховання праху В. Стуса зібралося близько тридцяти тисяч людей. Такого Київ не бачив з часів похорону Тараса Шевченка.

Брежнєв Леонід Ілліч (1906—1982), з 1966 року генеральний секретар ЦК КПРС. У період перебування Брежнєва на посаді генерального секретаря в країні практично зупинився прогрес в економіці, соціальній і духовній сферах життя суспільства. У цей час було почато спробу інтервенції в Чехо-словаччину, уведені війська в Афганістан. У цілому час перебування Брежнєва на посаді генерального секретаря КПРС одержав назву «застій».

Жовто-блакитний прапор став символом українського народу ще в 1848—1949 роках. Кольори цього прапора відповідали кольорам герба Галицького князівства — на ньому був зображений золотий лев на синьому полі.

Центральна рада 22 березня 1918 року прийняла закон про державний прапор України — жовто-блакитний.

Тризуб був родовим знаком правлячої на Русі династії Рюриковичів. Знаки відмінності у виді тризуба носили українські січові стрільці в роки Першої світової війни (1914— 1918). А 12 лютого 1918 року був затверджений новий герб УНР — золотий тризуб на синьому фоні. І нарешті 19 лютого 1992 року Верховна рада України затвердила тризуб як малий герб України. Давньоруські князі часто використовували як герб образ архангела

Синьо-жовтий прапор був також прийнятий у якості державного при утворенні в 1939 році Карпатської України.

4 вересня 1991 року над будинком Верховної ради було піднято небесно-пшеничний прапор, а 28 січня 1992 року він був визнаний державним прапором України, і цей факт закріпила Конституція країни.

Михайла. У козацьку епоху образ архангела-воїна став загальнонаціональним гербом України. У XIX столітті образ архангела Михайла став символом соборної єдності всіх українських земель. У 1917 році керівництво УНР прийняло як державний герб зобра жен ня козака з мушкетом — «лицаря-коза-ка зо самопалом». За свідченнями літописців, печатка з таким зображенням була дарована запорожцям ще польським королем Стефаном Баторієм. Спроби створення основного закону нараховують майже три сторіччя. Це й конституція Пилипа орлика (1710), і проекти конституції члена Кирило-Мефодіївського товариства Г. Андрузького, М. Міхновского (1905), М. Грушевського (1905), і Конституція УНР, так і не судилося бути введеною в дію (1918).

 Конституцію України прийнято. 28 червня 1996 року Серед колишніх республік СРСР Україна прийняла Конституцію останньою. Майже шість років знадобилося для розробки і прийняття основного закону нашої держави. Вихідним документом для створення Конституції послужила «Декларація про державний суверенітет України», прийнята 16 липня 1990 року. З вересня 1994 року напружено працювала Конституційна комісія на чолі з Президентом України Л. Кучмою і головою Верховної ради України о. Морозом, і зрештою на розгляд депутатів Верховної ради України було представлено кілька проектів.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Ідеологом цього руху став талановитий письменник, публіцист Микола Хвильовий. У ході ініційованої ним так званої «Літературно-політичної дискусії» 1925—1927 ро ків він рішучо виступив у пресі проти рабського наслідування російських культурних зразків, а також хуторянської замкнутості української культури. Його знамените гасло переорієнтації на «духовну Європу», на традицію індивідуальної і цивільної волі, з особливою силою втілило могутній порив української культури того часу до творчого самовираження. «поетичне кіно» олександра довженка, сміливі театральні експерименти леся курбаса, виникнення безлічі літературних об’єднань «Гарт», «вапліте», «плуг» та ін., розквіт творчості таких талановитих прозаїків, поетів, драматургів, літературних критиків, як М. Зеров, М. рильський, п. тичина, М. куліш, М. семенко,— усе це незліченне багатство проявів культури вмістилося в короткий, але надзвичайно змістовний період українського національно-культурного ренесансу 1920-х років, що визначив подальший розвиток української культури.

Тоталітаризм — це система влади, що прагне взяти під контроль усі боки життя громадян і змусити їх дотримуватися однакових поглядів і переконань.

Саме такий режим сформувався в Радянському Союзі наприкінці двадцятих років, коли до керівництва Комуністичною партією прийшов Йосип Сталін. Цей безжалісний і підступний політик, ставши фактично єдиновладним правителем могутньої імперії, заради збереження своєї влади готовий був приносити в жертву не тільки противників режиму, але й своїх соратників та однодумців. Сталінське правління обернулося для України мільйонами жертв, духовним збіднінням і загрозою повної втрати національної самосвідомості. У. Черчілль, Ф. Рузвельт, É. Сталін. Ялтинська конференція, 1943 р.

Сталін Йосип Віссаріонович (1879— 1953), з 1922 року генеральний секретар ЦК більшовицької партії. Після смерті Леніна одержав диктаторську владу в партії та в державі. З 30-х років став об’єктом державного культу. У 1939 році уклав союз із Гітлером і розширив кордони СРСР за рахунок сусідніх держав. Після нападу Німеччини на СРСР (1941) став одним із лідерів антигітлерівської коаліції. Правив за допомогою нечуваного терору, відповідальний за смерть мільйонів людей, зокрема в Україні під час штучно створеного голодомору (1932—1933).

1929 рік сталін назвав «роком великого перелому» — саме тоді приступили до спішного й форсованого створення колгоспів — одержавлених колективних господарств на селі. У країні почалася масова насильницька колективізація, що зробила селянство цілком залежним від держави та волі її чиновників. наслідком колективізації і вилучення хліба для продажу його за кордоном — гроші йшли на озброєння та індустріалізацію срср — став нечуваний за масштабами голод 1932—1933 років. Жертвами великого голодомору, як назвав народ цю катастрофу, стали мільйони українців.

 «Смерть ворогам народу!» наступною жертвою комуністичного режиму стала українська інтелігенція. в післяреволюційні роки в Україні з’явилася ціла плеяда великих письменників, драматургів, учених, які дотримувалися національної орієнтації. почалося відродження національної культури, українська мова набувала усе більшого поширення. Злякавшись розмаху національно-культурного руху в Україні, комуністична влада перейшла від політики загравання з інтелігенцією до найжорстокішого терору. по всій країні прокотилася хвиля репресій. Було заарештовано багато видатних діячів культури, інженерів, викладачів, простих громадян. Усі вони обвинувачувалися в злочинах проти радянської влади, співробітництві з іноземними розвідками й підготовці змов.

У роки сталінського терору репресії торкнулися й тих, хто працював заради зміцнення міці режиму — учених, інженерів, конструкторів, техніків. Були розстріляні й інші вчені — Георгій лан-гемак (1898—1938) та іван клеймьонов (1899—1938) — творці реактивних порохових снарядів для системи залпового вогню «катюша». кілька років провів у таборах конструктор першого радянського космічного корабля сергій коро-льов (1906—1966), якого обвинуватили в шкідництві в області нової техніки. рік у в’язниці провів майбутній лауреат нобелівської премії 1962 року з фізики академік лев ландау (1908—1968).

Після поразки національної революції 1917—1921 років і провалу спроб створити власну державність Західна Україна опинилася під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії.

Розкол ОУН У 1938 році полковник Євген конова-лець загинув у роттердамі від рук агента радянських спецслужб, а після смерті її визнаного лідера організація українських націоналістів розкололася на помірних прихильників андрія Мельника і прихильників більш радикальних методів боротьби, здебільшого представників української молоді, під керівництвом степана Бандери.  «Карпатська Січ» скориставшись тим, що Чехословаччина виявилася на грані розпаду, закарпатські українці проголосили

  незалежність свого краю. президентом республіки карпатська Україна став августин волошин, а захист республіки взяли на себе збройні загони «карпатської січі», ядро якої складали бойовики оУн. Угорський диктатор н. Хорті направив свої війська в Закарпаття. незважаючи на героїчний опір загонів українських добровольців, угорські війська окупували

Національно-визвольний Рух політика репресій і гноблення привела до того, що національно-визвольний рух на західноукраїнських землях, що ставив перед собою раніше просвітительські і культурні задачі, перейшов до відкритого протистояння з владою. У 1929 році в одному з готелів відня відбувся перший конгрес оУн — організації українських націоналістів. очолив оУн полковник Євген ко-новалець.

У 1939 році в результаті перемовин міністрів закордонних справ Радянського Союзу В. Молотова і нацистської Німеччини І. Ріббентропа Гітлер і Сталін уклали пакт про ненапад, а потім і угоду про дружбу та співробітництво. За домовленістю обидві держави зробили розділ сфер впливу в Європі. Цей документ увійшов в історію під назвою «пакт Ріббентропа—Молотова», у ньому йшла мова про територіальний розділ Польщі і приєднання до УРСР західноукраїнських земель. У 1940 році в результаті тиску Сталіна на Румунію до складу УРСР було включено Буковину та Південну Бесарабію. Незабаром одна за одною по Західній Україні прокотилися три хвилі депортації населення у віддалені райони Сибіру та Заполяр’я. І все-таки 22 червня 1941 року нацистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на свого союзника.

Підписання пакту Ріббентропа—Молотова окупувавши Україну, нацисти почали масовий вивіз працездатного населення, насамперед молоді, на каторжні роботи в Німеччину. Цих людей у Німеччині називали «остарбайтера-ми» — «робітниками зі Сходу».

Ледве не в кожній області нашої країни виявлені місця масових страт мирного населення. Так, тільки в Києві окупанти розстріляли й скинули в заміський яр, відомий як Бабин яр, понад 160 тисяч українських громадян переважно єврейської національності.

радянській владі вдалося створити досить великі партизанські формування для боротьби з нацистами на окупованій території. нерідко партизанські загони виникали стихійно, з місцевих жителів, вражених жорстокістю окупантів, але багато які з них брали під контроль представники комуністичного підпілля, котрі діяли в тилу ворога. взимку 1942-1943 років велике з’єднання партизан під командуванням сидора ковпака зробило відчайдушний рейд у глибокий тил супротивника. З брянських лісів, форсувавши дніпро, партизани проникли на сотні кілометрів углиб правобережної України. на своєму шляху вони підірвали 42 залізничних мости, пустили під укіс

Світ був вражений нелюдськими злодіяннями нацистів десятки ворожих ешелонів з технікою, продовольством, боєприпасами. У 1944 році з’єднання ковпака діяло вже на території польщі.

Олена Теліга Ще одне партизанське з’єднання під командуванням М. наумова пройшло через всю Україну, 22 рази вступивши у відкритий бій з гітлерівцями. одночасно з радянськими партизанами діяло і підпілля оУн. З ініціативи оУн були створені мобільні «похідні групи» для мережі націоналістичного підпілля.

серед її найбільш активних організаторів була талановита українська поетеса олена теліга (Шовгенєва). на початку 1942 року її було заарештовано гестапо в києві і розстріляно в Бабиному яру.

Перемоги Радянської армії одним із найбільших боїв Другої світової війни була грандіозна битва за Дніпро (осінь 1943 року). Нацисти намагалися закріпитися на дніпровських берегах, створивши так званий Східний оборонний вал, стратегічний рубіж для своїх збройних сил. Форсування Дніпра, звільнення Києва, а потім і всієї Правобережної України в результаті Корсунь-Шевченківської операції (початок 1944 року), а також Криму — усі ці успішні великі воєнні операції були результатом титанічних зусиль радянських солдатів і офіцерів, які не шкодували життя в боротьбі з ворогом. Із зими 1943 року для поповнення рядів Радянської армії в українських селах проводилася тотальна мобілізація всіх чоловіків незалежно від віку і стану здоров’я. Ненавчені, неозброєні та необмундировані батальйони сільських піхотинців — «чорно-свитники» — зазнавали величезних втрат.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Традиційне українське житло — хату — недарма порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. її конструкція — справжній солом’яно-глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть. Українська хата має свої неповторні особливості. На відміну від двосхилого даху російської хати, покрівля хати-мазанки («дах») чотирисхила, як завжди робили ще наприкінці першого тисячоліття нашої ери в південних і західних слов’ян. Якщо в Росії солом’яні дахи хат крилися «внатруску», то українські хати завжди покривали «снопками», тобто міцно зв’язаними пучками соломи.

Прообразом української хати були житла трипільців — народу, який створив високу землеробську культуру на території України ще в неоліті — новому кам’яному столітті.

Залежно від регіону й особливостей   місцевого  клімату  матеріали для зведення стін хати використовувалися найрізноманітніші. Це могли бути дерен, земля або глина, змішані з рубленою соломою (волькові   або   саманні хати),  або ж солома, очерет, лозняк або хмиз, обмазані глиною. Іноді стіни зводилися з колод,  покладених у зруб.

Неодмінний атрибут української хати — дерев’яна окута скриня. Скриня була власністю дівчини і супроводжувала її у всьому наступному сімейному житті. Тут зберігалося святкове вбрання і повсякденний одяг, вінок, рушники, прикраси, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки, для збереження різних дрібничок) — різноманітне зілля, яке мало, як вважалося, чаклунську силу. У XVII—XVIII століттях скриню використовували ще й як стіл.

Рушники з глибокої давнини служили символом духовної краси і моральних чеснот  кожної людини  і  супроводжували наших предків від народження до смерті. Вони широко використовувалися    для     побутових і  обрядових  цілей:   рушниками  прикрашали  ікони, виставлені   на  покуті,   з рушниками     зустрічали гостей; на знак згоди на шлюб   дівчина   подавала сватам рушник; намітка — головний   убір   заміжньої жінки — також являла собою довгий, іноді до восьми метрів, рушник.

Незважаючи на місцеві розходження, українські хати мали зазвичай однакове планування, і навіть домашнє начиння і предмети меблів розташовувалися в них подібним чином. Звичайна українська хата була «трикамерною», тобто складалася з трьох ізольованих одне від одного приміщень. У кутку розташовувалася «вариста піч».

У гуцулів така піч оздоблювалася розписаною керамічною плиткою, або «кахлями».

обов’язковими предметами меблів були ліжко, «полиця» (або «мисник») для посуду, стіл під іконами в «червоному куті» (на покуті), лави уздовж стін і «ослон» — пересувна лава уздовж столу.

 Мистецтво вишивки в Україні сягає аж до початку І тисячоліття. Першу школу вишивки відкрила в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Ганна. Широко розповсюджені деталі візерунка українських вишивок являють собою древні символи, значення яких не завжди зрозуміле нашим сучасникам. Дослідники стверджують, що в давнину рушник можна було читати, як книгу або пам’ятну записку.

Ікони на покуті прикрашалися засушеними квітами — чорнобривцями, волошками, гвоздиками, барвінком — і драпірувалися власноруч вишитими господинею полотняними рушниками.

Українська національна кухня склалася на рубежі XVIII—XIX століть. До неї увійшли способи обробки продуктів, запозичені в різних народів, але в цілому кухня українців була оригінальною і цілком самобутньою.

Серед кулінарних традицій світу українська користується заслуженою славою. В усьому світі відомі такі неповторні страви, як борщ і вареники.

Вареники такі надзвичайно смачні, що цілком можна повірити, що вони й насправді живі. Суто українські начинки для вареників — вишні, сир, цибуля, вишкварки тощо. як начинку використовували також капусту, картоплю, гречану кашу, мак, варені і дроблені сухофрукти, а на Полтавщині — навіть варений горох, розтертий з калиною. Вважалося, що вареники мають магічне значення. їх обов’язково готували в той день, коли в хазяйстві селянина телилася корова або ягнилася вівця. Це повинно було забезпечити тварині міцне здоров’я та плодючість.

Українці — землеробський народ із давніми традиціями. З незапам’ятних часів жито і пшениця були головними культурами, які вирощувалися в Україні. не дивно, що українці дуже шанували хліб. Хліб на столі вважався найбільшою святинею. Хліб-сіль, подані гостеві на вишитому рушнику були й залишаються вищим проявом гостинності нашого народу.

З хлібом пов’язано безліч звичаїв і повір’їв. наприклад, хліб дозволялося різати тільки у висячому положенні і тільки в напрямку до себе. якщо шматок хліба упав, його слід було підняти, поцілувати його і знову покласти на стіл. викинути шматок хліба вважалося святотатством. У цих звичаях виявлявся постійний острах голоду, який переслідував наших предків.

Білий із рожевими прожилками — такий колір пропонував надати українському прапорові один німецький етнограф позаминулого століття, який стверджував, що українці люблять сало, як ведмеді мед. І цей учений, безумовно, мав рацію, тому що свинина, свиняча ковбаса і сало є найбільш розповсюдженою серед українців м’ясною їжею.

Ще в недалекому минулому вживання яловичини, дуже поширене в Росії, було в українців порівняно незначним. Це пояснюється тим, що корови високо цінувалися в Україні як джерело молока і молочних продуктів, а волів використовували як тяглову силу на сільськогосподарських роботах.

Сало

Борщ в Україні оточений справжнім культом, а  його  поїдання  супроводжується  цілим ритуалом. Це видно навіть з величезного числа пов’язаних із борщем стійких висловів, що здавна увійшли в українську мову. Українець запросить вас до столу: «Сідайте борщувати»; запропонує втомленому товаришеві доробити розпочату справу: «Давай же доборщимо цей клапоть»; а в скривдженого неодмінно поцікавиться: «Чи я тобі межу переорав, чи я тобі в борщ начхав?». На Січі переперчений борщ використовували для випробування молодих козаків на стійкість і витримку.

Український борщ кожен регіон України не тільки має власні страви, але й загальновідомі готує по-своєму. на волині вас почастують ароматною домашньою ковбасою; на   Черкащині   пригостять   рибою   по-жаш-ківськи або фірмовими м’ясними ласунами; на   поліссі  можна  поласувати  напоями і   з   журавлини   та   калини,   варениками з чорницею і смаженими грибами; гуцули почастують смачнющим банушем або зразами з чорносливом і горіхами, яловичиною по-полонинськи; на покутті —  курячими  пупками  в   сметані;  на   Буковині можна покуштувати мамалигу з бринзою, на донбасі вам запропонують завиванець по-волно-васьки,  печеню  по-мар’їнськи або  фірмове блюдо донецьких греків —   золотаві чебуреки; на поділлі варто спробувати оладки з печінкою або гречаники; а закарпатські бойки можуть похвалитися квасівкою з грибами і цибульниками…

Чудова й невичерпна розмаїтість української народної кухні!

(Еще не оценили)

Загрузка...

У XVII столітті чоловіки-українці почали стригтися «під макітру». Щоб стрижка виходила рівною і красивою, на голову тому, кого стригли, справді надягали макітру і навколо неї обстригали волосся. На Київщині й у гуцулів була також широко поширена стрижка «під ворота» («скобкою»). Знаменитий козацький «оселедець» веде свій родовід від зачісок древніх тюркських воїнів, які голили голови, залишаючи недоторканим одне пишне пасмо на тімені. Довге волосся, іноді заплетене в одну-дві коси, карпатські бойки носили аж до ХХ століття. Українські дівчата ходили з розпущеним волоссям або заплітали його в одну-дві коси. Заміжні жінки покривали волосся, ховаючи його під головним убором.

У давнину практично всі повнолітні українські чоловіки голили бороди, але натомість носили вуса. Пишні вуса були не тільки предметом законної гордості їхнього власника, але і свого роду знаком національної приналежності справжнього українця. А, крім того, така прикраса забезпечувала власникові пишних та гарних вусів успіх у дівчат. як співається в українській народній коломийці: «Що то мені за кавалер, що вусом не коле?..»

Характерна риса українських дівочих головних уборів полягала в тому, що верхня частина голови (маківка) завжди залишалася відкритою. тому дівочі головні убори найчастіше мали форму вінка.

Личаки і постоли найпоширеніше взуття українських селян — личаки і постоли. виготовлялися вони з лика лози, липи і в’яза. це взуття складалося з плетеної підошви і петель з боків ступні. на нозі личаки трималися за допомогою конопельної або личаної мотузки, протягненої крізь петлі. Чоботи на території України були відомі зі скіфських часів. виготовлялися вони із сап’яну — м’якої шкіри особливої вичинки. У київській русі носили гостроносі чоботи із загнутими догори передами. У широке вживання чоботи ввійшли набагато пізніше -у кінці XVIII століття, та й то переважно серед заможного населення.

«П’явочки», «бовти» і «теліпони» — так у давнину називалися різні види жіночих прикрас.

Українські жінки в минулому любили прикрашати себе стрічками та вінками, що їх вони плели з живих або штучних квітів, іноді в них уплітали павині, гусячі або качині пера.

Серги, підвіски, каблучки, намиста були найбільш розповсюдженими видами ювелірних прикрас, часто в них уставляли напівдорогоцінні камені і корали, що користувалися особливою любов’ю українок. Форми серг були надзвичайно різноманітні: «п’явочки» (з одного кільця), «качечки», «метелики», «ягідки» (з червоним камінчиком), «маківки» та інші. Дуже популярні були підвіски до сережок — ті самі загадкові бовти і теліпони, що одержали свою назву через те, що вони «бовтаються» і «теліпаються», коли жінка рухається. Нашийною прикрасою зазвичай служило намисто з дрібних бусин — з коралів, гранатів, смальти (кольорового скла), зрідка з янтарю. Іноді намисто нараховувало до двадцяти п’яти ниток — їх називали «разки». Також носили на шиї золоті монети — дукачі або личмани.

 «Українська дівчина» непокрита голова в заміжньої жінки вважалася верхом непристойності. тому із самого моменту заміжжя жінки носили хустку або очіпок — капелюшок із вовняної або шовкової тканини і навіть (у знатних і багатих родинах) із парчі. найдавнішим і найбільш розповсюдженим чоловічим головним убором була шапка, а також її численні різновиди — шоломок, йолом, яломок, мегерка. У жарку погоду голову покривали солом’яним капелюхом або брилем.

Напевно, вам доводилося бачити українські писанки — яскраво розфарбовані великодні яйця. орнаменти, якими вони покриті, ніколи не повторюють один одного і в той же час складаються з подібних деталей. Писанки протягом століть прикрашали житла українців, і не тільки тому, що самі по собі вони красиві. Цей простий на перший погляд декоративний виріб сповнений глибокого значення, і з’явилася писанка задовго до того, як слов’яни прийняли християнство і почали святкувати Великдень. Писанки були важливою частиною обрядової культури українського народу.

 Яйце в багатьох народів світу служить символом родючості і достатку. Але є в нього й інше значення — воно є свого роду моделлю Всесвіту, світової сфери з усім різноманітним життям, що його наповнює. яйце часто зображували на стародавніх малюнках і вишивках.

Орнамент писанок майже цілком збігається з орнаментами вишивок на рушниках, килимах, з розписом глечиків та іншої української кераміки. основні елементи, з яких складається розпис,— «піка», «клинки», «хрест», «листки», «безконечники», «п’явки», «качині шийки», «баранячі роги» та інші — були добре відомі й часто вживалися ще в трипільській культурі. кожний з елементів несе інформацію і має точне значення, але далеко не завжди ми можемо його «прочитати». Сучасні дослідники вважають, що писанка — це зображення Всесвіту по вертикалі, від підземних глибин до найвищих небес. Тому поверхня розпису яйця умовно поділяється на три частини. Це ж явище можна знайти у вишивці рушників і в орнаментах народних килимів. Нижня частина яйця (тупий кінчик), де знаходиться центр його ваги,— це підземний світ з його грізними стихіями. Середня частина символізує земну поверхню. Верхня, гостра частина — небеса. Так знову і знову під жіночими руками в кожній писанці виникає модель світу.

 У Канаді, у провінції Альберта, споруджений єдиний у світі пам’ятник українській писанці Писанки були предметами культу і поклоніння. Українці використовували моделі Світового яй ця, Всесвіту в мініатюрі як обереги від лиха і хвороб. Недарма всі, хто за старих часів займалися писанкарством, вважалися знахарями і чаклунами. Рослинний орнамент писанок почасти символізує цілющу силу лікарських рослин, немовби передає її розписаному яйцю.

(1голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

Одним із найяскравіших представників українського спорту є київська футбольна команда «динамо», один із найстаріших футбольних клубів, заснований іще в 1927 році. першими гравцями «динамо» (київ) були молоді чекісти й працівники міліції, згодом його ряди поповнилися гравцями інших футбольних команд. За роки своєї історії клуб пройшов складний і славний шлях. починаючи з 60-х років минулого століття він був багаторазовим чемпіоном срср, а згодом і незалежної України. навесні 1975 року київське «динамо» стало володарем кубка володарів кубків і виграло суперкубок УЄФа. кращим футболістом клубу протягом багатьох років був олег Блохін, нині головний тренер збірної команди України. він отримав міжнародне визнання на чемпіонатах різних рівнів і увійшов до історії футболу як неперевершений бомбардир. нині «динамо» (київ) — одна з провідних клубних команд, її гравці складають переважну більшість збірної команди, яка гідно захищає честь України на міжнародному рівні.

В. В. Лобановський — спершу гравець, а згодом головний тренер київського «Динамо» — зробив великий внесок у розвиток не лише українського, а й сві тового футболу.

Звучить чарівний тенор

Україна завжди славилася своїми оперними голосами. всьому світу відомі імена таких чудових оперних співаків, як соломія крушельницька, анатолій со лов’яненко, дмитро Гнатюк та багато інших. Гідним продовжувачем цих співочих традицій є народний артист України, лауреат міжнародних конкурсів, актор національної опери володимир Гришко. репертуар співака вражає широтою й багатогранністю, він бере участь у численних міжнародних проектах, співпрацює з багатьма провідними оперними театрами та диригентами світу.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Після довгих десятиліть ізоляції за «залізною завісою» Україна нарешті одержала можливість розвиватися самостійно, у відкритій і вільній взаємодії з усім сучасним світом. Міжнародний авторитет країни помітно зріс. Незалежна Україна стала повноправним учасником міжнародних відносин. Нині наша країна — член-засновник організації об’єднаних Націй і її підрозділів ЮНеСКо та МАГАТе. Вона бере найактивнішу участь у роботі багатьох інших міжнародних організацій. У 1994 році Україна підписала Угоду про нерозповсю-дження ядерної зброї. Нині вона є без’ядерною державою, а її збройні сили призначені винятково для захисту кордонів і територіальної цілісності країни. Закриття в 2000 році Чорнобильської АЕС продемонструвало всьому світові, що наша країна готова враховувати інтереси інших країн.

У 1995 році наша країна стала повноправним членом Ради Європи, будучи також членом організації з безпеки та співробітництва в Європі (оБСЄ). У 1997 році було укладено угоду про особливе партнерство з військово-політичним союзом європейських народів — НАТо і прийнято програму «Партнерство заради миру».

Бурхливі події осені-зими 2004— 2005 років в Україні, що дістали назву «помаранчевої революції», призвели до революційних змін у свідомості мільйонів українських громадян, підвищення їхньої політичної активності. З 1 січня 2006 року набрала сили конституційна реформа, у результаті якої наша країна перейшла від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Суперечка за булаву — смерть Богдана Хмельницького в липні 1657 року поставила молоду українську державу в складне становище. перед смертю гетьман призначив своїм спадкоємцем молодшого сина юрія. опікуном же при неповнолітньому сині Хмельницького козацька старшина призначила генерального писаря Запорізького війська івана виговського.

після смерті батька шістнадцятирічний юрій усього місяць володів гетьманською булавою, він не мав авторитету, і зрештою іван виговсь-кий був призначений виконуючим обов’язки гетьмана. але просте козацтво йому не особливо довіряло — у їхніх очах він був «ляхом», тому що прагнув до миру з недружньою їм польщею.

Укладена з ініціативи івана ви-говського в 1659 році Гадяцька унія була блискучим зразком дипломатії і могла згодом привести до створення міцного союзу трьох народів — польського, литовського та українського. однак козаки і селянство сприйняли цей крок гетьмана як зрадництво. Занадто свіжою ще була в пам’яті народу пролита кров,  занадто  ненависним польське ярмо. полтавський і Миргородський полки, а також Запорізька січ повстали проти ви-говського.

спочатку успіх у цій братовбивчій війні був на боці гетьмана. до того ж, у липні 1659 року виговський здобув блискучу перемогу під конотопом над московськими військами, і об’єднана українсько-татарська армія вже готувалася рушити на Москву.

Руїна — Так називався майже чверть-столітній період (з 1663 по 1687 рік) найглибшої кризи молодої козацької держави, створеної титанічними зусиллями Богдана Хмельницького.

У шістдесятих роках XVII століття Україна поділялася на Правобережну і Лівобережну, причому кожна з частин мала свого гетьмана. Правобережна Україна знаходилася під владою Польщі, а Лівобережна — під покровительством Москви. Таке становище було дуже несприятливим. У 1663 році під ніжином було створено групу «Чорна рада» для виборів гетьмана, на якому був обраний іван Брюховецький (?—1668). обрання Брюховецького розділило Україну по дніпру на дві частини. правобережна залишалася з гетьманом тетерею під польським пануванням, а лівобережна, очолювана Брюховецьким, перейшла під управління росії. не бажаючи визнавати московську владу, тетеря умовив польського короля яна II казимира рушити походом на лівобережжя і скорити його. однак у результаті народних повстань на обох берегах дніпра польське військо було розгромлено.

У 1665 році козацтво обрало гетьманом Петра Дорошенка, онука гетьмана Михайла Дорошенка, що пройшов військовий і дипломатичний вишкіл у Богдана Хмельницького, а пізніше боровся під прапорами гетьмана Виговського. Щоб звільнити Правобережну Україну від польського панування, Петро Дорошенко пішов на союз із Туреччиною і за допомогою турецької армії вигнав поляків. Потім він поширив свою владу й на Лівобережну Україну.

У 1672 році Польща була змушена визнати самостійність України, яка перебувала під покровительством турецького султана. Здавалося б, звільнення й об’єднання України — кінцевої мети гетьма на — досягнуто. однак занадто дорогу ці ну довелося заплатити за цю перемогу — Правобережна Україна була перетворена в пустелю чужоземними військами. А незабаром союзники гетьмана — турки — почали переслідування християн, і Дорошенко втратив підтримку козацтва й населення. Запорожці виступили проти свого гетьмана. У 1676 році Петро Дорошенко був змушений здатися московським воєводам. Цар відправив його в почесне заслання у В’ятку.

Свої дні колишній гетьман закінчив удалині від улюбленої батьківщини.

Меценат науки і мистецтва, Мазепа перетворив Києво-Могилянський колегіум в академію. У 1700 році він заснував Чернігівський колегіум, фінансував будівництво церков у Києві, Чернігові, Переяславі. Він був поетом і автором відомих пісень.

Про Мазепу писали такі видатні діячі європейської культури, як Даніель Дефо, Франсуа Воль-тер, Джордж Байрон, Віктор Гюго. олександр Пушкін у знаменитій поемі «Полтава» цілком точно передав мотиви, що спонукали Івана Мазепу виступити проти Петра:

«Без милої свободи й слави Схиляли довго ми глави Під покровительством Варшави Під самовладництвом Москви. Та незалежною державою Украйні бути вже пора, І прапор вільності кривавої Я піднімаю на Петра».

Знамениті живописці орас Верні, Луї Буланже, Шасеріан створювали картини на сюжети з життя прославленого українського гетьмана, а Ференц Ліст присвятив йому піднесену симфонію, що так і називалася — «Мазепа».

 Іван Степанович Мазепа (1639—1709) став гетьманом України в 1687 році. Він був неординарною, різнобічно обдарованою особистістю. освіту і виховання Мазепа одержав при дворі польського короля яна III Казимира (1659—1663), знав кілька європейських мов. У 1669 році вступив на службу до правобережного гетьмана П. Дорошенка, у 1674 році перейшов на службу до лівобережного гетьмана І. Самой-ловича. З 1682 року осавул Війська Запорізького. Мазепа був обраний гетьманом Лівобережної України після арешту царівною Софією Івана Самойло-вича. У тому ж році він уклав з Росією «Коломацькі статті», що обмежували козацьку автономію, але гарантували «права і вільності народу малоросійського».

Таємний союз — на початку XVIII сторіччя росія вступила в затяжний конфлікт зі Швецією, що одержав назву північної війни. Молодий шведський король карл XII вів агресивну політику і мріяв про панування над усією Європою. Гетьман Мазепа уклав зі шведським королем винятково вигідний для України таємний союз. в обмін на військову допомогу Швеція визнавала незалежність козацької країни і брала на себе зобов’язання захищати її від ворогів. Мазепу підтримали запорожці на чолі з кошовим отаманом костем Гордієнком, що були обурені постійними утисками з боку царської влади. Мазепа і його козаки не приймали участі в найбільшому бою північної війни — полтавській битві. відповідно до угоди зі шведами вони дотримувалися нейтралітету. пізніше петро I у покарання за «зраду» наказав своїм військам зруйнувати Запорізьку січ, а запорожців виселити. Гетьманові Мазепі довелося залишити батьківщину, а разом з ним відправилися за дунай у турецькі володіння й багато хто з його найближчих сподвижників. За кілька місяців іван Мазепа помер на чужині.

(Еще не оценили)

Загрузка...

Видатний вождь козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний народився в місті Самбір на Галичині, у родині небагатого шляхтича й одержав солідну для того часу освіту. Подавшись у козаки, досить скоро він виділився серед своїх співтоваришів і став проводирем. Під керівництвом Петра Сагайдачного козаки зробили чимало вдалих походів на Крим і Туреччину. У 1616 році загін під його командуванням узяв Кафу, Варну, Синоп. Козаки на чолі з Сагайдачним зіграли вирішальну роль у відбитті турецької навали на Польщу в 1621 році. Під час битви під Хотином, що відбулася в тому ж році, Сагайдачний одержав тяжке поранення, що виявилося смертельним.

Невдоволення сваволею могутніх польських магнатів ще з часів Люблінської унії жевріло на українських землях. Народ відчував потрійний гніт: національний, релігійний і феодальний. Але особливе збурювання зріло в середовищі козацтва, не задоволеного забороною польської влади ходити в походи на турків і татар.

Українська православна знать також була незадово-лена розбратами і безладдям, що панували в польській державі. одним із тих, хто постраждав від свавілля та безкарності магнатів, був і Богдан Хмельницький, досвідчений воїн, людина твердої волі і надзвичайного розуму.

У 1646 році польський король Владислав IV Ваза планував почати війну з Туреччиною і вирішив домовитися з українськими козаками про підтримку. За це він обіцяв скасувати тяжкі умови миру 1638 року. Переговори з королем вів Богдан Хмельницький.

У той же час поляки розграбували хутір Хмельницького Суботів, одного з його синів убили й викрали дружину. Хмельницький вирішив помститися полякам і відправився на Січ, де його незабаром проголосили гетьманом — він мав величезний авторитет серед козаків. І першим же кроком нового гетьмана стало укладення союзу проти поляків із кримським ханом.

Зіновій теодор (Богдан — народна форма церковного імені теодор) Михайлович Хмельницький народився в 1595 році в родині заможного козака. одержавши непогану освіту в єзуїтському колегіумі, він з юних років почав брати участь у походах запорожців проти турків і татар.

У віці 25 років, у ході невдалої для польсько-українських військ битви на цецорських полях, Богдан Хмельницький разом з батьком потрапив у полон, звідки обом удалося звільнитися тільки з великими зусиллями. Гетьман війська Запорізького з 1648 року, керівник козацької революції, засновник козацької держави XVII—XVIII століть.

Навесні 1648 року спалахнуло повстання, що незабаром переросло в грандіозну національну революцію, що змінила хід європейської історії. Битва під Пилявцями

перші перемоги над ворогами в битвах під корсунем і Жовтими водами далися повсталим досить легко — поляки не очікували, що зіштовхнуться з настільки вмілим керівництвом військами. але вже восени 1648 року п’ятдесятити-сячна польська армія вступила в Україну з метою жорстоко покарати заколотників. командували польським військом троє знатних вельмож, однак жоден із них не був досвідченим полководцем. князь домінік Заславський був відомий своїм багатством і змані-женістю; Микола остророг пишався вченістю; третім був зовсім ще юний олександр конецпольський. Хмельницький глумливо іменував цих воєначальників «перина», «латина» і «дитина». після триденного бою козацьке військо оточило польську армію і стрімким штурмом захопило табір ворога, величезний обоз і багато зброї, у тому числі понад сто гармат.

поразка поляків відкрила армії Хмельницького шлях на захід. козацьке військо взяло в облогу львів, але, одержавши відсіч, відступило від міста.

Богдан Хмельницький тверезо оцінював свої сили і прагнув до миру з польщею. тому він уклав Зборівський мир з польщею (18 серпня 1649 р.), за яким козаки одержували значну автономію в межах трьох воєводств, але якому судилося стати лише тимчасовим перепочинком у польсько-українському протистоянні. однак польщі вдалося отямитися після перших ударів, і в червні 1651 року під Берестечком відбувся великий бій, у якому повстанців було розбито.

Кривоніс — це прізвисько сподвижник Хмельницького одержав через свій зламаний гачкуватий ніс. Донині його ім’я і походження так і залишилися невідомими. Дехто вважає, що козацький полковник Максим Кривоніс був вихідцем із Шотландії і довгий час служив найманцем у польській армії. За іншою версією, Кривоніс — корінний українець, за професією коваль, у молодості брав участь у козацьких походах на турецькі міста.

В роки козацької революції Максим Кривоніс вважався одним із найбільш лютих і непримиренних супротивників шляхтянської Польщі. Його подвиги на бойовищі народ оспівав у численних думах і піснях.

Військові невдачі примусили гетьмана Хмельницького шукати сильних союзників. У 1654 році Хмельницький у містечку Переяславі уклав військовий союз із Московською державою. однак, уже два роки потому гетьман уклав договір зі шведами, найлютішими ворогами московітів! Задум великого гетьмана полягав у тому, щоб використовувати на благо України протиріччя між хижими й агресивними державами — Польщею, Туреччиною, Швецією і Росією, стравлюючи їх одну з одною. однак події розвивалися зовсім інакше — «хижаки» домовилися між собою і заходилися поділяти Україну, роздираючи її на частини.

(Еще не оценили)

Загрузка...

По мірі зростання військової сили і впливовості козацтва ставали усе більш частими його зіткнення з польською владою. У 1591 році шляхтич Криштоф Косинський підняв козаків на повстання. Шляхтич, однак, мав на меті особисті цілі — за допомогою козаків він намагався звести рахунки з магнатом янушем острозьким. Повстання швидко захлинулося, але вже в 1594—1596 роках спалахнув новий козацький бунт на чолі з отаманом Северином Наливайком, що незадовго перед тим боровся проти повстанців Косинського. І в цьому випадку приводом для збурювання послужив особистий конфлікт Наливайка з магнатом Калиновським, винним у смерті його батька.

У 20-30-х роках XVII століття козацькі повстання проти Польщі спалахували одне за одним. їх очолювали отамани Павлюк, ост-рянин (засновник міста Чугуєва на Харківщині), Гуня. І хоча всі ці народні збурювання були жорстоко придушені польською владою, вони стали свого роду «репетиціями» козацької революції під керівництвом Богдана Хмельницького.

Іван Дмитрович Сірко (?—1680) — прославлений козацький полководець, про якого ще за життя розповідали легенди й складали пісні. Він провів 55 військових походів проти Османської імперії і жодного разу не програв бою!  «Недишкретне» послання восени 1674 року за наказом турецького султана кримський хан напав на січ. козаки відбили всі атаки. У відповідь на підступництво татар козаки під проводом кошового отамана івана сірка влітку 1675 року рушили в похід на крим, що виявився переможним. повернувшись із походу, іван сірко відправив кримському ханові послання: «Ми, за прикладом древніх предків і братів наших, вирішили постаратися за образу і засмучення віддати і помститися вашій ханській милості і всьому ханству рівним за рівне, але не таємно, як ви вчинили, а явно, по-лицарськи… І якщо це наше «гостювання» у вашому ханстві видалося вам «недишкретним» (недостатньо скромним,— прим. ред.), то, можливо, так воно і є». вирішивши знищити січ, розгніваний турецький султан Мухамед IV зажадав, щоб козаки добровільно здалися йому як непереможному лицареві. У посланні-відповіді козаки, не вибираючи виразів, посміялися над самовпевненістю султана і висловили сумнів у його непереможності.

Подвиги запорізького козацтва стали широко відомі в багатьох європейських країнах, і чимало правителів намагалися залучити цю серйозну силу на свою сторону або використати її для досягнення власних політичних цілей. Доводилося визнати, що козацтво за три століття зробило значний внесок у рятування Європи від османського ярма. Численні посольства прибували на Січ, були серед них і такі, як посол австрійського цісаря еріх Лясо-та, котрий залишив один із най-детальніших і змістовних описів життя, характерів і побуту запорожців.

І вороги, й союзники відносини між українськими козаками і турками не завжди були ворожими. в роки гетьманства Богдана Хмельницького і пізніше — у XVII столітті — з’явилися можливості для мирного співіснування і налагодження співробітництва Запорізької січі та криму. Запорожці і турки вкупі з татарами не раз вступали у військово-політичні союзи проти польщі та росії. Між ними велася жвава торгівля. і не де-небудь, а на території криму і підвладних туреччині земель Молдавії та Болгарії запорожці шукали прихистку в ті часи, коли січ двічі (у 1709 і 1775 роках) громили російські регулярні війська.

(2голосов, средний: 5,00 out of 5)

Загрузка...

З моменту входження до складу Річі Посполитої Україна опинилася під прямим впливом західноєвропейської культури, яка в цей період — з XV по XVIII століття — переживала свій найвищий зліт, пізніше названий Ренесансом, або епохою Відродження. Ідеї італійського Відродження — дух гуманізму та захоплення творчою міццю й розумом людини — проникали в Україну з генуезьких і венеціанських колоній на узбережжі Чорного моря (Килія в гирлі Дунаю, Монкастро в гирлі Дністра, Кафа та Судак у Криму). Чимало українських і білоруських молодих людей відправлялися в ту пору одержувати освіту в університетах Італії, Польщі, Франції.

 Освіта. У 1615 році була заснована київська Братерська школа — вищий православний навчальний заклад. Уже в той час населення України було майже поголовно грамотним, включаючи й жінок. У 1653 році павло алеппський, який подорожував по українських землях, з подивом відзначав: «Усі вони (українці) за невеликим винятком грамотні, навіть більшість їхніх дружин і дочок уміють читати. і всі діти навчаються грамоті, навіть сироти». і справді — у XVII сторіччі початкові школи існували майже в кожному українському селі.

Генуезька фортеця. Судак. Крим одним із найбільш відомих українців — діячів європейського Відродження — був Юрій Котермак-Дрогобич. Він носив звання професора медицини й астрономії Болонського та Краківського університетів, а згодом був обраний і ректором університету в Болоньї. Монументальна праця Ю. Котермак-Дрогобича «Прогностична оцінка 1483 року» стала першою книгою українського автора, виданою друкарським способом. Його учнем був видатний польський астроном Микола Копернік, творець геліоцентричної моделі Сонячної системи. Юрій Котермак-Дро-гобич надав підтримку друкареві Швайпольту Фіолю з міста Нейштадта, і в 1491 році в Кракові, у власній друкарні Фіоля було надруковано кирилицею «октоїх» та «Часослов».

 Культурно-національний сплеск. Завдяки тому, що більша частина українських земель з 1569 року ввійшла до складу річі посполитої, стали можливими прямі політичні, релігійні та культурні зв’язки із Західною Європою. деякі українські міста одержали право на самоврядування, у них, як і на Заході, виникали ремісничі та купецькі цехи. найбільш активна й свідома частина городян створювала культурно-національні та релігійні організації — братерства, які дбали про збереження віри і традицій. У той же час союз із римом викликав глибокий розкол в українському суспільстві, розділивши його на прихильників і супротивників унії. проти насильницького навертання в католицизм та унію виступили широкі верстви населення міст, для захисту православ’я створювалися православні братерства, у тому числі й найстаріше з них у львові, при церкві святого Успіння.

Брестська унія прагнення до духовної єдності з Заходом привело до укладення в Бресті в 1596 році унії зримом. У результаті Брестської унії виникла нова грекокатолицька церква, що зберегла православну обрядовість, але прийняла католицьке віросповідання. ця церква на багато століть стала захисницею українських національних інтересів на заході України.

 Святий Петро Могила — петро Могила був п’ятим сином молдавського князя-«господаря». У молодості він вступив на військову службу в польській армії. відзначився як хоробрий солдат при обороні Хотина від турків. важко сказати, чим було обумовлено його рішення перемінити лицарські обладунки на священиць-ку рясу. За сприяння польського короля й української православної шляхти розумний і енергійний молдаванин стрімко піднімався по сходинках православної церковної ієрархії.

Св. Петро Могила, ставши митрополитом Української православної церкви, петро Могила ініціював масштабні перетворення внутріцерковного життя, у результаті яких рівень освіченості та культури українських священиків значно підвищився, що призвело до досить відчутного зміцнення авторитету церкви в суспільстві. намагаючись перебороти фатальний розкол усередині християнської церкви, український митрополит розробляв проект зближення православної церкви з римом. саме завдяки зусиллям петра Могили українська церква напередодні повстання Богдана Хмельницького стала духовним центром притягання для всього православного світу. визнанням видатних заслуг петра Могили перед усім православним суспільством стала його канонізація в 1990-х роках.

Києво-Могилянська академія. Заснована Петром Могилою в 1632 році Києво-Могилянська академія стала центром духовної та світської освіти не тільки для України, але й для всього православного світу. орієнтуючись у своїй освітній діяльності на культурні досягнення як православного Сходу, так і католицького Заходу, дітище Петра Могили створювало в такий спосіб сприятливі передумови для творчого синтезу передових європейських ідей з українськими православними традиціями. І сьогодні цей вищий навчальний заклад вважається одним із най-престижніших в Україні.

У XV столітті Золота орда, втративши свою колишню міць, розпалася на безліч татарських ханств, серед яких були Сибірське, Казанське, Астраханське та інші. одним із таких «уламків» колишньої монголо-та-тарської імперії було й Кримське ханство, цілком залежне від володарів з Туреччини й існуюче за рахунок розбійницького промислу.

зумна жінка, що могла й розважити «Пишного» султана, й дати ділову пораду, а, коли їй було потрібно,— нашептати господареві світу підозри проти тих, хто знаходився навколо нього…»; «…в османській династії ще не було жінки, яка б користувалася такою великою повагою. Кажуть, що в неї мила, скромна зовнішність і вона дуже добре знає натуру великого володаря».

Роксолана, Настя Лісов-ська, (1505—1561) — дружина турецького султана Сулеймана I Пишного. Народилася в Рогатині (Івано-Франківська обл.), у родині місцевого священика. Захоплена турками в полон у 1520 році і продана в Кафі в султанський гарем. як дружина Сулей-мана I відігравала значну роль у політичному житті Туреччини.